Постанова

від 30.09.2020 по справі 487/1339/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.20

22-ц/812/9/20

Єдиний унікальний номер судової справи: № 487/1339/16-ц

Номер провадження №22-ц/812/9/20 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Темнікової В.І., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника позивача - Гроднової А.М., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідачів - Тимчук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційної скаргою

Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 року, ухвалене суддею Агєєвою Л.І. 0 16год.39хв. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

12 березня 2016 року ПАТ УкрСиббанк , правонаступником якого є АТ УкрСиббанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Позивач зазначав, що 02 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11306554000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 49900 доларів США строком до 29 червня 2018 року зі сплатою 15% річних, зобов`язавшись щомісячно до 14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 535 доларів США.

У випадку порушення строків сплати платежів ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

02 липня 2008 року з метою забезпечення кредитного договору між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір поруки №215035 за умовами якого остання зобов`язалась відповідати за неналежне виконання позичальником перед Банком своїх зобов`язань за кредитним договором.

Позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого 13 жовтня 2015 року ПАТ УкрСиббанк направило відповідачам вимогу про необхідність усунення порушень умов договору, яка в добровільному порядку не виконана.

У зв`язку з тим, що відповідачі своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами не виконували станом на 29 лютого 2016 року утворилась кредитна заборгованість в сумі 21 580,39 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 19 901,56 доларів США та заборгованості за процентами в сумі 1 678,83 доларів США, а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 74 472,90 грн. за строк з 01 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в сумі 7 368,79 грн. за строк з 01 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

Посилаючись на зазначені обставини ПАТ УкрСиббанк просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_1 вказував, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів і має положення, які ставлять його як позичальника у нерівні умови порівняно із Банком. Крім того, відповідач вказував, що наданий Банком розрахунок кредитної заборгованості не може бути належним доказом наявності кредитної заборгованості, оскільки таким доказом є лише документи первинної бухгалтерської документації.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову Банку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ УкрСиббанк не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема розміру кредитної заборгованості відповідачів.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду щодо недоведеності позовних вимог не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки надана довідка-розрахунок кредитної заборгованості відповідає вимогам чинного законодавства, а додані до неї роз`яснення пояснюють, на якій підставі та за яким методом розрахована сума заборгованості. Також зазначав, що надана ним виписка за кредитним договором є підтвердженням здійснених фінансових операцій. Натомість, висновок спеціаліста, на який посилався суд першої інстанції як на доказ відсутності підстав для задоволення позову, за словами позивача не є належним доказом, а тому не міг бути взятий судом до уваги. Крім того, Банк в апеляційній скарзі зауважував, що судом першої інстанції було невірно встановлено об`єм заявлених позовних вимог, оскільки під час пред`явлення позову ПАТ УкрСиббанк просив стягнути з відповідачів пеню в гривні, в той час як судом вказано суму у доларах США.

Крім того, Банком подано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 998,53 грн., який сплачено за подачу апеляційної скарги.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без змін.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року вищезазначену постанову Апеляційного суду Миколаївської області скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суд апеляційної інстанції стягуючи кредитну заборгованість не перевірив за який період та чи правильно нараховані відсотки за користування кредитними коштами з урахуванням зміни Банком строку виконання зобов`язання та здійсненних відповідачем платежів.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

За положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язанням має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 02 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , яке в подальшому змінило назву на АТ УкрСиббанк та є його правонаступником та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11306554000, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 49 900,00 доларів США, що дорівнювало 241 980,07 грн за курсом НБУ на день укладання договору (т. 1 а. с.18-22, 33).

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, встановлених графіком погашення кредиту згідно додатку №1, на рахунок Банку, але не пізніше 29 червня 2018 року, якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту.

ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 535,00 доларів США.

За користування кредитом сторонами було обумовлено процентну ставку в розмірі 15% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

В разі порушення позичальником умов кредитного договору сторонами було передбачено сплату ОСОБА_1 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні або гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до валюти заборгованості. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але не більше розміру, встановленого законодавством станом на момент її нарахування.

02 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 215035, згідно якого остання зобов`язувалась перед позивачем відповідати в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 за невиконання ним умов вищезазначеного кредитного договору (т.1 а.с. 23).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 258 ЦК України щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Останнім днем зазначеного строку є день подання позову до суду.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За умови пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання (правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Таким чином, у разі пред`явлення Банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п.п. 6.1.6.2 кредитного договору Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та сплати за кредит в сторону зменшення. Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника: терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредитом вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення вимоги банку про дострокове повернення кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредити, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку.

Отже, сторони в договорі визначили умови та порядок за якими у Банку виникає право достроково вимагати у позичальника повернення кредитних коштів.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, Банк направив як позичальнику, так і поручителю вимоги від 13 жовтня 2015 року про те, що він має кредитну заборгованість у розмірі 20 633,81 доларів США, з яких 19 901,56 доларів США - кредитна заборгованість, у тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6 063,94 доларів США та 732, 25 доларів США прострочена заборгованість за процентами. У випадку не усунення вказаних порушень на 32 день з дня отримання вимоги про дострокове повернення кредиту, Банк вимагав виконання боржником та поручителем зобов`язань за цим кредитним договором в повному обсязі (т. 1 а.с. 24-26).

Вказані вимоги особисто отримані відповідачами 19 жовтня 2015 року, які в добровільному порядку з дня отримання протягом 31 календарного дня виконані не були.

Отже, вказаними досудовими вимогами про погашення заборгованості Банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, чим змінив строк виконання зобов`язання, а тому строк виконання зобов`язання в повному обсязі настав 20 листопада 2015 року.

З наданої Банком довідки-розрахунку станом на 29 лютого 2016 року кредитна заборгованість позичальника перед Банком становить: 21 580,39 доларів США, з яких: 19 901,56 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 8 160,59 доларів США за процентами за період з 10 липня 2014 року до 29 лютого 2016 року; 1 678,83 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1 323,70 доларів США за процентами за період з 01 вересня 2015 року до 31 січня 2016 року;74 472,90 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 01 березня 2015 року до 29 лютого 2016 року; 7 368,79 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 01 березня 2015 року до 29 лютого2016 року (т.1 а. с. 27-32 ).

Відповідачем ОСОБА_1 були надані до суду квитанції про сплату кредитної заборгованості та договори страхування, які свідчать про те, що боржник здійснював погашення заборгованості (т.1 а. с. 93-195).

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 03 травня 2017 року №115/04/2017 та від 14 червня 2017 року №130/06/2017 ОСОБА_1 фактично сплачено Банку станом на 04 травня 2016 року на погашення боргу 53 912,77 доларів США та 163 963,90 грн. (т. 2 а. с. 37-76).

Заперечуючи проти суми заборгованості нарахованої Банком за клопотанням відповідача ОСОБА_1 ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту Віхляєву О.К. та на вирішення експерта були поставлені наступні питання: чи відповідає нарахована ПАТ УкрСиббанк заборгованість позичальника ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року (по сплаті тіла кредиту, процентів та пені) умовам кредитного договору №11306554000 від 02 липня 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором; у разі, якщо нарахування заборгованості ПАТ УкрСиббанк здійснено невірно, обрахувати фактично існуючу заборгованість позичальника перед кредитором станом на 29 лютого 2016 року із значенням усіх її складових (т.5 а.с.11-12).

Згідно висновку експерта №1/16/3 від 16 березня 2020 року за наявними матеріалами, враховуючи численні суттєві неузгодженості в наданих банком документах неможливо обрахувати фактично існуючий розмір заборгованості позичальника перед кредитором станом на 29 лютого 2016 року. За наявними квитанціями в матеріалах справи, позичальником за період з 02 липня 2008 року по 01 серпня 208 року всього сплачено: на погашення зобов`язань за кредитним договором 70 875,25 доларів США (в т.ч. 58 224, 77 доларів США та 163 963,90 грн. (по курсу НБУ на дату сплати складає 12 650, 48 доларів США)); згідно квитанцій на інші платежі (страхові платежі, де отримувачем зазначено ЗАТЬ Страхова компанія Український страховий Альянс , ЗАТ Страхова компанія Кардіф та АО УкрСиббанк ) всього сплачено 26 466,18 грн.

Відповіді на питання відповідності нарахованої АТ УкрСиббанк заборгованості позичальника ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року (по сплаті тіла кредиту, процентів та пені) умовам кредитного договору №11306554000 від 02 липня 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором висновок експерта не містить, а лише зазначено про наявність неузгодженості при співставленні погашення заборгованості у довідці-розрахунку заборгованості за кредитом, процентам за користування кредитом, комісії, пені ОСОБА_1 на 29 лютого 2016р. та розрахункових документів (квитанцій) щодо погашення заборгованості у період з 02.07.2008р. по 29.02.2016р. (т. 5 а.с. 17-52).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У разі неспростування презумпції правомірності договору, визначеної статтею 204 ЦК України , всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Між тим, як встановлено позичальник неналежним чином виконував умови договору про надання споживчого кредиту від 02 липня 2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість за спірним кредитним договором, яка відповідачами не спростована, а висновки експертів не спростовують презумпцію правомірності договору про надання споживчого кредиту та чинності зобов`язань, які виникли на підставі вказаного договору.

Що стосується розміру заборгованості то колегія виходить з наступного.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та виписки за кредитним договором, наданих Банком, ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року має заборгованість за кредитом у розмірі 19 901,56 доларів США, заборгованість за процентами - 1 678,83 доларів США, заборгованість за пенею - 81 841,69 грн (т.1 а. с. 27- 32, т.2 а. с. 115-138 ).

Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна станка встановлюється у розмірі 15,00% річних.

Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

У випадку, якщо Банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий у попередньому місяці.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в пункті 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

З наданого Банком розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що з 30 квітня 2009 року до 29 січня 2016 року процентна ставка за кредитним договором періодично змінювалася з 15% до 30%, оскільки позичальником порушувалися терміни оплати кредитних коштів, що відповідає умовам договору. Правильність застосування Банком відсоткових ставок у довідці-розрахунку узгоджуються зі ставками передбаченими умовами договору, про що також зазначено у висновку експерта від 16 березня 2020 року.

Що стосується розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, то колегія виходить з того, що проценти необхідно нараховувати до 19 листопада 2015 року включно, розмір яких відповідно до довідки-розрахунку становить 1 520 доларів США.

Однак, як вбачається з довідки-розрахунку після зміни терміну кредитування позичальником за період з 30 листопада 2015 року по 28 січня 2016 року було сплачено 562,77 грн., які Банк зарахував на погашення процентів.

Крім того, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості було сплачено 24 листопада 2017 року 417 доларів США, що еквівалентно 11 201,22 грн. та 01 серпня 2018 року 3 770 доларів США, що еквівалентно 101 287,52 грн., що підтверджується квитанціями (т.3 а.с.37, 127).

Всього ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2015 року по 01 серпня 2018 року було сплачено 5 079,39 доларів США, які враховуючи черговість погашення грошових зобов`язань у відповідності з п. 1.6. кредитного договору, сплачені кошти слід віднести на зарахування процентів (5 079, 39 доларів США - 1 520 доларів США= 3 559,39 доларів США) та на суму основного боргу 19 901,56 доларів США - 3 550,39 доларів США = 16 342,17 доларів США.

Крім того, Банк має право на стягнені пені з 12 березня 2015 року до 19 листопада 2015 року розмір якої становить за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 49 045,83 грн., за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 358,87 грн., а всього 52 404,70 грн.

Посилання експерта на те, що Банком не зараховані кошти сплачені позивальником на рахунок № НОМЕР_1 , який передбачений для погашення кредиту, а на інші рахунки не заслуговують на увагу з огляду на те, що надана Банком довідка-розрахунок щодо наявної заборгованості позичальника перед Банком станом на 29 лютого 2016 року повністю співпадає з випискою по рахунку ОСОБА_1 , в якій чітко відображені всі платежі здійснені позичальником за спірний період. Зарахування платежів на погашення кредитної заборгованості згідно наданих квитанцій також підтверджується Додатком №1 до висновку експерта.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, заборгованість позичальника перед Банком становить 16 342,17 доларів США, що еквівалентно на день ухвалення рішення - 462 483,41 грн. за тілом кредит та 52 404,70 грн. пені, яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11306554000 від 02 липня 2008 року станом на 29 лютого 2016 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 16 342,17 доларів США, що еквівалентно 462 483,41 грн. та пені у сумі 52 404,70 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (77, 35 %,) по 9 739,90 грн. з кожного ((7 723, 62 грн. - за подання позову + 8 495,98 грн. - за подання апеляційної скарги) : 2)).

У зв`язку з тим, що при поданні апеляційної скарги позивачем було заяво сплачено судовий збір у розмірі 998,53 грн. (11 982,35грн. - 10 983,82 грн.), а тому на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКПП НОМЕР_3 ) у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором №11306554000 від 02 липня 2008 року станом на 29 лютого 2016 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 16 342,17 доларів США, що еквівалентно 462 483,41 грн. та пені у сумі 52 404,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір у розмірі 9 739,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк судовий збір у розмірі 9 739,90 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути публічному акціонерному товариству УкрСиббанк зайво сплачений судовий збір у сумі 998, 53 грн., перерахований ним платіжним дорученням від 07.11.2017 року на рахунок отримувача - 31211206780002, МФО - 826013 з призначенням платежу - Апеляційний суд Миколаївської області (ЄДРПОУ 02892675) судовий збір у сумі 11 982,35 грн. за апеляційною скаргою ПАТ УкрСиббанк (ЄДРПОУ 09807750) за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Ж.М. Яворська

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.