Постанова

від 04.06.2007 по справі 3/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "04" червня 2007 р.                                                                   Справа № 3/180

За позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Гасло”, м. Чернівці

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці  

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Нікуліца І.С.

За участю представників:

Від позивача –Малишева І.В., дов. № 31 від 24.10.2006 р.

Від відповідача –Івашко Л.В., головний державний податковий ревізор-інспектор, дов. № 21718/10-05 від 04.10.2006 р., Ватаман О.В., головний державний податковий ревізор-інспектор, дов. № 8011/10-012 від 17.04.2007 р., Чорний О.П., старший державний податковий інспектор, дов. № 3474/10-013 від 21.02.2007 р., Півторан І.О., старший державний податковий інспектор, дов. № 3850/10-009 від 24.02.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 0001402320/1 (2,3), 0000172200/1 (2,3) та № 000024231/1 (2,3) від 21.04.2006 р. (від 02.06.2006 р., 16.08.2006 р.) про визначення сум податкового зобов'язання по податку на прибуток, з податку на додану вартість та про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Провадження у справі відкрито ухвалою від  05.09.2006 р. (суддя Бабак Л.М.).

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007 р. у зв'язку з хворобою судді Бабак Л.М. справу передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- донарахування відповідачем податку на прибуток на суму 967,16 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1934,32 грн. за несплату податку з доходів нерезидентів за ІV квартал 2005 р. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001402320/1 від 21.04.2006 р. є необґрунтованим, оскільки Україна є учасником Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та ратифікувала укладену Урядом України та Урядом Австрійської Республіки Конвенцію “Про усунення подвійного оподаткування”, згідно з якою прибуток, отриманий нерезидентом в Україні, оподатковується в Австрійській Республіці, про що податковій інспекції надано відповідну довідку, крім того, відповідачем завищено суму штрафу. З цих же підстав є незаконним податкове повідомлення-рішення № 000024231/1 від 21.04.2006 р.;

-          - при донарахуванні відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000172200/1 від 21.04.2006 р. основного платежу по ПДВ у сумі 16367 та штрафних санкцій у сумі 7494,30 грн. відповідачем не враховано, що позивачем в установленому порядку 20.02.2006 р. подано уточнюючий розрахунок за липень, серпень листопад і грудень 2005 р. та подано нову декларацію з виправленими показниками за вказані періоди, тому штраф до підприємства застосовуватися не повинен. Донарахування ПДВ в сумі 10612 грн. за імпорт послуг в 2005 році є необґрунтованим, оскільки під час здійснення імпортних операцій позивачем були виконані вимоги щодо митного оформлення отриманих товарів і послуг, сплачено всі митні збори, платежі і податки, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями.    

-          подані позивачем скарги на вказані повідомлення-рішення залишилися без задоволення, тому позивач просить визнати недійсним всі податкові повідомлення-рішення, які приймалися за результатами перевірки та розгляду його скарг.

Відповідач надав заперечення на позов та додаткові письмові пояснення, в яких проти позову заперечує, виходячи з наступного:

- за результатами планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП “Гасло”, проведеної 20.03.2006 р. встановлено, що підприємством при виплаті доходів австрійській фірмі не сплачено податок на прибуток в сумі 967,16 грн. у частині оподаткування вартості послуг з фрахту, за що йому також донараховано штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання. Належних доказів про звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, якою є довідка встановленої форми, позивач не надав;

- перевіркою також встановлено заниження податку на додану вартість на 16367 грн. у зв'язку з завищенням від'ємного значення ПДВ, не включенням до складу податкових зобов'язань сум попередньої оплати від покупців та внаслідок порушень при обчисленні податку на додану вартість при імпорті послуг. При поданні розрахунку коригування сум ПДВ позивачем самостійно не визначено суму штрафу в зв'язку з виправленням помилки.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, посилаючись на аргументи, викладені в позовній заяві, представники відповідача проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

1. По податкових повідомленнях-рішеннях № 0001402320/1 від 21.04.2006 р. (№ 0001402320/2 від 02.06.2006 р., № 0001402320/3 від 16.08.2006 р.).

З першого по п'ятнадцяте березня 2006 р. Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним підприємством з іноземними інвестиціями “Гасло” за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р., результати якої оформлено актом № 1166/23-1/14338091 від 10.03.2006 р. (а.с. 17-26).

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено зовнішньоекономічний договір RE-UA 16010904 від 16.09.2004 р. на поставку матеріалів для відновлення шин з фірмою “GUMMIWERK KRAIBURG Austria Ges.m.B.H.& Co” (Австрія) (далі –Австрійська фірма) на умовах EXW Geretsberg.

Умовами договору по перевезенню вантажів автотранспортом в міжнародному сполученні та доповненням № 2 до нього обумовлено поставку матеріалів транспортом продавця по узгоджених цінах. Сума транспортних послуг вказується в рахунку на матеріали, що постачаються, та оплачуюється згідно рахунку (а.с. 66-69).

У акті зафіксовано і не заперечується позивачем, що платіжним дорученням № 19 від 23.12.2005 р. ним сплачено Австрійській фірмі в межах виконання зазначеного вище договору по рахунку № 90048927 від 16.09.2005 р. 13432,12 ЄВРО, в тому числі за матеріали 10732,12 ЄВРО та 2700 ЄВРО сума фрахту (вартість перевезення) (а.с. 24, на звороті).

У відповідності до пп. “в” п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України оподатковуються у порядку, визначеному п. 13.5 ст. 13 цього Закону, а саме –сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.   

В порушення вищезазначеної норми позивачем при виплаті доходів Австрійській фірмі в грудні 2005 року з суми 2700 ЄВРО не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів у сумі 967,16 грн. Факт несплати вказаної суми податку позивачем визнається.

Твердження позивача, що він не повинен був сплачувати вказану суму до бюджету, є необгрунтованими.

17.03.1999 р. Україною ратифіковано Конвенцію між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно. Зазначена Конвенція набула чинності для України 20.05.1999 р.

Згідно з вказаною Конвецією прибуток підприємства Договірної Держави (терміни “Договірна Держава” і “друга Договірна Держава” означають залежно від контексту Україну або Австрію; терміни “підприємство Договірної Держави” та “підприємство другої Договірної Держави” означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави) оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво (пп.“d”,“g” п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 7 Конвенції).

П. 2 ст. 23 Конвенції встановлено, що стосовно України подвійне оподаткування усувається таким чином: з урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на австрійський податок, сплачуваний за законодавством Австрії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Австрії, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється австрійський податок.

Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись в Австрії, залежно від обставин.

Процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, визначено відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від. 06.05.2001 р. № 470 (далі –Порядок).

Відповідно до п. 4 Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження  з України є подання нерезидентом з урахуванням  особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком № 1 або згідно з законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу прізвище та підпис оуповноваженої особи компетентного оргнау, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Згідно з п. 8 Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Надані позивачем довідки про Австрійську фірму датовані 12.04.2006 р. та 27.04.2006 р. і дійсні протягом 2006 року, відтак не можуть засвідчувати наявність підстав для звільнення від оподаткування в 2005 році, а також підтверджувати право на звільнення від оподаткування у відповідності п. 6 Порядку (а.с. 64,65). Дія довідки від 12.04.2006 р. не може поширюватися на 2005 рік, оскільки це суперечить Порядку. Довідки, яка була б чинна на 2005 рік, чи Довідки за 2004 рік, позивач не надав.

Судом також не приймаються твердження позивача, що між ним і Австрійською фірмою договір на фрахтування не укладався, оскільки за своїм змістом Доповнення № 2 до договору RE-UA 16010904 від 16.09.2004 р. є домовленістю (угодою) сторін договору щодо умов здійснення перевезення вантажу.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між сторонами (далі –Закон), фрахт визначено як винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (пп. 1.35.1 п. 1.35 ст. 1 Закону).

У відповідності до пп. 1.35.2 п. 1.35 ст. 1 Закону доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Для цілей цього Закону під терміном “базова ставка фрахту” розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 1.35.3 п. 1.35. ст. 1 Закону).

У відповідності до  п. 13.1 ст. 13 Закону доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема, від фрахту, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Дослідивши зміст Доповнення до Договору RE-UA 16010904 від 16.09.2004 р., укладеного позивачем з Австрійською фірмою, суд дійшов висновку, що за своїм змістом оформлена цими Доповненнями домовленість сторін є угодою щодо фрахту (перевезення) товарів у межах вказаного зовнішньоекономічного договору і на винагороду за цією домовленістю поширюються норми Закону щодо оподаткування доходів від здійснення операцій з фрахту (перевезення).

Оскільки позивачем не надано належних доказів про звільнення його від сплати податку на прибуток з доходів, що виплачуються нерезиденту за договорами фрахту, а саме - Довідки, оформленої у відповідності до вимог Порядку, висновок ДПІ у м. Чернівці щодо порушення позивачем вимог п. 13.5 ст. 13 Закону є правомірним.

У відповідності до п. 13.2 ст. 13 Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перд бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон-2181) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, сума штрафних санкцій у розмірі 1934,32 грн. (967,16 грн. х 2) відповідачем визначена правильно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обгрунтовано донараховано податок на прибуток в сумі 967,16 грн. та правильно застосовано штрафні санкції у розмірі 1934,32 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001402320/0 від 29.03.2006 р., яке в подальшому залишено без змін під час апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання (а.с. 10,13, 27-35, 60).

Посилання в згаданому податковому повідомленні-рішенні на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17,  а не на пп. 17.1.9 Закону-2181 не призвело до зайвого нарахування штрафної санкції та не вплинуло на права чи обов'язки позивача, а тому не може бути визнано підставою для визнання цього рішення і рішень, прийнятих за результатами апеляційного оскарження, недійсними.

2. По податковому повідомленню-рішенню № 000024231/1 від 21.04.2006 р. (№ 000024231/2 від 02.06.2006 р., № 000024231/3 від 16.08.2006 р.).

Згідно з актом від 20.03.2006 р. під час перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість податковою інспекцією встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3893,0 грн., яке в подальшому було відшкодовано позивачу (бюджетне відшкодування), в зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000024231/0 від 29.03.2006 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 3889,0 грн. та штрафну санкцію в розмірі 1946,50 грн. (а.с. 16, 21 на звороті). За результатами апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, винесено податкові повідомлення-рішення  на таку ж суму № 000024231/1 від 21.04.2006 р., № 000024231/2 від 02.06.2006 р. та № 000024231/3 від 16.08.2006 р.(а.с. 8, 11, 14, 27-35).

Визначаючи завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, відповідач виходив з того, що за лютий та квітень 2005 р. позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суми відповідно 1580,0 грн. і 2313,0 грн. унаслідок порушень при обчисленні податку на додану вартість при імпорті послуг.

Однак у даному випадку відповідач діяв з порушенням власної компетенції. П 1.12 ст. 1 Закону-2181 визначено, що контролюючий орган –це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону-2181 контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, документально підтвердження завищення бюджетного відшкодування відповідач не довів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 000024231/1 від 21.04.2006 р. та похідні від нього податкові повідомлення-рішення  № 000024231/2 від 02.06.2006 р. та № 000024231/3 від 16.08.2006 р. прийняті податковим органом з порушенням компетенції, що є підставою для визнання їх недійсними.

3. По податковому повідомленню-рішенню № 0000172200/1 від 21.04.2006 р. (№ 0000172200/2 від 02.06.2006 р.,  № 0000172200/3 від 16.08.2006 р.).

Зазначеним  податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23861,30 грн., у тому числі 16367 грн. основного платежу та 7494,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000172200/0 від 29.03.2006 р. на таку ж суму (а.с 9).

Згідно з актом перевірки від 20.03.2006 р. загальна сума відхилення зобов'язання з  ПДВ проти задекларованого позивачем складає 20256 грн. (таблиця 15, а.с. 22).

Однак судом установлено, що при визначенні вказаної суми відповідачем враховано ПДВ у сумі 108,0 грн. за січень 2003 р., щодо якого сплив установлений ст. 15 Законом-2181 строк давності, в також ПДВ та бюджетне відкшодування з імпорту послуг, щодо донарахування якого у податкового органу відсутні повноваження у відповідності до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону-2181, як зазначалося вище.

Згідно з наданим на вимогу суду розрахунком ДПІ за виключенням простроченої суми ПДВ за січень 2003 р. та суми ПДВ з операцій з імпорту послуг дійсна сума заниженого ПДВ складає 9540 грн., а саме 53,0 грн. за серпень 2003 р. за оренду приміщень від ПП Євдокимова О.В. та 9487,0 грн. за листопад 2005 р., у тому числі 4289,0 грн. за реставрацію та ремонт шин від ПП Кузьмука та 5198 грн. –сума, безпідставно включена до рядка 12.1 Декларації по ПДВ за листопад 2005 р. як така, що не підтверджується жодними документами, про що також не заперечує представник позивача (а.с. 162). За поясненнями відповідача, які підтверджуються матеріалами справи і не спростовані позивачем, останнім при визначення недоплати з ПДВ враховано подання позивачем уточнюючого розрахунку за липень, серпень листопад і грудень 2005 р. (а.с. 86).

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Розраховані на вказану суму 9540 грн. згідно з наведеним положенням Закону-2181 штрафні санкції складають 3964,8 грн. (а.с. 162).

Таким чином, судовим розглядом справи встановлено, що під час проведення перевірки і винесення податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення № 0000172200/0 від 29.03.2006 р. та при винесенні похідних податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду скарг позивача, відповідачем були невірно визначені суми зобов'язання позивача з податку на додану вартість, а відповідно й неправильно обчислені штрафні санкції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000172200/1 від 21.04.2006 р. та похідні від нього належить визнати недійсними в частині донарахування зобов'язання з ПДВ на суму 6827 грн. та на суму 3529,50 грн. штрафних санкцій.

У відповідності ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем не заявлялися позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000024231/0 від 29.03.2006 р. та № 0000172200/0 від 29.03.2006 р., однак, дійшовши до висновку про наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000024231/1 від 21.04.2006 р., № 000024231/2 від 02.06.2006 р. і № 000024231/3 від 16.08.2006 р. та визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000172200/1 від 21.04.2006 р., № 0000172200/2 від 02.06.2006 р. і № 0000172200/3 від 16.08.2006 р., суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно також визнати недійсними первинні податкове повідомлення-рішення № 000024231/0 від 29.03.2006 р. повністю та у відповідній частині податкове повідомлення-рішення № 0000172200/0 від 29.03.2006 р.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивача з Державного бюджету належить стягнути судові витрати у сумі 5,10 грн. державного мита, надлишково сплачене державне мито може бути повернуто позивачеві за його клопотанням ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000024231/0 від 29.03.2006 р., № 000024231/1 від 21.04.2006 р., № 000024231/2 від 02.06.2006 р. та № 000024231/3 від 16.08.2006 р.

3.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000172200/0 від 29.03.2006 р., № 0000172200/1 від 21.04.2006 р., № 0000172200/2 від 02.06.2006 р. та  № 0000172200/3 від 16.08.2006 р. у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6827,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3529,50 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Гасло”, м. Чернівці вул. Енергетична 4, р/р 260033270801 у ЧВАБ “Енергобанк”, ід. код 14338091) державне мито в сумі 5,10 грн.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 04.06.2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови.  У повному обсязі постанова складена і підписана 07.06.2007 року.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук