Рішення

від 27.12.2017 по справі 478/1676/16-ц

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1676/16-ц

пров. №2/478/19/2017

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2017 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

третіх осіб, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договорів оренди землі недійсними в якій зазначила, що після смерті матері ОСОБА_6, що мала місце 30 серпня 2009 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкувала 1/4 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 12,70 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради. В січні 2016 року дізналася, що реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області 05.03.2014 року було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 18.02.2014 року нібито укладеного між нею, третіми особами ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем, на оренду вищезазначеної земельної ділянки строком на 49 років. Посилаючись на те, що договори укладені без їхньої згоди, як власників земельної ділянки та не містять істотних умов, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі , просила визнати недійсними договори оренди землі, укладені 18.12.2013 року та скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4211714, №4209257, від 16.12.2013 року №4189035, №4193922; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 05.03.2014 року, скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4883845, №4813644, №4813054, №4808064 від 27.02.2014 року та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

16.12.2016 року позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і посилаючись на підробку її підпису під спірним договором, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18 лютого 2014 року, укладений між нею та орендарем ОСОБА_4, предметом якого є оренда ? частки земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 12,70 га, кадастровий номер 4823655100:20:000:0134, розташованої на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.

16.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним , в якій зазначив, що після смерті матері ОСОБА_6, що мала місце 30 серпня 2009 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкував 1/4 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 12,70 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради. В січні 2016 року дізнався, що реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 18.02.2014 року нібито укладеного між ним та відповідачем. Посилаючись на відсутність своєї згоди на укладення договору оренди землі від 18.02.2014 року з ОСОБА_4, та на підробку його підпису під зазначеним договором, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 18.02.2014 року між ним та ОСОБА_4, предметом якого є оренда ? частки земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 12,70 га, кадастровий номер 4823655100:20:000:0134, розташованої на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 16.12.2016 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявила самостійні вимоги. Прийнято позов ОСОБА_2 та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договорів оренди землі недійсними.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 03.03.2017 року відновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.

14.03.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним , в якій зазначила, що після смерті матері ОСОБА_6, що мала місце 30 серпня 2009 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкувала 1/4 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 12,70 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради. В червні 2016 року дізналася, що реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області 27.02.2014 року було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 18.02.2014 року нібито укладеного між нею та відповідачем. Посилаючись на відсутність своєї згоди на укладення договору оренди землі від 18.02.2014 року з ОСОБА_4, та на підробку її підпису під зазначеним договором, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року, укладений між нею та ОСОБА_4, державну реєстрацію якого проведено державним реєстратором Казанківського районного управління юстиції ОСОБА_7 27.02.2014 року, номер запису про інше речове право 4808064.

Ухвалою суду від 14.03.2017 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявила самостійні вимоги. Прийнято позов ОСОБА_3 та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договорів оренди землі недійсними.

Ухвалою суду від 29.03.2017 року клопотання експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи задоволено.

Ухвалою суду від 29.03.2017 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 30.06.2017 року провадження по справі відновлено, у зв'язку з поверненням до суду матеріалів справи без виконання судово-почеркознавчих експертиз.

Ухвалою суду від 12.07.2017 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою суду від 11.09.2017 року провадження у справі відновлено у зв'язку з надходженням клопотання експерта.

Ухвалою суду від 15.09.2017 року клопотання експерта задоволено частково, матеріали цивільної справи повернуті експерту для вирішення питання щодо подальшого проведення судово-почеркознавчої експертизи та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 01.12.2017 року провадження по справі відновлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та треті особи, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник позивача та третіх осіб, які заявили самостійні вимоги за довіреністю ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_9 позовні вимоги не визнав і посилаючись на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали 18.02.2014 року договори оренди земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_4, особисто їх підписали, що свідчить про узгодження сторонами всіх істотні умов, передбачених Законом, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа Казанківська райдержадміністрація явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом номер 1888, виданого 27.08.2010 року приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_10 являються власниками ? частки кожен земельної ділянки площею 12,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області.

18 лютого 2014 року між власником вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років. Державну реєстрацію договору проведено 05.03.2014 року, номер запису про інше речове право 4883845 (а.с.67, 241-244 т.1).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року, державну реєстрацію якого проведено 27.02.2014 року, номер запису про інше речове право 4813644, власник земельної ділянки ОСОБА_2 передав її в оренду ОСОБА_4 строком на 49 років (а.с.67, 223-226 т.1).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року, державну реєстрацію якого проведено 27.02.2014 року, номер запису про інше речове право 4808064, власник земельної ділянки ОСОБА_3 передала її в оренду ОСОБА_4 строком на 49 років (а.с.67-68 т.1, 33-36 т.2).

На момент досягнення згоди між орендодавцями та орендарем щодо укладення договорів оренди земельної ділянки від 18 лютого 2014 року орендодавці ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали будь-яких заперечень проти умов договору щодо об'єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, зазначених в тексті договору. Таких заперечень вони не мали і на момент реєстрації вказаних договорів, що вказує на те, що при вчиненні зазначених правочинів (на момент досягнення згоди в належній формі з усіх істотних умов договору) позивач ОСОБА_1, треті особи, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення як учасника правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За даними висновку експерта №562 від 28 листопада 2017 року відповісти на питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець на 4-ій сторінці Договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.241-244 т.1), ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилось можливим, у зв'язку з малоінформативністю виявлених ознак спів падіння та розбіжностей. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець на 4-ій сторінці Договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.223-226 т.1), виконаний ОСОБА_2. Підпис від імені ОСОБА_3 в графі Орендодавець на 4-ій сторінці Договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.33-36 т.2), виконаний ОСОБА_3 (а.с.123-131 т.2).

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, пославшись на те, що договори оренди земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підписували, позивач та треті особи, які заявили самостійні вимоги зобов'язані довести те, що підпис в спірних договорах оренди земельних ділянок не належить їм.

При цьому в ч. 2 ст. 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду у таких справах не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Зазначене положення закону роз'яснено судам також і в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходе висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_1, третіх осіб, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ними та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем та третіми особами, які заявили самостійні вимоги у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на їх рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 та третіми особами, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зв'язку з розглядом справи, покласти на їх рахунок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 02.01.2018 року.

Суддя