Рішення

від 20.12.2017 по справі 923/921/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року Справа № 923/921/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора-Першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради, вул. Будьоного, 48-а, смт.Антонівка м. Херсон,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон ОСОБА_1", ідентифікаційний код 38045163, вул. Кримська, 61, смт.Антонівка м. Херсон,

про стягнення коштів (неотриманого доходу місцевого бюджету) в сумі 1007517,79 грн.

за участю прокурора прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 посвідчення № 046500 від 29.03.2017;

представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_3, адвокат, ордер серія ХС № 99161 від 07.11.2017, Витяг з договору № 07-11/17 про надання правової допомоги від 07.11.2017;

в с т а н о в и в:

Прокурор - Перший заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон ОСОБА_1", про стягнення неотриманого доходу місцевого бюджету в зв'язку з використанням відповідачем земельної ділянки без укладання на неї договору оренди.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2017 позовну заяву було прийнято, порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 24.10.2017, витребувано від відповідача відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням своєї позиції, належним чином посвідчені копії та/або витяги з реєстраційних документів, зобов'язано відповідача копію відзиву надіслати позивачу та прокуророві та явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнано обов'язковою.

Розгляд справи відкладався для завершення питань підготовки справи до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

Відповідно до припису п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, чинного з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 194, 195 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд зазначив, що провадження у цій справі відкрите 29.09.2017 року, однак справа знаходиться на стадії підготовчого провадження. Судом з'ясовано питання можливості завершення підготовчого засідання та щодо переходу до розгляду справи по суті. Представниками сторін заявлено усні клопотання про можливість розгляду справи по суті, оскільки відповідачем надано до справи відзив на позов, а прокурором надано додаткові пояснення у зв'язку із відзивом відповідача, розгляд провести без участі представника позивача, оскільки відповідно до ст. 202 ГПК України його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Прокурор підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та надано до суду додаткові письмові пояснення до відзиву відповідача, які судом долучено до справи. Копія пояснень вручена представникові відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до позовної заяви прокурор стверджує, що під час вивчення Херсонською місцевою прокуратурою стану реалізації Антонівською селищною радою представницьких повноважень встановлено, що станом на 20.09.2017 заходи щодо отримання від відповідача грошових коштів як плату за користування земельною ділянкою, що знаходиться у його фактичному користуванні я у суми заборгованості не вживались.

В той же час, Антонівською селищною радою 30.12.2014 та 31.12.2015 надсилалися листи на адресу відповідача з вимогою вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів на фактично зайняту земельну ділянку, чого, на думку прокурора не достатньо для органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а саме на здійснення контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за користування землею. Внаслідок цього, місцевим бюджетом територіальної громади селища недоотримано значну суму коштів.

Вимоги прокурора обґрунтовуються наступним.

Відповідач, ТОВ СП Херсон ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна будівель і споруд побутового комплексу гаражу, що розташовані на території Антонівської селищної ради за адресою: смт. Антонівка, вул. Кримська, 61, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61, в смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонської області.

Відповідачеві, ТОВ СП Херсон інвест ОСОБА_1 , за його заявою, відповідно до п. 2 рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею 2,3362 га під розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61 в смт. Антонівка.

В подальшому позивач, Антонівська селищна рада повідомляла відповідача листами від 30.12.2014 та 31.12.2015 про необхідність документального оформлення права користування земельною ділянкою. Проте вимоги Антонівської селищної ради не виконані, проект землеустрою до селищної ради відповідачем не надано.

На час звернення прокурора з позовом до суду ТОВ СП Херсон ОСОБА_1 правовстановлюючі документи щодо землекористування не оформило, договір оренди земельної ділянки площею 2,3362 га з Антонівською селищною радою не уклало.

Прокурор стверджує, що відповідач користується земельною ділянкою безоплатно, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Херсонській області від 22.09.2017, в якому міститься інформація, що ТОВ СП Херсон інвест ОСОБА_1 не є платником за землю у місті Херсоні.

Прокурор вважає, що відповідач повинен платити за користування земельною ділянкою грошові кошти, розрахунок суми коштів у межах строків позовної давності здійснено, виходячи із вартості орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що встановлені на території Антонівської селищної ради. Сума недоотриманого доходу бюджету становить за підрахунком прокурора - 1 007 517, 79 грн. Розмір доходу відповідача був розрахований селищною радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Вказана сума, на думку прокурора є доходом відповідача одержаним безпідставно, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, використовується ним без достатніх правових підстав та без здійснення плати за її користування. Будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства, відповідно до статей 14, 135 ПК України. Зокрема, безоплатно отримані товари, роботи, послуги, вартість яких визначена на рівні не нижче звичайної ціни, включається до доходів підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов'язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153.

Підставою для оплатного користування землею прокурор вказує приписи ст. 206 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Прокурор вважає, що відповідач має обов'язок, що передбачений законом, - зареєструвати своє право користування. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Прокурор зазначає правові підстави позову - приписи ст.ст. 1212 та 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, особа, яка зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, а також, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Позивач, Антонівська селищна рада підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 007 517,79 грн. повністю з підстав, викладених прокурором, надала до справи письмові пояснення до розрахунку суми втрат бюджету через недоотримання коштів від користування відповідачем земельною ділянкою, відповідно до яких, зокрема, зазначає, що базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки станом на 01 січня 2014 року становила 192,21 грн. Вартість розрахована за формулою: нормативна грошова оцінка, поділена на загальну площу земельної ділянки в метрах квадратних, поділена на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014-2016 роки. Використано при розрахунку ставку орендної плати від грошової оцінки землі - 5%.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №0-21-0.172-87/118-17 від 31.07.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,3362 га за адресою: смт. Антонівка, вул. Кримська, 61, становить 8 519 429,60 грн.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у 2014 році становить 1,249, у 2015 році становить 1,433 та у 2016 році 1,06.

Розрахунок: 8 519 429,60 грн. : 23362 м 2 : 1,249 : 1,433 : 1,06 = 192,21 грн.

Відповідач надав до суду відзив, який підтримано його представником у судовому засіданні, а також письмові пояснення до відзиву, вважає що позов не ґрунтується на законі, просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач не заперечує факти придбання у власність об'єктів нерухомого майна будівель і споруд побутового комплексу гаражу, що розташовані на території Антонівської селищної ради за адресою: смт. Антонівка, вул. Кримська, 61, та реєстрації свого права на вказані об'єкти, а також факту отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею 2,3362 га під розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу на цій земельній ділянці відповідно до пункту 2 рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013 року.

В той же час, відповідач вважає, що він є звільненим від плати за користування землею відповідно до приписів закону. Так, відповідач стверджує, що він не є платником орендної плати за землю, оскільки для цього відсутні правові підстави, а також він є звільненим від сплати земельного податку, оскільки відповідач є сільськогосподарським товаровиробником та є платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції ум. Херсоні Головного Управління Міндоходів у Херсонській області від 28.02.2014 року № 2176/10/21-03-15-03-31, витягом з реєстру платників єдиного податку виданий Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного Управління ДФС у Херсонській області від 04.03.2015 року № 2029/10/21-03-15-04-30, довідкою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Херсонській області від 09.03.2016 року № 2056/10/21-03-12-02-30, довідкою Головного Управління ДФС у Херсонській області від 19.06.2017 року № 2333/10/21-22-12-03-12, далі довідки ДФС.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та розраховується у відсотках бази оподаткування (пункт 293.9 статті 293 Податкового кодексу України). Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідач вважає, що земельна ділянка площею 2,3362 га, якою він користується для розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61 в смт. Антонівка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та використовується ним для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отже він не повинен платити за її користування.

Окрім того, відповідач заявляє про пропуск позивачем строків позовної давності для судового захисту свого права, вважаючи, що строк позовної давності має розраховуватися з 16.05.2013, тобто з дня прийняття рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013 року. Отже просить також з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач, ТОВ СП Херсон ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна будівель і споруд побутового комплексу гаражу, що розташовані на території Антонівської селищної ради за адресою: смт. Антонівка, вул. Кримська, 61, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61, в смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонської області (а.с. 25, 71).

Відповідачеві, ТОВ СП Херсон інвест ОСОБА_1 , за його заявою, відповідно до п. 2 рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею 2,3362 га під розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61 в смт. Антонівка (а.с. 17). Згідно п. 2.1. вказаного рішення Антонівська селищна рада зобов'язала ТОВ СП Херсон ОСОБА_1 в шестимісячний термін надати на затвердження розроблені та погоджені в установленому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Позивачем, Антонівською селищною радою, 30.12.2014 та 31.12.2015 на адресу відповідача надсилалися листи з вимогою документального оформлення права користування земельною ділянкою (а.с. 16). Проте вимоги Антонівської селищної ради не виконані, проект землеустрою до селищної ради відповідачем не надано.

Відповідачем вказане рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013 не виконано, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду не розроблено та на затвердження місцевої ради не надано.

Як вбачається з листа - звернення відповідача до Державної фіскальної служби України від 23.10.2017 (а.с. 92-93) про надання індивідуальної податкової консультації, а також з листа Державної фіскальної служби України від 20.11.2017 (а.с. 94), відповідач вказує, що правовстановлюючі документи на землю знаходяться в стадії оформлення.

На час звернення прокурора з позовом до суду ТОВ СП Херсон ОСОБА_1 правовстановлюючі документи щодо землекористування не оформило, договір оренди земельної ділянки площею 2,3362 га з Антонівською селищною радою не уклало.

Судом встановлено, і це підтверджується відповідачем, - відповідач не здійснює плати за користування земельною ділянкою площею 2,3362 га, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Херсонській області від 22.09.2017 (а.с. 23), в якому вказано, що ТОВ СП Херсон інвест ОСОБА_1 не є платником за землю у місті Херсоні.

Суд зазначає, що досліджені судом обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги прокурора та позивача, підтверджені відповідними доказами що визнаються відповідачем, факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 2,3362 га, що знаходиться на території селища Антонівка м. Херсона є безспірним.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України (Право власності на землю територіальних громад), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (Право постійного користування земельною ділянкою), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є підприємством, установою або організацією, яке може набути право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно норм ст.93 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі . Згідно ст. 5 цього Закону орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема, юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61, в смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонської області, відповідач набув права власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, ВРР 080330 від 08.05.2012 року. Право власності зареєстровано в державному реєстрі 07.07.2012 року.

Отже, суд зазначає, що відповідачем набуте право користування земельною ділянкою з дня реєстрації права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна - з 07.07.2012 року. З цієї ж дати відповідач, як набувач права користування земельною ділянкою зобов'язаний вносити відповідну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» , правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» .

Відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України (Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

У ході розгляду судової справи судом встановлено, що право користування земельною ділянкою, належним чином відповідачем не оформлено, правовстановлюючих документів не отримано.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши дозвіл місцевої ради на розробку технічної документації для формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та оформлення права оренди земельної ділянки, яка перебуває у його фактичному користуванні - укладання договору оренди з позивачем, вказаного рішення не виконує. Вказана обставина створює для відповідача ситуацію правової невизначеності як у земельних відносинах так і в цивільних відносинах, оскільки він юридично не є, по-перше, суб'єктом оподаткування, а, по-друге, - не є суб'єктом сплати орендної плати. Ця обставина використовується відповідачем для безоплатного користування земельною ділянкою. Така правова поведінка відповідача оцінюється судом як ухиляння відповідачем від виконання рішення ради, що приводить до неотримання місцевою громадою, як власником земельної ділянки комунальної власності, доходів, які визначені законом як плата за землю (орендна плата).

Правової підстави для несплати платежів за користування земельною ділянкою відповідачем немає, отже відповідачем у такий спосіб збережено кошти через порушення права місцевої громади, нездійснення плати за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦК України Стаття 13 (Межі здійснення цивільних прав), цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача правових підстав для збереження майна (коштів) через несплату за користування земельною ділянкою, у селищної ради як позивача правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, як один з ефективних способів захисту права держави та місцевого самоврядування.

Висновки господарського суду у цій справі ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду України, викладених у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 та у постанові від 12.04.2017 року у справі 3-1345гс16.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду України, яка стосується подібних спірних правовідносин, "відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої".

Враховуючи викладене, відсутність у відповідача правової підстави для безоплатного користування земельною ділянкою, є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.36, 14.1.125, 288.5 ПК України).

Розмір збережених у себе відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивачем був розрахований як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідач не надав заперечень щодо розрахованої позивачем суми, вважаючи, що він є звільненим від сплати земельного податку та не зобов'язаний платити орендну плату.

Суд вважає, що розрахунок суми втрат бюджету позивача є обґрунтованим, а правові підстави для його стягнення - наявними.

В той же час, суд, враховує заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 1 007 517,79 грн. за період з липня 2014 року по червень 2017 року.

Однак, позовна заява подана прокурором до суду 27.09.2017 року. Суд зазначає, що вимоги прокурора та позивача про стягнення втрат бюджету за липень, серпень та вересень 2014 року заявлено поза строками позовної давності, тому вимоги в сумі 56 130,15 грн. відхиляються судом.

В межах строків позовної давності заявлено до стягнення грошові кошти в сумі 951 387,69 грн. за період з жовтня 2014 по червень 2017 року включно, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов, суд зазначає, що посилання відповідача на норми, що регулюють порядок сплати земельного податку є помилковими. Так, відповідно до п. 14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно п. 298.8.1. ПК України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).

Відповідно ж до приписів п. 14.1.233. ПК України сільськогосподарськими угіддями - є рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Однак, земельна ділянка площею 2,3362 га під розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61 на території смт. Антонівка не відноситься до категорії сільськогосподарських угідь. Отже, відповідач може володіти цією земельною ділянкою на умовах договору оренди та сплачувати за користування нею лише орендну плату, порядок розрахунку якої визначається законом з урахуванням рішень місцевої ради про встановлення ставок орендної плати.

Відповідач може користуватися правами, передбаченими для сільськогосподарських товаровиробників, платників єдиного податку четвертої групи стосовно правовідносин з використання сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), якщо права користування такими земельними ділянками зареєстровані відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 129 ГПК України (Розподіл судових витрат) судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон ОСОБА_1", ідентифікаційний код 38045163, вул. Кримська, 61, смт. Антонівка м. Херсон, на користь Антонівської селищної ради, вул. Будьоного, 48-а, смт. Антонівка м. Херсон, грошові кошти в сумі 951 387,69грн. (дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча триста вісімдесят сім гривень 69 копійок) відшкодування збитків (неотриманого доходу місцевого бюджету) за період з жовтня 2014 по червень 2017 року включно.

3. В іншій частині позовних вимог прокурора - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон ОСОБА_1", ідентифікаційний код 38045163, вул. Кримська, 61, смт. Антонівка м. Херсон, на користь Прокуратури Херсонської області, 73000, Херсон, вул. Петренко, 33, код ЄДРПОУ 04851120, судові витрати в сумі 14 270,82грн. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят гривень 82 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2017

Суддя П.Д. Пригуза