Рішення

від 27.12.2017 по справі 816/1830/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1830/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи-1 - ОСОБА_2,

представника третьої особи-2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Фермерського господарства ОСОБА_4 до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса ОСОБА_5 районного нотаріального округу ОСОБА_6 1. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області 2. ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

17.10.2017 Фермерське господарство ОСОБА_4 (надалі - ФГ ОСОБА_4, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_5 районного нотаріального округу ОСОБА_6 (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2017), а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34615550 від 04.04.2017, яке прийнято приватним нотаріусом ОСОБА_6 ОСОБА_5 районного нотаріального округу Полтавської області.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що з 1999 року користується земельною ділянкою 49,3 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002210 від 12.10.1999. За твердженням позивача, з інформації, отриманої з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку йому стало відомо, що 31.03.2017 відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 44,1 га, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639 за Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області. Також позивач вказав, що відповідачем 04.04.2017 прийнято оскаржуване рішення, індексний номер: 34615550, яким здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки, загальною площею 44,1 га, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639 за ОСОБА_7 За доводами позивача, земельна ділянка, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639 розміщена в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002210 від 12.10.1999.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито, закінчено підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 залучено до участі у справі № 816/1830/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа-1).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 залучено до участі у справі № 816/1830/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7 (надалі - третя особа-2, ОСОБА_7М.).

У судовому засіданні 27.12.2017 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 20.12.2017 відповідач надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі /т. 1 а.с. 208/.

У письмових поясненнях на адміністративний позов, поданих до суду 20.12.2017, відповідач зазначила, що під час прийняття оскаржуваного рішення нею не було виявлено підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, тому на підставі статей 10, 11, 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639 за ОСОБА_7 /т.1 а.с. 206/.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 27.12.2017 проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових поясненнях на адміністративний позов третя особа-1 /т. 1 а.с. 36-37/ вказала, що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказана земельна ділянка сформована на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на розробку проекту землеустрою від 02.03.2016 та передана в оренду ОСОБА_7

Представник третьої особи-2 проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

У письмових запереченнях на адміністративний позов третя особа-2 зазначила, що спірним рішенням не порушено право позивача, оскільки земельні ділянки, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639, загальною площею 44,1000 га та 49,3 га, яка надана у постійне користування ФГ ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії І-ПЛ № 002210, мають різні площі, тому є різними земельними ділянками; відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324281500:00:001:0639 /т. 1 а.с. 157-159/.

Також у поясненнях третьої особи-2 щодо позову, поданих до суду 19.12.2017, зазначено про те, що позивачем не доведено надання йому в постійне користування земельної ділянки 49,3 га, оскільки залучено до матеріалів справи копію Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002210 від 12.10.1999, а не його оригінал /т. 1, а.с. 191-192/.

У судовому засіданні 14.12.2017 усною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи-2 про залишення без розгляду позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду за безпідставності, оскільки позивач дізнався про своє порушене право з Інформації Державного земельного кадастру від 11.10.2017 /т.1 а.с. 22/ та звернувся до суду 17.10.2017, тобто без пропуску строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент подання позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб-1, 2, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у встановлено законодавством порядку ФГ ОСОБА_4 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата державної реєстрації - 30.07.1992 /т. 1 а.с. 234-238/.

Відповідно до Статуту ФГ ОСОБА_4 (зареєстрований - 22.02.1996) фермерське господарство створене на підставі рішення сесії ОСОБА_8 селищної ОСОБА_8 народних депутатів (протокол № 11 від 30.07.1992), зареєстровано за розпорядженням № 148 від 31.08.1992 представника Президента України по ОСОБА_8 районі Полтавської області; засновником ФГ ОСОБА_4 є громадянин - ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 239-242/.

Згідно зі Статутом ФГ ОСОБА_4 (у редакції, зареєстрованій 05.11.2013) джерелами формування майна господарства є, зокрема право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність) /т. 1 а.с. 248/.

На підставі Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1999 І-ПЛ № 002210 ОСОБА_8 районною ОСОБА_8 народних депутатів Решетилівського району Полтавської області України надано ФГ ОСОБА_4 у постійне користування 49,3 га землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання ОСОБА_8 народних депутатів від 29.08.1996; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47 /т.1 а.с. 225-229/.

Водночас, з матеріалів справи також вбачається, що 24.03.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером: 5324281500:00:001:0639, яка розташована за межами населених пунктів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області; об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 44,1000 га, у т.ч. - риллі 44,1000 га /т. 1 а.с. 135-140, 160-162/.

31.03.2017 із заявою про реєстрацію права власності та іншого речового права (оренди землі) ОСОБА_7 звернувся до відповідача про реєстрацію права оренди землі /т. 1 а.с. 128/.

04.04.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно - нотаріусом ОСОБА_6 прийнято рішення № 34615550 про державну реєстрацію права власності та права оренди землі земельної ділянки, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639 /т. 1 а.с. 207/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за вказаним рішенням на підставі договору оренди землі, серія та номер: бн, виданий: 24.03.2017, видавник: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_7; наказ, серія та номер: 3207-СГ, виданий: 24.03.2017, видавник: ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 7 років /т. 1 а.с. 146/.

За твердженням позивача, рішенням відповідача від 04.04.2017 № 34615550 зареєстровано право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером: 5324281500:00:001:0639, загальною площею 44,1000 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки, наданої ФГ ОСОБА_4 відповідно до Державного акта про постійного користування землею від 12.10.1999 І-ПЛ № 002210, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Нотаріус є державним реєстратором (пункт 2 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1952-IV передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить, зокрема забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

У частині другій статті 3 цього Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Проте речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Так, згідно зі статтею 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у постійне користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.

Стаття 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у постійне користування) визначає обов'язки селянського (фермерського) господарства як власника земельної ділянки і землекористувача.

Стаття 12 чинного Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV не вказує на існування іншого суб'єкта речового права на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні фермерського господарства, ніж саме господарство.

За статтею 4 чинного Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

Суд зазначає, що позов поданий представником ФГ ОСОБА_4 згідно з довіреністю від 02.10.2017, яка видана за підписом голови ФГ ОСОБА_4 - ОСОБА_9 Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ ОСОБА_4 керівником, тобто головою господарства, є ОСОБА_9 /т.1 а.с. 235/.

З огляду на вказані положення законодавства та встановлені обставини справи, суд вбачає допущення порушення прав позивача шляхом позбавлення його на передбачене законом право користування земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивача на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002210 від 12.10.1999, що у свою чергу зумовило необхідність звернення ФГ ОСОБА_4 за захистом порушених прав до суду.

Указане порушене право позивача підлягає судовому захисту і може бути поновленим шляхом визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34615550 від 04.04.2017, яке прийнято приватним нотаріусом ОСОБА_6 ОСОБА_5 районного нотаріального округу Полтавської області.

При цьому суд зазначає про безпідставність доводів третьої особи-2 про те, що земельні ділянки, кадастровий номер: 5324281500:00:001:0639, загальною площею 44,1000 га, та 49,3 га, яка надана у постійне користування ФГ ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії І-ПЛ № 002210, є різними земельними ділянками, оскільки згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 5324281500:00:001:0639 /т. 1 а.с. 93/ та плану зовнішніх меж /т.1 а.с. 227-228/ до Державного акта серії І-ПЛ № 002210 і викопіровки, ситуаційного плану, експлікації відведених земель /т. 1 а.с. 232-233/ ці земельні ділянки співпадають. На спростування цих обставин сторонами не надано достатніх доказів.

Стосовно відсутності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324281500:00:001:0639, суд не розглядає у даній справі ці обставини, оскільки в цій справі є іншими предмет та підстави спору.

Твердження третьої особи-2 про те, що позивачем не доведено про надання йому в постійне користування земельної ділянки 49,3 га, оскільки залучено до матеріалів справи лише копію Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002210 від 12.10.1999, є також безпідставними, оскільки у матеріалах справи міститься засвідчена приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу 05.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 24600) вірність копії цього акта з оригіналу документа. При цьому, інших доказів на підтвердження цих доводів третьої особи-2 учасниками справи не надано, зокрема, указаний акт не визнаний недійсним. Крім того, у матеріалах справи міститься довідка Відділу у ОСОБА_8 районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 06.03.2017 /т.1 а.с. 230/ про те, що згідно з земельно-облікованими даними станом на 01.01.201 за позивачем на території Лиманської Другої сільської ради рахується всього 49,3000 га земель.

Суд також зазначає, що не приймаються до уваги як належні докази:

- рішення 13 сесії 22 скликання ОСОБА_8 районної ОСОБА_8 народних депутатів Полтавської області від 29.08.1996, надане позивачем /т.1 а.с. 231/, та план землекористування, наданий третьою особою-1 /т.1 а.с. 213/, оскільки зі змісту Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1999 І-ПЛ № 002210 вбачається, що землю надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання ОСОБА_8 народних депутатів від 29.08.1996;

- Державний акт на право користування землею Б № 049390 від 1992 року /т.1 а.с. 218-221/, Державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ-9 від 19.07.1994 /т. 1 а.с. 222-224/, оскільки не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства ОСОБА_4 (вул. Базарна, буд. 36-Б, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 21049238) до приватного нотаріуса ОСОБА_5 районного нотаріального округу ОСОБА_6 (вул. 1 Травня, 8б, м. Хорол, Полтавська область, 37800), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39767930), ОСОБА_7 (36000, АДРЕСА_1) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34615550 від 04.04.2017, яке прийнято приватним нотаріусом ОСОБА_6 ОСОБА_5 районного нотаріального округу Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 29.12.2017.

Суддя ОСОБА_10