Рішення

від 27.11.2017 по справі 457/919/16-ц

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/919/16-ц

провадження №2/457/75/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2017 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді ОСОБА_1,

секретар судового засідання Болонна І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Гарант , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Трускавецького міського суду із позовом про визнання недійсним Договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4. Позовну заяву мотивує тим, що укладення даного спірного Договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) порушує його права та інтереси як стягувача по виконавчих провадженнях на загальну суму 3338103,91 гривень, оскільки при укладенні даного правочину не визначенно правовий статус нерухомого майна, що розташоване даній земельній ділянці, та яке фактично належить іншій особі - ОСОБА_4 і перебуває під обтяженнями по виконавчих провадження про стягнення заборгованості на користь позивача у даній справі. Як вбачається із Листа-відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 1013-6/1389-06 від 10.03.2016 року, позивача було проінформовано, що саме ОСОБА_4 здійснює будівництво з реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича, та розташований на земельній ділянці, яка є предметом договору суперфіцію, про що було складено відповідний акт, протокол та припис про зупинення будівельних робіт. З огляду на це вказує, що укладення оспорюваного договору більше свідчить про наміри відповідачів за погодженням із ОСОБА_4 всілякими способами вивести з-під арештів майно, щоб уникнути відповідальності та не повернути заборгованість визначену судовими рішеннями, що також фактично підтверджує відсутність намірів, обставин щодо реального настання правових наслідків внаслідок укладення вказаного правочину. Дані обставини вже неодноразово підтверджувались висновками судів, а зокрема, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03.11.2016 року у справі № 457/177/16 (провадження № 22-ц/783/6113/16), рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21.07.2016 року у справі №457/200/16 (провадження №22-ц/7834683/16), де як вбачається із мотивувальних частин рішень, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої інстанції, мотивував відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності третіх осіб на майно ОСОБА_4 відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів існування таких прав та зробив висновки про порушення прав права та інтереси ОСОБА_2 як стягувача по виконавчих провадженням де боржником являється ОСОБА_4 та що спірними рішеннями суду першої інстанції фактично виводилось майно з-під арешту органів виконавчої служби.

Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, де вказано, що представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідачі чи їх представники, третя особа без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд вважає, що заяву слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 13 , 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між відповідачами ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року, предметом якого стала передача права забудови відносно земельної ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0062, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. М.Шашкевича, 2.

Речові права на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року було зареєстровано 05.08.2015 року, номер запису 10735348, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 41992843 від 10.08.2015 року.

Також судом встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 року у справі № 2/1324-405/11 було задоволено позов позивача до ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів у розмірі 362785,20 доларів США у зв'язку з невиконанням умов попередніх договорів, укладених між позивачем та відповідачем.

Зазначене вище рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 року було частково скасоване рішенням апеляційного суду Львівської області від 30.05.2012 року у даній справі та вирішено стягнути зазначені кошти по курсу згідно умов попередніх договорів у національній валюті в розмірі 1813927,50 гривень. Дане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2013 року.

Разом з тим, при здійснені виконавчих дій з примусового виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 30.05.2012 року, постановою державного виконавця Трускавецького міського управління юстиції Львівської області від 12.06.2012 року відкрито виконавче провадження, реєстраційний номер 32999885, з примусового виконання виконавчого листа № 2/1324-405/11 від 11.06.2012 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 в межах суми стягнення, в т. ч. на незавершене будівництво житлового будинку готовністю 28% разом із земельною ділянкою площею 0,1056 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0053, за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича, 4.

Крім того, позивачем також було пред'явлено до виконання виконавчий лист, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області 08.02.2016 року по справі №2/341/541/15 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на його користь грошових коштів в сумі 1524176,41 гривень, що в свою чергу визначило загальний розмір боргу ФОП ОСОБА_4 перед позивачеи в сумі 3338103,91 гривень.

З огляду на вказане, матеріалами справи підтверджується, що на момент розгляду даного спору, позивач у даній справі є стягувачем у примусовому порядку заборгованості з ОСОБА_4 на загальну суму 3338103,91 гривень, при чому незавершене будівництво житлового будинку готовністю 28%, яке на даний час фактично становить п'ятиповерховий багатоквартирний будинок із закінченими фасадними роботами, разом із земельною ділянкою площею 0,1056 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0053, за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича, 4, є одним із майна, на яке може бути звернено стягнення для погашення заборгованості.

Дане майно зареєстровано за ОСОБА_4 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 24644256 від 09.09.2008 року, відмітка про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №13180194 від 09.02.2016 року і така інформація є актуальною, тобто дійсною, що підтверджується Інформаційною довідкою за №65185438 від 05.08.2016 року.

Як вбачається із Плану земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 площею 0,0400 га, на даній земельній ділянці вже у 2012 році було позначене незавершене будівництво п'ятиповерхового житлового будинку, тобто таке вже існувало і на момент укладення спірного Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладеного між відповідачами у даній справі та вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 та площею 0,0400 га є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:09:002:0053 площею 0,1056 га.

Також судом встановлено, що згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 10.03.2016 року за № 1013-6/1389-16, адресованого на ім'я позивача, зазначено, що при проведенні перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку, згідно Дозволу на виконання будівельних робіт № 43-ІБ-7 від 28.12.2007р., та за результатами перевірки складено акт від 10.03.2016р. № 8/2юр, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016р. № 8/2, та видано припис від 10.03.2016р. № 8/2юр - про зупинення будівельних робіт до отримання дозволу на виконання будівельних робіт, з чого вбачається, що саме ОСОБА_4 здійснюються будівельні роботи, в тому числі і на земельній ділянці, яка являється предметом спірного договору, навіть після його укладення, а не один із відповідачів - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Гарант .

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 4 ст 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 1 ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України .

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Як встановлено судом на підстави наявних у справі документів, будівельні роботи, в тому числі і на земельній ділянці, яку було надано одним із відповідачів - ОСОБА_3 для забудови, згідно спірного договору, здійснювались ОСОБА_4, а відтак, враховуючи той факт, що на земельній ділянці площею 0,0400 га. починаючи з 2012 року наявне незавершене будівництво багатоквартирного п'ятиповерхового житлового будинку, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4, суд приходить до переконання, що укладення спірного Договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 23.05.2015 року було спрямоване на виведення нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва з-під арештів органів державної виконавчої служби та надання можливості ОК ЖБК Гарант на звернення до суду з позовом про визнання права власності на незавершене будівництво.

Дані обставини, зокрема, підтверджуються, рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17.03.2016 року у справі №457/177/16-ц, яким скасовано право власності ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного готовністю 28%, який знаходиться за кого адресою: м.Трускавець, вул.Шашкевича, 4, та визнано право власності за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант - об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80%, за адресою: м.Трускавець, вул.Шашкевича, 2, Львівської області.

Однак, 03.11.2016 року рішенням Апеляційного суду Львівської області у справі №457/177/16, рішення суду першої інстанції у даній справі було скасоване та ухвалене нове рішення, яким відмовлено ОК ЖБК Гарант у позовних вимогах про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80%, який знаходиться за адресою: м.Трускавець, вул.Шашкевича, 2.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України , що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України .

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 09 від 06.11.2009 року , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновків про підставність позовних вимог, які слід задоволити, що буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, с у д,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити .

Визнати недійсним договір про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 23 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант .

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Трускавецьким міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1