Рішення

від 12.12.2017 по справі 522/19006/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5640/17

Номер справи місцевого суду: 522/19006/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т. С.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римського-Католицької церкви за участю третьої особи Головного управління Держпраці в Одеській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

встановила:

10.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (далі по тексту - Релігійна місія Карітас-Спес-Одеса , релігійна місія) з позовними вимогами про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, які неодноразово були ним уточнені, посилаючись на те, що з лютого 2014 року він, позивач, був прийнятий на роботу у Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса на посаду соціального працівника з укладенням контракту, який по закінченню переукладався на попередніх умовах, хоча жодного разу не отримував примірника цього контракту. Позивач стверджує, що з березня 2015 року у нього та інших працівників розпочалися труднощі у роботі, так як за роботу у вихідні та святкові дні, а також понаднормові часи роботи, оплата праці здійснювалася у фіксованому розмірі, жодного разу не проводилася компенсація за невикористану відпусту протягом 2014-2015 року, незважаючи на те, що він, позивач, є інвалідом 3-ї групи. Й хоча у січні 2015 року з працівниками релігійної місії було підписано договори про співпрацю строком на один рік, новий директор Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса змусив працівників написати заяви про звільнення й нові договори на три місяці по 30.06.2015 року. Позивач зазначив, що 01.08.2016 року наказом №14/2016-К він був звільнений за згодою сторін, у день звільнення отримав трудову книжку, належну частину заробітної плати без виплати компенсації за невикористану відпустку за 2014-2015 роки, а також за роботу у вихідні та святкові дні протягом 2016 року. На його усну та письмову вимогу сплатити належні платежі, надати письмовий розрахунок, відповідач категорично відмовив. При цьому звернувшись до бухгалтера релігійної місії ОСОБА_3 він, позивач, отримав розрахунок, за яким сума грошової компенсації за невикористану відпустку за період 2014-2015 року склала 6 204,24 гривень, що не була виплачена відповідачем ні в день звільнення, ні на наступний день після пред'явлення письмової вимоги. Крім того, позивач стверджує, що працював і йому не було сплачено за роботу у святкові та неробочі дні, а саме: 19.03.2016 року офіс проведення групи самодопомоги; 20.03.2016 року закупка на ринку з використанням власного автотранспорту; 09.04.2016 року в офісі проведення групи самодопомоги; 21 березня (пн.) Одеса - Броско - Ізмаїл (05.00) виїзд Одеса - Ізмаїл 10.00 - 13,00 спілкування з головним лікарем Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини ОСОБА_4, вручення подарунків, фото-сесія, написання звітів, запропонували допомогу по взаємодії на майбутнє, 14.00 Ізмаїл - Броско, БФ Бесарабія , святкова зустріч, обід, спілкування.15-16.00 святковий концерт 17.00-22.00 Броско - Одеса; 14.05.2016 року перевезення артистів та подарунків для дитячого свята, проведення свята; 15.05.2016 року приймав участь у акції присвяченій дню пам'яті загиблих від ВІЛ/СНІД.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.ст. 21-23, 49, 83, 116,117, 233,237-1, 238 КЗпП України, просив суд стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 28 670,64 гривень, з яких 6 204,24 гривень - грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 2014-2015 року, 15 595,00 гривень - середня заробітна плата за час затримки розрахунку, 1 871,40 гривень - оплата за понаднормову роботу у святкові та неробочі дні, та стягнути суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, просять суд його задовольнити в повному обсязі, обґрунтовують позовні вимоги доводами викладеними в позові та в письмових і усних поясненнях суду. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд визнати винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса в особі директора ОСОБА_5; стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 28 694,80 гривень, з яких 24 952,00 гривень - середня заробітна плата за час затримки розрахунку (80 днів по день фактичного розрахунку); 3742,80 гривень - оплата за роботу у святкові та неробочі дні; стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень. Позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо моральної шкоди тим, що з причин свавілля та приниження з боку відповідача, він, позивач, та його дружина, яка також працювала у відповідача, змушені були звільнитися, а маючи двох неповнолітніх дітей та не отримавши відповідний розрахунок при звільненні, він, позивач, не зміг повноцінно матеріально утримувати сім'ю, що стало причиною зруйнування відносин у їх родині, а як наслідок - спричинення моральних страждань.

Представник відповідача позов не визнав, виклав свої доводи в письмових запереченнях, підтвердив, зокрема, що позивачу розрахунки в день звільнення не були здійсненні в повному обсязі, так як необхідно було провести перевірку щодо відпусток за період з 2014-2015 року, проте 03.08.2016 року після проведення відповідної перевірки був складений розрахунок від 03.08.2016 року, підписаний бухгалтером релігійної місії ОСОБА_6 й встановлено, що грошова компенсація становить 6558,76 гривень, й в цей же день кур'єрською поштою позивачу було відправлено відповідного листа-повідомлення, проте він відмовився прийняти лист й до відповідача не з'явився, а в жовтні 2016 року звернувся з позовом до суду, що на думку представника, є зловживанням трудовими правами. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач у святкові та неробочі дні не працював, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення суми оплати за роботу у святкові та неробочі дні є безпідставними та необґрунтованими. При цьому представник відповідача вважає, що релігійна місія не спричиняла позивачу моральної шкоди, так як його трудові права не було порушено, а сімейні стосунки та обставини, що склалися у позивача з його дружиною та дітьми, не є наслідком його, позивача, звільнення за згодою сторін.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час і дату судового засідання повідомлена належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 680,04 (шістсот вісімдесят) гривень 04 копійки без урахування податків та інших обов'язкових платежів. В решті частині позовних вимог - відмовлено. Стягнено з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 в особо свого представника подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування зазначеного рішення та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні та його скасуванню в частині відмови у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу з прийняттям в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позов в частині стягнення суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відмови у частині у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу, послався на наступні обставини.

Наказом №4-к від 03.02.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на посаду соціального працівника за сумісництвом, а наказом від 12.11.2014 року був переведений на цю посаду як на основне місце роботи.

Із записів трудової книжки ОСОБА_2, які позивач не оскаржує, вбачається, що ОСОБА_2 31.03.2015 року був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.6); 01.04.2015 року прийнятий на посаду соціального працівника за наказом №34-к від 01.04.2015 року, а 31.12.2015 року - звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.7). На підставі наказу №2/2016-к від 04.01.2016 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду соціального працівника, а 01.08.2016 року було видано наказ №14/2016-к від 01.08.2016 року, яким позивача звільнено за угодою стін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т. 1 а.с.7).

Підставою для видання наказу №14/2016-к від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 (т.1 а.с.45) була його заява про звільнення з 01.08.2016 року від 15.07.2016 року (т.1 а.с.44).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, а сторони не заперечували, що в день звільнення позивачу розрахунок було зроблено не в повному обсязі. Втім з матеріалів справи вбачається, що 03.08.2016 року відповідач склав відповідний розрахунок на суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014-2015 роки у розмірі 6 558,76 гривень й письмово повідомив про це позивача листом-повідомленням № 62 від 03.08.2016 року (т.1 а.с.47), який був відправлений кур'єрською поштою на адресу: м.Одеса, вул. 2 Проектна, 22а, й позивач відмовився від його отримання (т.1 а.с.73).

Судом з'ясовано, що суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014-2015 роки у розмірі 6 558,76 гривень позивач отримав 13.12.2016 року.

Суд не приймав до уваги доводи позивача про неотримання листа-повідомлення №62 від 03.08.2016 року з причин його, позивача, фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, так як ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, й саме цю адресу він вказував у позовній заяві при звернені до суду 10.10.2016 року та в прохальних частинах заяв про уточнення позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції врахував той факт, що після неодноразового звільнення з посади (31.03.2015 року, 31.12.2015 року) позивач не звертався до відповідача з вимогами здійснити відповідні розрахунки, а лише при останньому звільненні в серпні 2016 року виставив вимоги до відповідача щодо непроведення з ним розрахунків за попередні трудові відносини з відповідачем, що відбулися в 2014-2015 роки. При цьому суд врахував й те, що після звернення до суду з позовом в жовтні 2016 року й неодноразового визнання в суді відповідачем розміру грошової компенсації за невикористані відпустки та згоди її виплатити, позивач з'явився до відповідача для її отримання лише в грудні 2016 року.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що час затримки розрахунку з позивачем складає три дні (01.08.2016 року - 03.08.2016 року), середньоденна заробітна плата складає 226,68 гривень (т.1 а.с.96), а відтак - середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 680,04 (226,68 х 3) гривень, які суд вважав за необхідне стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на користь позивача.

В той же час суд першої інстанції не вбачав підстав та правових обґрунтувань для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку релігійну місію в особі директора ОСОБА_5, так як всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст.58-59 ЦПК України, які підтверджували б вину у несвоєчасній виплаті коштів саме директора релігійної місії ОСОБА_5

Колегія суддів не погоджується з обсягом встановлених фактичних обставин справи та оцінкою встановлених обставин справи, у зв'язку з чим прийняте судове рішення підлягає зміні та скасуванню рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу та прийняття в цій частині нового рішення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №4-к від 03.02.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на посаду соціального працівника за сумісництвом, а наказом від 12.11.2014 року був переведений на цю посаду як на основне місце роботи.

Із записів трудової книжки ОСОБА_2, які позивач не оскаржує, вбачається, що ОСОБА_2 31.03.2015 року був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.6); 01.04.2015 року прийнятий на посаду соціального працівника за наказом №34-к від 01.04.2015 року, а 31.12.2015 року - звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.7). На підставі наказу №2/2016-к від 04.01.2016 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду соціального працівника, а 01.08.2016 року було видано наказ №14/2016-к від 01.08.2016 року, яким позивача звільнено за угодою стін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.7). Підставою для видання наказу №14/2016-к від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 (т.1 а.с.45) була його заява про звільнення з 01.08.2016 року від 15.07.2016 року (т.1 а.с.44).

03.08.2016 року відповідач склав відповідний розрахунок на суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014-2015 роки у розмірі 6 558,76 гривень й письмово повідомив про це позивача листом-повідомленням № 62 від 03.08.2016 року (т.1 а.с.47), який був відправлений кур'єрською поштою на адресу: м.Одеса, вул. 2 Проектна, 22а, й позивач відмовився від його отримання (т.1 а.с.73). Докази вручення вказаних повідомлень в матеріалах справи відсутні. При цьому пред'явлені до огляду квитанції кур'єрської відправки як доказ відсутності вини відповідача не приймаються до уваги, оскільки грошові кошти могли бути переведені грошовим переказом через пошту, покладені на депозит нотаріусу тощо. В такому випадку можна було визнати, що обов'язок здійснити розрахунок після усунення помилки було виконано. Фактично суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2012-2014 роки у розмірі 6 558,76 гривень позивачем було отримано лише 21.12.2016 року. Більш того, відповідно до трудового контракту від 31.12.2015 року (т.1 а.с.38-43) позивач зазначив свою адресу фактичного місця проживання (АДРЕСА_1). Однак на цю адресу жодного повідомлення не надходило та не надсилалось, про що також було наголошено в судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачем особисто та його представником.

Таким чином, за вказаний період затримки розрахунку на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України слід стягнути компенсацію 21 534, 60 грн за 95 днів прострочення розрахунку при звільненні.

Щодо позовних вимог позивача стягнути на його користь суму оплати за роботу у святкові та неробочі дні у розмірі 3742,80 гривень, то колегія суддів вважає, що в цих позовних вимогах слід дійсно відмовити за безпідставністю, виходячи з наступного.

Згідно наданих суду табелів обліку використання робочого часу за січень-серпень 2016 року (т.1 а.с.55- 72) працівники Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса не працювали у світкові та неробочі дні.

Суд правильно критично оцінив доводи позивача щодо виконання ним трудових обов'язків у святкові та неробочі днів, а саме: 19.03.2016 року, 09.04.2016 року, 14.05.2016 року, 15.05.2016 року, так як всупереч ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду належних доказів видання розпоряджень (наказів) керівництвом Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса про необхідність виконання позивачем трудових обов'язків у святкові та неробочі дні та його письмову згоду на це. При цьому судова колегія наголошує, що при отриманні позивачем щомісячної заробітної плати за підсумками березня, квітня, травня 2016 року, останній не висував вимог до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати.

Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції правильно вважав, що покази свідків, які були допитані в суді, не мають значення для вирішення цього трудового спору, та відповідно до вимог ст.ст.58,59 ЦПК України не є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких вищенаведених підстав суд перщої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення оплати за роботу у святкові та неробочі дні є недоведеними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки факт порушення трудових прав позивача встановлено, то на підставі ст. 237-1 КЗпП України підлягає стягненню компенсація завданої шкоди, яку колегія суддів оцінює в розмірі 1000 грн. При цьому враховується, що відповідачем приймались заходи щодо усунення порушених прав позивача в частині розрахунку за затримку повного розрахунку при звільненні.

Так само частково в порядку ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правову допомогу, обсяг якої визначено колегію суддів з наданих позивачем доказів, проте з врахуванням реального та звичайного обсягу роботи, які виконує представник в подібного роду справах, в розмірі 2000 грн у суді першої інстанції та 2000 грн у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції та при зверненні до апеляційного суду, то згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі (428, 50 грн.+ 471, 35 грн) 899, 85 грн.

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 214 ЦПК зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 215 ЦПК в мотивувальній частині рішення суд зазначає: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для зміни рішення суду та його скасування в частині відмови у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу з прийняттям в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1-4; ст. 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2017 року скасувати в частині відмови у стягненні середнього заробітку, морального відшкодування та витрат на правову допомогу.

Постановити у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римського-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196)на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 21534 гривень 60 копійок за час затримки розрахунку середнього заробітку.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римського-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196)на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римського-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196)на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2000 гривень понесених витрат пов'язаних з отриманням правової допомоги у суді першої інстанції та 2000 гривень понесених витрат пов'язаних з отриманням правової допомоги у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римського-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196)на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 899 гривень 85 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк