Постанова

від 26.12.2017 по справі 522/13156/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

26.12.2017

Справа № 522/13156/17

Провадження № 1-«кс»/522/23237/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про арешт майна, по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017160000000139 від 10.07.2017, за ознаками вчення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про арешт майна, на речі та документи, які були вилучені 30.11.2017 року в ході проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності та зазначив, що вимоги викладені у клопотанні підтримує у повному обсязі.

Адвокат АО «Практика» ОСОБА_4 діючий в інтересах ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ» у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності та зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання слідчого, оскільки вилучене 30.11.2017 року в ході проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , майно на праві приватної власності належить ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ». Крім того, з заперечень адвоката ОСОБА_4 вбачається, що ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ» не має ніякого відношення до кримінального провадження № 22017160000000139, а також посадові особи ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ» не мають жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Розглянувши клопотання слідчого, вивчивши надані матеріали кримінального провадження за № 22017160000000139, та заяви слідчого та адвоката, вважаю необхідним у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 62Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейськая конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчуджуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Так, слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що майно на праві приватної власності належить ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ».

Крім того, з фабули клопотання слідчого вбачається, що ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ» не має ніякого відношення до кримінального провадження № 22017160000000139.

Також слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що після проведення вилучення вказаного вище майна жодна особа не повідомлена про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, та посадові особи ТОВ «ТОПКОНСАЛТІНГ» не мають жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 22017160000000139.

Враховуючи вище викладене, своєму клопотанні слідчий не достатньо обґрунтовує наявність підстав для накладання арешту речі та документи, які були вилучені 30.11.2017 року в ході проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170 174 КПК Країни, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про арешт майна, по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017160000000139 від 10.07.2017, за ознаками вчення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1