Рішення

від 19.08.2010 по справі 2-292/10

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-292/10

19.08.2010 року Московський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

за участю адвоката - ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ ОСОБА_7 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків за прострочення в розмірі 29547грн.28коп., моральної шкоди в сумі 1388грн.50коп. та судових витрат 309грн.36коп. по сплаті державного мита, 30грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 05 січня 2007року ОСОБА_5 взяла у нього в борг 27770грн.00коп., які зобов'язалася повернути 30 травня 2007року, про що свідчить розписка, яку вона видала на його ім'я, як документ який свідчить про передачу їй вказаної суми коштів.

Коли термін виплати даних грошей скінчився, ОСОБА_5 відмовилася від вказаного боргу, добровільно грошовий борг йому не повернула.

Оскільки ОСОБА_5 не виконала свої зобов'язання щодо повернення боргу у строк, просив стягнути з останньої суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за період з 05 січня 2007року по 31 травня 2007року включно, а також три процента річних від простроченої суми, що на 04 червня 2007року склало 29547грн.28коп. Крім того, внаслідок прострочення боргу, відповідач заподіяла йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1388грн.50коп.,що виразилася в душевних стражданнях, зв'язаних із протиправним поводженням у відношенні його відповідачем ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. таких як, приниження його гідності, безпорадності в поверненні своїх грошей від боржника, яка добровільно йому борг не повернула, неможливості використовувати цих коштів в інтересах його бізнесу, та в інтересах своєї родини.

Заочне рішення від 15 жовтня 2007року (а.с.29-32) скасоване ухвалою суду від 11 червня 2008 року (а.с. 38) та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У грудні 2008року ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним /а.с. 65-66/.

В позові посилається на те, що вона працювала у ОСОБА_3 продавцем у його магазині без належного оформлення відповідно до трудового законодавства, у якому утворилася нестача товару, після чого під психологічним тиском позивача ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_8, вона написала оспорювану боргову розписку, згідно якої вона начебто взяла у борг у ОСОБА_3 27770грн., оскільки останні погрожували їй міліцією, фізичною розправою, не давали можливості покинути приміщення магазину. Навіть у присутності її матері, ОСОБА_3 казав, що вони будуть відпрацьовувати у нього на базі у сел.Кирилівка покоївками, вимагав брати позику в банку, переоформляти на нього їх квартиру. Однак ніяких грошей від ОСОБА_3О.у вказаний розписці термін і у зазначеній сумі вона не отримувала, договір позики з ОСОБА_3 не укладала. Вважає, що позов ОСОБА_3 не обґрунтований.

Просить визнати недійсним боргову розписку від 05 січня 2007року за її підписом про позику у ОСОБА_3- 27770гривень. Визнати недійсним договір позики укладений нею 05 січня 2007 року у ОСОБА_3 27770гривень.

У судовому засіданні позивач за основним позовом - ОСОБА_3 та його представник за довіреністю - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, проти зустрічного позову заперечували, просили відмовити в позові ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. за безпідставністю.У своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що являється приватним підприємцем, орендує магазин Струмок , який розташований за адресою: м.Харків, вул.Артема,44-А. Відповідачка ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. разом із ОСОБА_9 працювали у нього протягом 2005-2007роки продавцями в магазині. Керувала роботою магазину його дружина ОСОБА_8 При проведенні інвентаризації матеріальних цінностей 26.12.2006 року була виявлена нестача, яку ОСОБА_5 зі свого боку визнала в сумі 27772грн.94коп. Крім того, вказує на те, що в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в наслідок недостачі матеріальних цінностей, за проханням відповідачки, 05 січня 2007року він як фізична особа, позичив останній гроші в сумі 27770 грн., які було внесено в касу магазину, в свою чергу відповідачка зобов'язалась повернути йому позичені їй гроші до 30 травня 2007року, про що власноручно написала на його ім'я боргову розписку від 05 січня 2007 року, в якій вказано термін повернення грошей. Розписки відповідачка писала добровільно, ніякого тиску до неї не чинили.

Відповідач ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. в судовому засіданні позов ОСОБА_3 не визнала, а свій зустрічний позов підтримала, пояснив, що її звинуватили в недостачі товару, потім подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8 змусили її під впливом психологічного тиску скласти розписку на суму боргу яка відповідала сумі недостачі, хоча грошей не отримувала, тобто договір позики не укладала. Посилаючись на те, що гроші від ОСОБА_3 не отримувала, а розписку склала під впливом психологічного тиску, просила її позовні вимоги задовольнити, відмовивши у первинному позові.

Представник ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М.- ОСОБА_2, діюча на підставі ордеру підтримала доводи свого довірителя та зазначила, що правочини, які укладені під впливом насильства мають бути визнані недійсними на підставі ст. 231 ЦК України. Вказала, що відповідач ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. зверталася до правоохоронних органів з заявою, щодо здійснення відносно неї незаконних дій з боку гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Суд,заслухавши сторони, представників, свідка ОСОБА_10, дослідивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_10 /ОСОБА_6/ О.М. разом із ОСОБА_9 працювали у позивача ОСОБА_3 продавцями в магазині, який він орендує, ОСОБА_10 /ОСОБА_6/ О.М. працювала протягом січня - грудня місяців 2006 року. При проведенні в магазині інвентаризації матеріальних цінностей 26.12.2006 року у відповідачки була виявлена нестача в сумі 27772грн.94коп., яку вона визнала, про що написала власноруч розписку /а.с.168 /.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в наслідок недостачі матеріальних цінностей, за проханням відповідачки, 05 січня 2007року, як фізична особа, позичив останній гроші в сумі 27770 грн., які було внесено в касу магазину, в свою чергу відповідачка зобов'язалась повернути йому позичені їй гроші до 30 травня 2007року, про що власноручно написала на його ім'я боргову розписку від 05 січня 2007 року, в якій вказано термін повернення грошей без процентів /а.с.5/.

Судом встановлено, що згідно розписки строк виконання позичальником зобов'язань було встановлено до 30 травня 2007року, однак на момент розгляду справи відповідачка гроші позивачу згідно розписки не відшкодувала.

Свідок ОСОБА_10- мати ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що їй відомо про наявність недостачі товару у магазині в якому працювала її дочка ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М., оскільки була присутньою при інвентаризації як свідок, внаслідок чого її дочка під впливом психологічного тиску вимушена була написати розписки. Однак остання не була безпосередньо присутньою при складанні дочкою розписок, щодо обставин справи їй відомо лише зі слів ОСОБА_5, доводи якої не підтверджені належними доказами.

Позивач за основним позовом - ОСОБА_3 та його представник за довіреністю - ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовились від заявленого клопотання стосовно виклику та допиту свідків.

Так, відповідно до ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір позики був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. не надала суду доказів щодо застосування до неї насильства при складанні боргової розписки. Її показання про те, що їй погрожували міліцією, фізичною розправою, не давали можливості покинути приміщення магазину, що вона разом з матір'ю будуть відпрацьовувати у ОСОБА_3 на базі у сел.Кирилівка покоївками, вимагали брати позику в банку, переоформляти на ОСОБА_3 свою квартиру, суд оцінює критично, оскільки вони нічим не підтверджені.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_5 22 січня 2007року зверталась до правоохоронних органів з заявою про прийняття мір до гр.ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які вимагають у неї гроші в магазині Струмок . Постановою о/у ВКР Київського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_11 від 31 січня 2007року у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину. Дана постанова ОСОБА_5 не оскаржувалась. Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_5 спрямовані на уникнення виконання зобов'язань.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачкою було укладено 05.01.2007 року договір позики, що підтверджується ксерокопією розписки, звіреною з оригіналом. Відповідачка ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ О.М. взяла у борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 27770 грн., які були позивачем внесені в касу магазину в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в наслідок недостачі матеріальних цінностей, за погодженням відповідачки.

З розписки вбачається, що строк виконання позичальником зобов'язань за договором позики було встановлено до 30 травня 2007 року. Однак на момент розгляду справи в суді у визначений умовами договору строк відповідачка гроші не повернула.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачка та її представник не підтвердили доказами свої вимоги викладені в зустрічній позовній заяві, зустрічний позов не обґрунтований, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, оскільки в розписці не передбачено відшкодування відсотків річних від простроченої суми та інфляції, а тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 27770грн. та судові витрати, а саме: сплата судового збору в сумі 309грн.36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки можливість в разі прострочення повернення боргу стягнення моральної шкоди в договорі між позивачем та відповідачкою не передбачена, як не передбачена вона і нормами ЦК України, які регулюють прострочення виконання зобов'язання за договором позики.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 234, 256, 257 ЦПК України, ст.ст.231,1046,1047, 1049,1050 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 /ОСОБА_6/ ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 суму боргу -27770грн.,309грн.36коп. витрати на сплату судового збору, та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 28 109грн.36коп.

В іншій частині позову відмовити.

В зустрічному позові відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Московського районного

суду м. Харкова Т.М.Довготько