Рішення

від 21.12.2017 по справі 543/378/17

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/378/17

2/543/187/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гришка О.Я., при секретарі Федорині А.А., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, директора ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: директор ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_5, Новооржицька селищна рада Оржицького району Полтавської області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про визнання незаконними та скасування наказів № 1,2,3 без дат, № 9 від 17.05.2017 року та наказу № 13-К від 28.10.2016 року про переведення з 01.01.2017 року на неповний робочий день, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 24 квітня 2017 року звернувся до суду з позовом. З урахуванням позовної заяви зі збільшеними позовними вимогами від 09.06.2017 року позивач просив задовольнити його позов до ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: директор ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_5, Новооржицька селищна рада Оржицького району Полтавської області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про визнання незаконними та скасування наказів № 1,2,3 без дат, № 9 від 17.05.2017 року та наказу № 13-К від 28.10.2016 року про переведення з 01.01.2017 року на неповний робочий день.

У позовній заяві зазначено, що 03.01.2013 року позивача було прийнято в КП Новооржицьке БЛАГО оператором водонапірних споруд по 1 розряду (наказ № 1 від 3.01.2013 року). Засновником даного підприємства є Новооржицька селищна рада Оржицького району Полтавської області, що підтверджується п.2.1 розділу 2 Статуту КП Новооржицьке БЛАГО . Наказом № 4 від 24.03.2017 року його було звільнено з посади оператора водонапірних споруд 1 розряду, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП, ст. 139, 142, 147, 149 Кодексів законів про працю України, п.3.3."Правил внутрішнього розпорядку". Позивач вказує, що крім даного наказу, директором КП Новооржицьке БЛАГО ОСОБА_5, також були видані щодо нього і інші накази, про які в переважній більшості він дізнався вже в день свого звільнення, а саме: наказ №1 /без дати/ про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказ № 2 /без дати/ про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказ №3 /без дати/ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; наказ № 9 від 17.05.2017 року про заміну йому дисциплінарного стягнення з суворої догани на догану ; наказ № 13-К датований 28.10.2016 про переведення його з 1 січня 2017 року на неповний робочий день (4 години) та про проведення оплати праці за фактично відпрацьований час.

Позивач стверджує, що про ці накази в усній формі його було повідомлено в день звільнення. На руки вказані накази видані не були, хоча вимоги про це позивач заявляв, а були надіслані поштою через декілька днів після його звільнення. Позивач вказує, що порушень трудової дисципліни у вигляді систематичного невиконання обов'язків згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України він не допускав, накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень складені при відсутності дійсних фактів невиконання трудових обов'язків, для участі у їх складані він не запрошувався.

Позивач вказує, що наказ № 13-К датований 28.10.2016 року про переведення його на неповний робочий день та зменшення оплати його праці, до його відома не доводився, підпис про ознайомлення з ним йому не належить. Позивач вказує, що поява вказаних наказів пояснюється амбіційним бажанням директора підприємства ОСОБА_5 таким чином помститися йому та його дружині за проведену перевірку фінансово-господарської діяльності КП Новооржицьке БЛАГО від 10 березня 2017 року, яка виявила фінансові зловживання посадових осіб та інші порушення.

Позивач стверджує, що доказами незаконності виданих наказів № 1 (без дати), №2 (без дати), № 3 (без дати) , №9 від 17.05.2017 року, № 13-К від 28.10.2016 року та самого наказу про його звільнення за № 4 від 24.03.2017 року є: сам зміст наказів, всі наявні документи про прийняття його на роботу та інші видані щодо нього на підприємстві розпорядження директора ОСОБА_5, Статут КП Новооржицьке БЛАГО , Штатний розпис, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Табелі обліку використання робочого часу, Розрахункові відомості з заробітної плати, Матеріли перевірки фінансово-господарської діяльності КП Новооржицьке БЛАГО від 10.03.2017 року, відповідь Управління Держпраці у Полтавській області на його заяву, Припис Управління Держпраці у Полтавській області № 16-22-209/467-371 від 28.04.2017 року на адресу директора КП Новооржицьке Благо ОСОБА_5 Крім того, при виданні наказів були порушені вимоги ст.ст. 5-1, 43, 47, 147-149, 235 КЗпП України.

На думку позивача, незаконність видання наказу № 4 від 24.03.2017 року доводиться тією обставиною, що його звільнення було проведене без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової рганізації КП Новооржицьке БЛАГО , членом якої позивач був.

Таким чином, посилаючись на вищевикладені обставини позивач просить (з урахуванням позовної заяви зі збільшеними позовними вимогами): 1) визнати незаконним та скасувати наказ №1 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО за №1 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 2) визнати незаконним та скасувати наказ №2 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 3) визнати незаконним та скасувати наказ №3 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; 4) визнати незаконним та скасувати наказ №9 від 17.05.2017 року ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про заміну йому дисциплінарного стягнення з суворої догани на догану ; 5) визнати незаконним та скасувати наказ № 13-К, датований 28.10.2016 року, ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про переведення його з 1 січня 2017 року на неповний робочий день (4 години), та про проведення оплати праці за фактично відпрацьований час та зобов'язати відповідача провести донарахування йому зарплати з 28.10.2016 року по день його звільнення (24.03.2017 року) до рівня законодавчо гарантованої мінімальної заробітної плати; 6) визнати незаконним та скасувати наказ КП Новооржицьке БЛАГО № 4 від 24.03.2017 року про його звільнення з роботи та поновити його на посаді оператора водонапірних споруд даного підприємства; 7) стягнути з КП Новооржицьке БЛАГО в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції. Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність справи або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. При цьому, згідно ч.ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

В судовому засіданні 18.12.2017 року при обговоренні питання про те, в якому провадженні потрібно продовжувати розгляд справи: в порядку спрощеного чи в порядку загального позовного провадження, учасники судового розгляду не висловили заперечень проти продовження розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Таким чином, зважаючи на зміст позовних вимог та складність справи, розгляд справи було продовжено у порядку загального позовного провадження за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині у якій вони не встановлюють нових обов'язків, скасовують чи звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання (з урахуванням змісту ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України). В судовому засіданні 18.12.2017 року учасники розгляду справи висловилися за відсутність необхідності проводити підготовче судове засідання, надавати строк для підготовки та подачі до суду відзиву на позов та пояснень, зміни порядку з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, порядку дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 вказав, що наказ № 4 від 24.03.2017 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України є незаконним та є актом помсти за участь дружини позивача ОСОБА_6 у складі комісії від засновника підприємства, яка виявила порушення в діях директора КП Новооржицьке Благо , про що свідчить Результат перевірки фінансово-господарської діяльності КП Новооржицьке Благо складений напередодні звільнення 10.03.2017 року та розглянутий на сесії селищної Ради 15.03.2017 року. Застосовувати п. 3 ст. 40 КЗпП України для звільнення ОСОБА_1 роботодавець міг лише у випадку, якщо працівник неодноразово (не менше 2-х разів), тобто систематично припускався навмисного невиконання покладених на нього трудових функцій. Врахуванню підлягають лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством. Накази №1 (без дати), наказу №2 (без дати), наказу № 3 (без дати), які передували виданню наказу № 4 від 24.03.2017 року про звільнення з роботи, не мають юридичної сили та не можуть вважатися доказами вчинення ОСОБА_1 систематичного невиконання покладених на нього трудових обов'язків. Наказ № 1 не містить дати, у ньому не зазначено яким документом (акт перевірки і т.п.) директор КП Новооржицьке Благо Л.В. зафіксувала певні порушення у роботі оператора водопостачання. У наказі № 1 мова йде за порушення у вигляді недотримався схеми (графіку) накачування резервуарів питною водою, що мало місце 14.03.2017 року, в той час як такого графіка немає, що не заперечувала в судовому засіданні директор ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7, яка теж є оператором водопостачання. Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 засвідчив, що графік подачі вроди йому не доводився і його немає взагалі, а згідно розпорядження директора качати воду необхідно було не більше 6 год., що він і робив. В його трудових обов'язках як оператора 1-го розряду згідно посадової інструкції відсутні такі обов'язки як ведення журналу підняття води та фіксування показників лічильника. Посилання в наказі на невиконання усних розпоряджень керівника підприємства не відповідає дійсності, якщо припустити, що такі розпорядження і були, то їх невиконання, по-перше, не спричинило шкоду споживачам води та підприємству, а по- друге, позивач дотримувався письмового розпорядження від 16.12.2016 року про режим накачування резервуарів (не більше шести годин) та про використання електроенергії в межах 90-100 квт/год. на добу. Згідно довідки Новооржицької селищної Ради від 24.05.2017 р. № 661/02-28 селище було повністю забезпечене водою з 1.01.2017 року по 31.03.2017 року.

Наказ № 2 (без дати) про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани виданий в день, коли пройшла сесія Новооржицької селищної Ради (теж 15.03.2017 року), і були виявлені зловживання директора ОСОБА_5 при подачі звітності, наказ не містить дати, і виданий за неправильний перенос ОСОБА_1 показників лічильника до журналу обліку підняття води, але в посадових обов'язках оператора водонапірних споруд 1-го розряду немає обов'язку вести журнал обліку підняття води. Відповідно до Результату перевірки фінансово - господарської діяльності КП Новоооржицьке Благо складеного комісійно, були виявлені порушення допущені виключно директором КП Новооржицьке БЛАГО при поданні звітності щодо кількості поданої води, шляхом приховування 4567 куб. м. поданої води. Допитані в суді в якості свідків члени комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтвердили, що неправильні дані щодо кількості піднятої води були суто у звіті директора КП Новооржицьке Благо ОСОБА_5, який подавався до Новооржицької селищної Ради за її підписом. При перевірці показників лічильника та даних у книзі обліку підняття води вони збігалися, і вини операторів водонапірних споруд комісія не встановила. Ці ж свідки вказали, що директор ОСОБА_5 при розгляді даного питання на сесії селищної Ради 15 березня 2017 року не мала заперечень з приводу висновків комісії, не вказувала про наявність вини операторів водонапірних споруд у різниці, що виникла при подачі звітності до селищної Ради.

Наказ № 3 (без дати) про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є незаконним, оскільки згідно ст. 147 КЗпП України такий вид стягнення як сувора догана не передбачений. Крім цього, наказ не містить дати його видання. Підставою для його видання вказується недотримання схеми (графіку) накачування резервуарів питною водою, якого не існувало на підприємстві. Акти про відмову від дачі пояснень та про відмову від підпису у зазначених документах складені трафаретно, до складу осіб, нібито в присутності яких цей акт складався, не вписаний сам ОСОБА_1. В додатках до наказів ці акти не фігурують, як підстава для їх видання.

Наказ № 9 від 17.05.2017 року є незаконним, оскільки він виданий за порушення, яке на думку роботодавця мало місце 22.03.2017 року, тобто за межами місячного строку з часу виявлення, що є недотриманням вимог ст. 148 КЗпП України та однозначно вказує на його незаконність, такий наказ міг лише скасувати наказ № 3, а не змінювати в ньому слова. Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що про існування цього наказу він дізнався вже будучи звільненим з роботи, будь-яких пояснень перед виданням наказу у нього ніхто не вимагав.

Наказ № 4 від 24.03.2017 року про звільнення з роботи є незаконним, оскільки систематичного невиконання трудових обов'язків ОСОБА_1 не допускав. Він не містить даних про отримання згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 Накази № 1, №2 та № 3 (№ 9), які на думку роботодавця давали право на звільнення ОСОБА_1, видані всупереч вимогам трудового законодавства. Звільнення позивача було проведено без отримання згоди профспілкового організатора (ст. 43 ч. 4 КЗпП), на засідання профспілкового органу в особі профспілкового організатора ОСОБА_1 не був запрошений, участі у засіданні не брав, правовою допомогою адвоката не користувався, рішення про надання згоди на його звільнення йому не видавалося. Будь-яких письмових доказів з цього приводу відповідач (роботодавець) не надав. Як профорганізатор ОСОБА_7, так і свідок ОСОБА_9 та третя особа директор ОСОБА_5 підтвердили, що на засіданні зборів датованому 24.03.2017 року подання адміністрації, як окремий документ, до профспілкового органу не подавався і його як окремого документа немає і на даний час.

Пояснення свідків відповідача: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підтвердження факту участі 24.03.2017 року у засіданні профспілкового органу непослідовні та суперечливі, свідки зазначали різний час коли вони бачили ОСОБА_1 ( о 8 год. 30 хв. - свідок ОСОБА_10, о 9 год. 10 год. - свідок ОСОБА_11О.), хоча по їх свідченнях це тривало декілька секунд. Обидва свідки вказали, що мають дружні стосунки з директором КП Новооржицьке Благо ОСОБА_5, що також дає підстави критично віднестись до їх свідчень у суді.

На думку представника позивача наказ № 13-К Про зміну умов праці від 28.10.2016 року також є незаконним. Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України правомірним вважатиметься переведення працівника на неповний робочий час з ініціативи роботодавця при дотриманні таких умов: 1) зміна істотних умов праці дійсно викликана необхідністю змін в організації виробництва та праці. Якщо немає змін в організації виробництва та праці, роботодавець не вправі встановлювати неповний робочий день; 2) про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Для наявності обставин для запровадження неповного робочого часу цьому передує: видання загального наказу про внесенні змін в організацію виробництва та праці. У ньому розкривається зміст цих змін, наводиться обгрунтування необхідності їх введення та даються відповідні доручення посадовим особам для внесенні таких змін. Далі, конкретні працівники, істотні зміни яких підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого - то дня їх істотні умови змінюються . Потім видається наказ про ознайомлення з такими змінами. На протязі 2-х місяців від працівника відбирається або заява про згоду працювати у нових умовах, або про відмову виконувати трудові обов'язки в нових умовах. Якщо працівник погоджується працювати у змінених умовах, то його ознайомлюють з новими умовами праці. Якщо він не погоджується, то підлягає звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. На думку представника позивача видання наказу № 13-К таким вимогам не відповідає. У наказі мова йде про необхідність врегулювання режиму графіка робочого часу операторів водонапірних споруд, тобто всіх операторів, а переводиться на неповний робочий час (4 години) лише ОСОБА_1, без належного обгрунтування. Іншому оператору ОСОБА_7 не були змінені істотні умови праці. Представник позивача надав розрахунок втрати заробітної плати за час вимушеного прогулу, згідно цього розрахунку сума втраченого заробітку позивача за період 25.03.2017 року по 18.12. 2017 року становить 29440 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_3 позов не визнав повністю, просив відмовити у задоволенні позовних вимог . Представник відповідача вказав, що позивач особисто розписався в наказі № 13-К від 28.10.2016 року Про зміну умов праці про ознайомлення з ним. Доказом цього є покази свідка ОСОБА_9 та пояснення директора КП Новооржицьке Благо ОСОБА_5, також доказом ознайомлення з вище вказаним наказом є той факт, що 28.10.2016 року позивачем в приміщенні КП Новооржицьке Благо було особисто подано заяву про надання йому відпустки за власний рахунок, після прийняття якої позивачу було подано для ознайомлення вище вказаний наказ. Доказів щодо неналежності підпису ОСОБА_1 в наказі 13-К від 28.10.2016 року та того факту, що заява про надання ОСОБА_1, відпустки за власний рахунок написана не ним, позивач не надав. Твердження позивача про безпідставність накладення дисциплінарного стягнення та оголошення йому догани згідно з наказом №1 від 14.03.2017 року не відповідає дійсності в зв'язку з тим, що при огляді журналу - обліку підняття води за січень, лютий, березень 2017 року в робочі зміни позивача було встановлено порушення накачування води. При намаганні ознайомити ОСОБА_1 з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився, від підпису, щодо ознайомлення з наказом відмовився про, що було складено відповідні акти. Твердження позивача про те, що йому не було доведено до відому зміст вищевказаних наказів, а також наказу №4 від 24.03.2017 року Про звільнення ,також твердження позивача, що він не був присутній 24.03.2017 року під час проведення засідання первинної профспілкової організації, щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади не відповідають дійсності в зв'язку з тим, що свідки головний бухгалтер КП Новооржицьке Благо ОСОБА_9, профорганізатор ОСОБА_7, вказали на те, що відповідач в період з 8.30 год. до 9.30 год., саме в цей час відбувалося засіданні первинної профспілкової організації в приміщенні КП Новооржицьке Благо , був присутній на засіданні та заперечив всі звинувачення на свою адресу, щодо неналежного виконання свої посадових обов'язків та відмовився від отримання вище вказаного наказу Про звільнення та дачі пояснень про, що було складено відповідні акти. Твердження позивача про те, що в період з 8.30 год. до 9.30 год. від взагалі був відсутній в приміщенні контори КП Новооржицьке благо також не відповідають дійсності, оскільки свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що вони бачили, що ОСОБА_1 саме в цей проміжок часу виходив з приміщення контори КП Новооржицьке Благо .

Директор ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, вказала, що підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Представник Новооржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області селищного голови ОСОБА_12 не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1М, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, директора ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо ОСОБА_5, представника Новооржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області селищного голови ОСОБА_12, показання свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, показання позивача ОСОБА_1, допитаного за його клопотанням в якості свідка, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Згідно записів трудової книжки, 03.01.2013 року позивача було прийнято в КП Новооржицьке БЛАГО оператором водонапірних споруд по 1 розряду (наказ № 1 від 03.01.2013 року) (т. 1 а.с. 18).

Засновником даного підприємства є Новооржицька селищна рада Оржицького району Полтавської області, що підтверджується п.2.1 розділу 2 Статуту КП Новооржицьке БЛАГО (т. 1 а.с. 33).

У п. 1 наказу директора КП Новооржицьке БЛАГО № 13-К від 28.10.2016 року зазначено: 1. У зв'язку з виробничою необхідністю та зменшенням експлуатації насосного обладнання, що забезпечує безперебійне водопостачання для населення, виникла необхідність у врегулюванні режиму графіка робочого часу операторів водонапірних споруд. У зв'язку з цим, наказую: з 1 січня 2017 року перевести оператора водопостачання ОСОБА_1 на неповний робочий день (4 години) та провести оплату праці за фактично відпрацьований час. (т. 1 а.с. 74).

Наказом директора КП Новооржицьке БЛАГО № 1, дата наказу у книзі реєстрації наказів підприємства 14.03.2017 року (т. 1 а.с. 131), позивачеві було оголошено догану. У наказі, крім іншого, зазначено, що позивач не дотримався схеми (графіку) накачування резервуарів питною водою (т. 1 а.с. 6). Суду були надані акт № 1 від 14.03.2017 року про відмову позивача від дачі письмового пояснення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності (т. 1а.с 223) та акт № 2 від 14.03.2017 року про відмову позивача від підпису у відповідному наказі (т. 1 а.с. 224).

Наказом директора КП Новооржицьке БЛАГО № 2, дата наказу у книзі реєстрації наказів підприємства 15.03.2017 року (т. 1 а.с. 131), позивачеві було повторно оголошено догану. У наказі, крім іншого, зазначено, що у журналі обліку підняття питної води було виявлено неправильність записів показників (т. 1 а.с. 7). Суду були надані акт № 3 від 15.03.2017 року про відмову позивача від дачі письмового пояснення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності (т. 1а.с 225) та акт № 4 від 15.03.2017 року про відмову позивача від підпису у відповідному наказі (т. 1 а.с. 226).

Наказом директора КП Новооржицьке БЛАГО № 3, дата наказу у книзі реєстрації наказів підприємства 22.03.2017 року (т. 1 а.с. 131), позивачеві було оголошено сувору догану. У наказі, крім іншого, зазначено, що сувору догану було оголошено за неодноразове невиконання своїх посадових обов'язків та недотримання схеми (графіку) накачування резервуарів питної води (т. 1 а.с. 8). Суду були надані акт № 5 від 22.03.2017 року про відмову позивача від дачі письмового пояснення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с 227) та акт № 6 від 22.03.2017 року про відмову позивача від підпису у відповідному наказі (т. 1 а.с. 228).

Наказом директора КП Новооржицьке БЛАГО № 4 від 24.03.2017 року (т. 1 а.с. 9) позивача було звільнено з роботи з 24.03.2017 року, в наказі зазначено, що позивача звільнено з посади оператора водонапірних споруд за систематичне невиконання своїх обов'язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП, ст. 139, 142, 147, 149 КЗпП, п.3.3."Правил внутрішнього розпорядку". Суду були надані акт № 7 від 24.03.2017 року про відмову позивача від дачі письмового пояснення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с 229) та акт № 8 від 24.03.2017 року про відмову позивача від підпису у відповідному наказі (т. 1 а.с. 230).

У п. 1 наказу директора КП Новооржицьке БЛАГО № 9 від 17.05.2017 року (т. 1 а.с. 69) зазначено: 1. Внести зміни в наказ № 3, замінити словосполучення сувора догана на догану, вважаю читати наказ № 3 п. 1 оголосити догану ОСОБА_1 за невиконання своїх службових обов'язків, не виконання усних, письмових розпоряджень керівника підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про: визнання незаконним та скасування наказу №1 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО за №1 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнання незаконним та скасування наказу №2 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 3) визнання незаконним та скасування наказу №3 /без дати/ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся до суду з заявою про вирішення цих спорів поза межами місячного строку з моменту, коли він дізнався про наявність таких наказів, (в той час як ці спори безпосередньо стосуються звільнення його з роботи). Вказані позовні вимоги були заявлені у позовній заяві зі збільшеними позовними вимогами, яка надійшла до суду 09.06.2017 року, в той час як позивача було звільнено з роботи 24.03.2017 року, і суду надані докази того, що позивача було ознайомлено зі змістом наказу про його звільнення в цей день, а також докази того, що в день звільнення позивача йому був відомий зміст вищевказаних наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Датування вказаних наказів 14.03.2017 року, 15.03.2017 року та 22.03.2017 року підтверджується відомостями, які містяться в книзі реєстрації наказів підприємства (т. 1 а.с. 131), відомостями відповідних актів про відмову від дачі пояснень та про відмову від підпису цих наказів позивачем.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу № 13-К, датованого 28.10.2016 року, ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про переведення позивача з 1 січня 2017 року на неповний робочий день (4 години), та про проведення оплати праці за фактично відпрацьований час, оскільки позивач звернувся до суду з заявою про вирішення цього спору поза межами тримісячного строку з моменту, коли він дізнався про наявність такого наказу (про порушення свого права). Вказана позовна вимога була заявлена у позовній заяві зі збільшеними позовними вимогами, яка надійшла до суду 09.06.2017 року, в той час як вказаний наказ було прийнято 28.10.2016 року, і суду надані докази того, що позивача було ознайомлено зі змістом цього наказу в день його прийняття (т. 1 а.с. 74). Не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача провести донарахування позивачу зарплати з 28.10.2016 року по день його звільнення (24.03.2017 року) до рівня законодавчо гарантованої мінімальної заробітної плати, оскільки така вимога є похідною від вищевказаної позовної вимоги.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу № 9 від 17.05.2017 року ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про заміну ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення з суворої догани на догану . За своєю суттю цей наказ є наказом про накладення дисциплінарного стягнення, оскільки визначає, що до ОСОБА_1 застосовується стягнення у вигляді догани. Чинним законодавством не передбачена можливість накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка на час винесення відповідного наказу не є працівником цього підприємства (на час винесення цього наказу наказ від 24.03.2017 року про звільнення ОСОБА_1 не був скасований у передбаченому законодавством порядку). Крім того, вказане дисциплінарне стягнення застосовано поза межами строку, протягом якого на працівника можливе накладення дисциплінарного стягнення, так, згідно ч. 1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Суд також приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО № 4 від 24.03.2017 року про звільнення позивача з роботи та про його поновлення на посаді оператора водонапірних споруд даного підприємства. В наказі про звільнення позивача зазначено, що він звільнений з роботи за систематичне невиконання своїх обов'язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП, ст. 139, 142, 147, 149 КЗпП, п.3.3."Правил внутрішнього розпорядку, однак в наказі не вказано в чому саме проявлялося систематичне невиконання позивачем обов'язків та які саме обов'язки він не виконував. Директор КП Новооржицьке БЛАГО ОСОБА_5 пояснила, що причиною звільнення позивача було порушення графіку підняття води, недокачування та перекачування резервуарів з водою, неправильне внесення показників у журнал обліку піднятої води, невиконання її усних вказівок, однак належних та допустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували порушення позивачем трудової дисципліни невиконання ним своїх трудових обов'язків, невиконання ним усних чи письмових вказівок керівника (актів, доповідних записок, пояснень, довідок, інших доказів) суду надано не було. Крім того, директором підприємства не заперечувався той факт, що як такого графіка підйому води у письмовому вигляді на підприємстві немає, наповнюваність резервуарів визначається візуально. Детальний аналіз трудових обов'язків оператора водонапірних споруд (т. 1 а.с. 57) дозволяє зробити висновок, що до цих обов'язків не входить ведення журналу підняття води. З урахуванням вимог КЗпП України у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд, зокрема, приймає до уваги і те, що у відповідності до ч. 1 ст. 147 КЗпП України такого заходу стягнення як сувора догана чинним трудовим законодавством не передбачено, в той час як виданню наказу про звільнення позивача передував, зокрема, і наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани (наказ № 3, дата наказу у книзі реєстрації наказів підприємства 22.03.2017 року (т. 1 а.с. 131)). Суд також приймає до уваги і те, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували порушення позивачем трудової дисципліни, невиконання ним своїх трудових обов'язків, невиконання ним усних чи письмових вказівок керівника (актів, доповідних записок, пояснень, довідок, інших доказів), які б були підставою для накладення на позивача дисциплінарних стягнень (накази: № 1 від 14.03.2017 року, № 2 від 15.03.2017 року) суду надано не було. Таким чином, наказ про звільнення позивача з роботи виданий без достатніх правових підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У відповідності до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті. Ухвалою суду було витребувано з Первинної профспілкової організації КП Новооржицьке БЛАГО Професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України рішення даної організації про згоду на звільнення позивача або відмову в дачі згоди на його звільнення, провадження у справі було зупинене до одержання судом рішення первинної профспілкової організації.

Суду було надано копію протоколу Первинної профспілкової організації працівників КП Новооржицьке БЛАГО Професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 24.03.2017 року, у п. 4 цього протоколу зазначено: 4. Постановили: Дати згоду на звільнення оператора водопостачання ОСОБА_1, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП, ст. 139, 142, 147, 149 Кодексу законів про працю України, п.3.3."Правил внутрішнього розпорядку" (т. 1 а.с. 151).

Факт проведення цього засідання профспілкового органу саме 24.03.2017 року підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Однак, при вирішенні питання про надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача з посади були порушені норми законодавства, що регулюють вирішення даного питання. Так, зі змісту ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , вбачається, що подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником повинне бути направлене до виборного органу первинної профспілкової організації у письмовій формі. З урахуванням вимог КЗпП України у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Суду не надано доказів, що подання роботодавця про розірвання трудового договору з позивачем було надано до виборного органу первинної профспілкової організації саме у письмовій формі. Відсутність письмового подання роботодавця підтвердила в судовому засіданні і профорганізатор підприємства ОСОБА_7 Відсутні відомості про вручення копії рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) щодо розгляду питання про надання згоди на звільнення позивачеві, відсутні відомості про відмову від отримання такого рішення позивача. Це свідчить про формальний спрощений підхід виборного органу первинної профспілкової організації підприємства до вирішення питання про надання згоди на звільнення позивача.

У відповідності до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст. 40 КЗпП. чи додержані власником або уповноваженим органом передбачені ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні середнього заробітку суд виходив із сум виплат за два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення позивача. Зарплата відповідача згідно відповідної довідки (т. 1 а.с. 19) становить 1600 грн., таким чином, середньоденний заробіток становить 80 грн. (кількість робочих днів у січні 2017 року - 20, у лютому 2017 року - 20 днів, загальна кількість робочих днів за два місяці 20+20= 40 днів, середньоденний заробіток 3200 грн. : 40 = 80 грн.). Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2017 року по 21.12.2017 року включно (186 робочих днів) складає 14880 грн. 00 коп. (сума визначена без відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).

Інші докази, надані суду учасниками судового розгляду, не стосуються предмету даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1240 грн., сплачений останнім за пред'явлення позовних вимог про: 1) визнання незаконним та скасування наказу № 9 від 17.05.2017 року ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про заміну ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення з суворої догани на догану ; 2) стягнення з ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 14880 грн. (640 грн.*2 = 1240 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи про поновлення на роботі, тому відповідна сума судового збору, у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави у разі задоволення цих вимог судом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 3, 43 Конституції України, статтями 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1-4, 41, 116, 117, 233, 235, Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке Благо (місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, селище Новооржицьке, проспект Миру, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 37934543), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: директор ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО ОСОБА_5, Новооржицька селищна рада Оржицького району Полтавської області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про визнання незаконними та скасування наказів № 1,2,3 без дат, № 9 від 17.05.2017 року та наказу № 13-К від 28.10.2016 року про переведення з 01.01.2017 року на неповний робочий день задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ №9 від 17.05.2017 року ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО про заміну ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення з суворої догани на догану .

3. Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО № 4 від 24.03.2017 року про звільнення з роботи та поновити ОСОБА_1 на посаді оператора водонапірних споруд даного підприємства.

4. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства Новооржицьке БЛАГО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 14880 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 коп. (сума визначена без відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).

5. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

6. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень

7. Стягнути з відповідача комунального підприємства Новооржицьке БЛАГО на користь держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 29.12.2017 року.

Суддя