Рішення

від 27.12.2017 по справі 242/4282/17

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/4282/17

Провадження № 2/242/1645/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Владимирської І.М., при секретарі Носаль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05.10.2017 року звернувся до суду із позовною заявою до Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року з відповідача на його користь стягнуто суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4648 грн. 46 коп., недоплату за роботу в нічний час за квітень 2007 року в розмірі 89 грн. 96 коп., за квітень 2008 року - 130 грн. 81 коп., листопад 2012 року - 21 грн. 65 коп., а також за період з 16.09.1997 року по 30.11.2004 року в розмірі 1936 грн. 34 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4000 грн. 00 коп., індексацію заробітної плати в розмірі 33514 грн. 39 коп., а разом 42 405 грн. 27 коп. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.10.2014 року вищевказане рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення індексації заробітної плати скасовано та передано на новий розгляд до Апеляційного суду Запорізької області, а в іншій частині рішення залишено без змін. Загальна сума належних йому виплат по заробітній платі склала 10 827 грн. 22 коп. 26.12.2014 року відповідачем на заробітну картку позивача частково погашено суму заборгованості у сумі 4645 грн. 00 коп. Тоді як, сума заборгованості в розмірі 6 182 грн. 22 коп. по теперішній час відповідачем не сплачена. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просив стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з дня постановлення Апеляційним судом Донецької області рішення від 23.04.2017 року по день подачі позову до суду 25.09.2017 року в сумі 65 816 грн. 58 коп. В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з дня постановлення Апеляційним судом Донецької області рішення від 23.04.2017 року по день винесення судового рішення в даній справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в подальшому надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив, що питання про звільнення позивача та виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні вже було предметом судового розгляду, про що свідчить рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року, тому подальше стягнення таких сум є необґрунтованим. Крім того зазначив, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо виконання вищевказаного рішення суду апеляційної інстанції до Інституту до теперішнього часу не надходила постанова про відкриття виконавчого провадження. Також зазначив, що проведення антитерористичної операції та бойових дій у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинуло на фінансове становище відповідача, в результаті чого підприємство вимушене було переміститися до м. Києва. В зв'язку з чим, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року з Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 стягнуто суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4648 грн. 46 коп., недоплату за роботу в нічний час за квітень 2007 року в розмірі 89 грн. 96 коп., за квітень 2008 року - 130 грн. 81 коп., листопад 2012 року - 21 грн. 65 коп., а також за період з 16.09.97 року по 30.11.04 року в розмірі 1936 грн. 34 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4000 грн. 00 коп., індексацію заробітної плати в розмірі 33514 грн. 39 коп., а разом 42 405 грн. 27 коп. (а.с. 13-22)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.10.2014 року рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без змін (а.с. 3-12).

Як вбачається з історії по картковому рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ ОСОБА_3 Аваль , 26.12.2014 року Донецьким фізико-технічним інститутом імені ОСОБА_2 Національної академії наук України на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року було здійснено часткове погашення суми заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 у сумі 4 645 грн. 00 коп. (а.с. 23-32).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов'язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В своїй постанові від 14.12.2016 року у справі № 6-788цс16 Верховний суд України виклав правову позицію, з якої вбачається, що відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

В зв'язку з чим, суд критично відноситься до доводів представника позивача з приводу того, наявність судового рішення про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки предметом розгляду даної цивільної справи є затримка належних сум заробітної плати позивача починаючі з 23.04.2014 року. Тобто, фактично порушення строків виплати заробітної плати позивачу з боку відповідача триває по теперішній час.

Суд також вважає необґрунтованими доводи представника відповідача з приводу неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки як вбачається з супровідних листів Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку № 24/148534, № 24/148535, № 24/148536 постанову про відкриття виконавчого провадження, винесеного на підставі виконавчого листа № 2/255/107/2014 від 23.05.2014 року, направлено до Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України 30.05.2014 року.

Крім того, суд вважає, що наявність чи то відсутність виконавчого провадження не звільняє відповідача від обов'язку провести остаточний розрахунок з позивачем.

Слід також зауважити, що відповідач будучі обізнаним про наявне рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року вже здійснив часткове погашення суми заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 26.12.2014 року у розмірі 4 645 грн. 00 коп., що в свою чергу, також спростовує доводи представника відповідача про необізнаність з цього приводу.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача з приводу того, що проведення антитерористичної операції та бойових дій у межах Донецької та Луганської областей унеможливило виконання судового рішення, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження даного факту, документів які б належним чином засвідчили форс-мажорні обставини, обставин непереборної сили, які унеможливили виконання обов'язок з приводу погашення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до роз'яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Підсумовуючі вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючі з дня постановлення Апеляційним судом Донецької області рішення від 23.04.2014 року по день винесення судового рішення в даній справі 27.12.2017 року.

Вирішуючи про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідач на користь позивача, суд встановив наступне.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2014 році від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13, кількість робочих днів позивача у 2014 році починаючі з 23.04.2014 року повинна була складати 174 дні, а саме: квітень 2014 року - 5 днів, травень 2014 року - 19 днів, червень 2014 року - 19 днів, липень 2014 року - 23 дні, серпень 2014 року - 20 днів, вересень 2014 року - 22 дні, жовтень 2014 року - 23 дні, листопад 2014 року - 20 днів, грудень 2014 року - 23 дні.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2015 році від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13, кількість робочих днів позивача у 2015 році повинна була складати 251 день, а саме: січень 2015 року - 20 днів, лютий 2015 року - 20 днів, березень 2015 року - 21 день, квітень 2015 року - 21 день, травень 2015 року - 18 днів, червень 2015 року - 20 днів, липень 2015 року - 23 дні, серпень 2015 року - 20 днів, вересень 2015 року - 22 дні, жовтень 2015 року - 22 дні, листопад 2015 року - 21 день, грудень 2015 року - 23 дні.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2016 році від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13, кількість робочих днів позивача у 2016 році повинна була складати 251 день, а саме: січень 2016 року - 19 днів, лютий 2016 року - 21 день, березень 2016 року - 22 дні, квітень 2016 року - 21 день, травень 2016 року - 19 днів, червень 2016 року - 20 днів, липень 2016 року - 21 день, серпень 2016 року - 22 дні, вересень 2016 року - 22 дні, жовтень 2016 року - 20 днів, листопад 2016 року - 22 дні, грудень 2016 року - 22 дні.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2017 році від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13, кількість робочих днів позивача у 2017 році по день винесення судового рішення 27.12.2017 року повинна була складати 246 днів, а саме: січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року - 20 днів, березень 2017 року - 22 дні, квітень 2017 року - 19 днів, травень 2017 року - 20 днів, червень 2017 року - 20 днів, липень 2017 року - 21 день, серпень 2017 року - 22 дні, вересень 2017 року - 21 день, жовтень 2017 року - 21 день, листопад 2017 року - 22 дні, грудень 2017 року - 18 днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів ОСОБА_1 починаючі з 23.04.2014 року по 27.12.2017 року склала 922 дні.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Донецької області від 23.04.2014 року, середньоденна заробітна плата позивача, яку було взято для розрахунку заборгованості, складає 76 грн. 62 коп.

В зв'язку з чим, сума компенсації за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 76 грн. 62 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 922 (кількість днів затримки розрахунку) = 70 643 грн. 64 коп.

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на те, що позивача при поданні позовної заяви звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України , ст. ст. 13, 81, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України (місцезнаходження: м. Київ, проспект Науки, буд № 46, ЄДРПОУ 05420497) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 23.04.2014 року по день винесення рішення суду у сумі 70 643 (сімдесят тисяч шістсот сорок три) грн. 64 коп.

Стягнути з Донецького фізико-технічного інституту імені ОСОБА_2 Національної академії наук України (місцезнаходження: м. Київ, проспект Науки, буд № 46, ЄДРПОУ 05420497) судовий збір на користь держави у сумі 640 (шістсот сорок грн. 00 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська