Рішення

від 16.05.2007 по справі 5/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2007 р.                     Справа № 5/60.

За позовом кооперативного підприємства ”Мурафський консервний завод”, с.Мурафа Шаргородського району Вінницької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроекспорт”, м.Чернівці

про визнання недійсним договору комісії

Суддя           Дутка В.В.

Представники від позивача –Прицюк А.В., довіреність від 03.04.2007р., Смик Л.М., довіреність від 03.04.2007р. від відповідача –Пустовіт Ю.О., довіреність від 02.04.2007р. третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог –Пустовіт Ю.О., довіреність від 06.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ: кооперативне підприємство ”Мурафський консервний завод”, с.Мурафа Шаргородського району Вінницької області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроекспорт”, м.Чернівці про визнання недійсним договору комісії від 08.04.2002р., згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР та застосування передбачених цією статтею наслідків.

Позов обґрунтований тим, що вказаний договір комісії не відповідає вимогам закону, а саме ст. 1 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, ст.ст. 4, 22 “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини.

Поряд з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2007р. розгляд справи призначено на 05.04.2007р. за участю представників сторін, останні належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідач у відзиві від 04.04.2007р. просив відмовити у задоволені вимог про поновлення термінів позовної давності за безпідставністю та відмовити у позові посилаючись на таке.

Позивач знав про існування спірного договору ще в день його укладення, тобто 08.04.2002р., отже граничний термін звернення позивача до суду з позовом закінчився 08.04.2005р. В заяві від 18.08.2004р. по справі № 10-68/04 позивач повністю визнав вимоги правонаступника відповідача –фірми  “W.J. Grain Ltd.”, в тому числі пов'язані з договором комісії. Для поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не зазначено жодної поважної причини, яка б перешкоджала звернутися з позовом до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, ст.3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає права арбітражного керуючого звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними, а абзац 12 ст.25 вказаного Закону надає право ліквідатору звертатися з позовами про визнання угод недійсними виключно у випадках, передбачених п.10 ст.17 Закону.

Оскільки дія договору на час подання позову вже припинена та за відсутності обставин, зазначених у п.11 ст.17 згаданого вище Закону, правових підстав для визнання договору комісії недійсним немає.

Навіть якби позов був поданий з дотриманням порядку його подання і у межах термінів позовної давності, продовжує відповідач, то він не підлягає задоволенню, оскільки позивачем взагалі не зазначено і не підтверджено доказами чиї саме і які саме права були порушені на момент укладення оскарженого договору. Відповідач наводить у відзиві й інші підстави з яких вважає позов необґрунтованим.

В судовому засіданні 05.04.2007р. оголошувалась перерва до 26.04.2007р.

Ухвалою від 26.04.2007р. залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю “W.J. Grain Ltd.”, м. Дьор Угорщина в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 14.05.2007р.

В судовому засіданні 14.05.2007р. оголошувалась перерва до 16.05.2007р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача, третьої особи на стороні відповідача просив відмовити у задоволені позову, з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив таке.

Відповідно до укладеного договору комісії від 08.04.2002р., КПФ “Украгроекспорт”, правонаступником якого є відповідач, (комітент) доручив, а КП ”Мурафський консервний завод” (комісіонер) зобов'язався здійснити для комітента від свого імені одну або декілька угод по реалізації сільськогосподарської продукції –соку яблучного концентрованого, виробництва 2000 року в кількості 350 тон 68 Брікс по ціні не нижче 4272,00 грн. за одну тону і 350 тон 70 Брікс по ціні 4272,00 грн. за одну тону, всього на суму 2990400 грн., який знаходиться на КП “Мурафський консервний завод” на відповідальному зберіганні для реалізації на підставі цього договору комісії.

Передача соку яблучного концентрованого на відповідальне зберігання позивачу підтверджується актом прийому –передачі від 30.12.2000р.

Комісіонер зобов'язувався виконати доручення комітента в строк до 01.11.2003р. або після закінчення строку договору повернути нереалізовану кількість продукції –соку яблучного концентрованого комітенту.

З метою забезпечення виконання договірних відносин комісії сторони уклали договір застави від 24.01.2003р., за яким позивач, як заставодавець, передав  в заставу відповідачу –заставодержателю майно на загальну суму 3 842 771 грн. 11 коп.

 24.03.2003р. сторони склали акт прийому –передачі про те, що згідно договору комісії від 08.04.2002р. позивач прийняв, а відповідач передав на комісійну продаж слідуючі товарно-матеріальні цінності:

1.Сік яблучний концентрований 68 Брікс 350 тон.

2. Сік яблучний концентрований 70 Брікс 350 тон.

Однак, комісіонер не виконав умов договору комісії щодо реалізації соку яблучного в строк до 01.11.2003р. або повернення його нереалізованої кількості.

30.09.2003р. відповідач уклав з фірмою “W.J. Grain Ltd.”, м. Дьор Угорщина договір уступки права вимоги, за яким відповідач передав право вимоги по спірному договору комісії новому кредитору.

На підставі виконавчого напису від 27.01.2004р., яким звернуто стягнення на заставлене майно, відділом державної виконавчої служби Шаргородського району прийнято постанову від 19.03.2004р. про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з порушенням господарським судом Вінницької області 09.04.2004р. провадження у справі про банкрутство  КП “Мурафський консервний завод” та опублікуванням оголошення про це в газеті ”Голос України” від 27.04.2004р. фірма “W.J. Grain Ltd.” (Дабл Ю Джей Грейн Лімітед) звернулася з заявою про внесення до реєстру вимог кредитора, забезпечених заставою, на суму 2 993 100 грн.

Представник КП “Мурафський консервний завод” визнав заявлені вимоги Угорської фірми у заяві від 18.08.2004р., а заявою від 07.12.2006р. відкликав згаданий лист, оскільки представнику боржника не була відома значна кількість документів, які спростовують заборгованість.

За фактом доведення службовими особами до банкрутства КП “Мурафський консервний завод” постановою першого заступника прокурора Вінницької області від 16.06.2004р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.219 КК України.

Постановою господарського суду Вінницької області від 18.08.2004р. у справі №10/68-04 оголошено перерву щодо розгляду вимог  фірми Дабл Ю Джей Грейн Лімітед, визнано КП “Мурафський консервний завод” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дунаєвського Е.Л.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.04.2006р. припинено повноваження ліквідатора Дунаєвського Є.Л. у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків та призначено нового ліквідатора –арбітражного керуючого Малахова С.А.

Постановами Вищого господарського суду України від 18.07.2006р. та Верховного Суду України від 10.10.2006р. касаційні скарги арбітражного керуючого Дунаєвського Е.Л. залишено без задоволення, зазначену вище ухвалу від 25.04.2006р. залишено без змін.

Заяву ліквідатора Малахова С.А. про поновлення пропущеного строку позовної давності щодо визнання спірного договору комісії недійсним, господарський суд вважає обґрунтованою враховуючи таке.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення яких виникло до 1 січня 2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

За правилами  статті 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент спірних правовідносин, до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності –три роки.

Перебіг строку позовної давності в даному спорі починається з дня підписання спірного договору комісії, тобто з 08.04.2002р. і закінчується 08.04.2005р.

Поважність причини пропуску позивачем строку позовної давності полягає у неналежному виконанні арбітражним керуючим Дунаєвським Є.Л. обов'язків розпорядника майна, а в подальшому ліквідатора КП “Мурафський консервний завод”, що підтверджено судовими рішеннями у справі про банкрутство № 10/68-04.

Згідно част. 6 ст.3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахування інтересів боржника та його кредиторів.

Арбітражний керуючий Малахов С.Л. призначений ліквідатором КП “Мурафський консервний завод” ухвалою господарського суду від 25.04.2006р. і до цього часу не міг подати позов про визнання спірного договору комісії недійсним.

Таким чином, в результаті неналежного виконання обов'язків ліквідатором Дунаєвським Є.Л., позивач пропустив строк позовної давності, який з врахуванням вищевикладеного підлягає поновленню.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За договором комісії від 08.04.2002р. як вже зазначалось, комітент  доручив, а комісіонер зобов'язався здійснити для комітента від свого імені одну або декілька угод по реалізації сільськогосподарської продукції –соку яблучного концентрованого, виробництва 2000 року в кількості 700 тон, всього на суму 2990400 грн., який знаходився на КП “Мурафський консервний завод” на відповідальному зберіганні для реалізації на підставі цього договору комісії.

Згідно з чинним ГОСТ 18192-72 “Соки плодовые и ягодные концентрированные. Технические условия” (пункт 4.4) термін придатності до споживання соків концентрованих від дня виготовлення складає:

-          два роки –для пастеризованих;

-          один рік –для непастеризованих;

-          один рік –в алюмінієвих тубах.

Термін придатності для споживання соку яблучного концентрованого виробництва 2000р., який підлягав реалізації за спірним договором комісії, складав один рік, тобто щонайменше кінцевий термін для споживання сплинув в грудні 2001р.

Спірний договір комісії укладений 08.04.2002р., тобто після закінчення терміну придатності соку яблучного.

Позивач після прийняття від відповідача на зберігання соку яблучного неодноразово листами від 19.12.2000р., 24.04.2001р., 28.09.2001р., 22.10.2002р. повідомляв відповідача про те, що термін зберігання соку яблучного 1 рік, у зв'язку з чим просив забрати його або прийняте якесь рішення щодо подальшого його використання у противному випадку позивач не хотів нести відповідальності за його якість.

Непридатність яблучного соку для подальшого використання підтверджено також протоколом випробувань № 22/а від 04.02.2003р., який складений виробничо-аналітичною лабораторією підприємства “Вінницького консервного заводу”.   

Таким чином, сторонам на момент укладення спірного договору було відомо, що сік яблучний, виробництва 2000р., непридатний для подальшого його використання, однак в порушення вимог чинного законодавства вони підписали спірний договір.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції“ від 14.01.2000р. № 1393-ХІУ продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився відноситься до неякісної та небезпечної продукції.  Згідно ст.5 вказаного Закону така продукція підлягає вилученню з обігу.

Положення ст. 4 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 вересня 2001 року N 2681-III, забороняють виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали. До неякісних, небезпечних для здоров'я і життя людини та фальсифікованих харчових продуктів і продовольчої сировини віднесені ті, відносно яких  порушено умови зберігання і (або) строк придатності до споживання.

Згідно ст. 22 зазначеного вище Закону, вилученню з обігу підлягають неякісні, небезпечні, фальсифіковані, неправильно марковані харчові продукти, ті харчові продукти, які не отримали позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності або строк придатності до споживання яких закінчився, а також харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали, на які відсутні документи, що підтверджують їхню якість та безпеку.

Отже, спірний договір комісії, який містить порушення закону, не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів, відтак визнається господарським судом недійсним з моменту його укладення.

При недійсній угоді кожна з сторін повинна повернути другій стороні все одержане за угодою.

Таким чином, переданий позивачу сік яблучний концентрований, згідно п.1.1. договору комісії від 08.04.2002р., підлягає поверненню відповідачу.  

Судові витрати покладаються на сторони в рівних частинах за наявності вини обох сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст.48, част. 2 ст.80 Цивільного кодексу УРСР,  ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір комісії від 08.04.2002р., укладений КП “Мурафський консервний завод” та КПФ “Украгроекспорт”.

3.          Зобов'язати колективне підприємство “Мурафський консервний завод”, вул.Заводська, 16, с.Мурафа, Шаргородського району, Вінницької області, код 01729424, повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Украгроекспорт”, м.Чернівці, вул.Садова, 6, код 22842461, сік яблучний концентрований, виробництва 2000 року, в кількості 350 тон 68 брікс по ціні не нижче 4272,00 грн. за одну тону і 350 тон 70 Брікс по ціні 4272,00 грн. за одну тону, всього на суму 2990400 грн., який знаходиться на КП “Мурафський консервний завод”.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроекспорт”, м.Чернівці, вул.Садова, 6, код 22842461, на користь колективного підприємства “Мурафський консервний завод”, вул.Заводська, 16, с.Мурафа, Шаргородського району, Вінницької області, код 01729424, державне мито 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн.

За згодою сторін у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу  України судове рішення підписане 17 травня 2007 року.

                            Суддя           В.В.Дутка