Рішення

від 20.12.2017 по справі 469/1290/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2017 Справа №469/1290/16-ц

2/469/135/17

Р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

прокурора Маковецького Є.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині) та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Перший заступник прокурора Миколаївської області 27 жовтня 2017 року звернувся до Березанського районного суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Березанською районною державною адміністрацією розпоряджень із земельних питань, зокрема, розпорядженням Березанської РДА від 13 грудня 2012 року №771 надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 19 грудня 2012 року отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_2 та у подальшому на підставі договору купівлі-продажу №624 від 31 липня 2013 року земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1.

Прокурор вважав, що вказане вище розпорядження Березанської РДА прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду державної власності та перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Очаківське ЛМГ"), урочище Рибаківка", тому повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на підставі ст.ст.117, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.31 Лісового кодексу України належать обласній державній адміністрації, у зв"язку з чим Березанською РДА вилучено земельну ділянку у постійного земелекористувача та надано її ОСОБА_4 у приватну власність в односторонньому та позасудовому порядку, незаконно, поза волею належного власника (розпорядника) та постійного землекористувача.

Будь-яких рішень Миколаївської обласної державної адміністрації щодо вилучення земельної ділянки не приймались, погодження територіального органу центральної виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, та органу лісового господарства щодо проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки не надавались; на момент прийняття розпорядження діяв мораторій, встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р, на прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у пляжній зоні, та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей, а тому надання її у власність для ведення індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

При цьому можливість індивідуального дачного будівництва в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреації забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

З цих підстав прокурор просив визнати незаконним та скасувати вказане вище розпорядження Березанської райдержадміністрації, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку на ім я ОСОБА_4 та на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати від ОСОБА_1 як добросовісного набувача на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Ухвалою суду від 07 березня 2017 року провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської РДА Миколаївської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки в частині позовних вимог до ОСОБА_4 щодо визнання недійсним виданого на ім'я ОСОБА_4 державного акта на право власності серії НОМЕР_2 від 19.12.2012 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 закрито в зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_4.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та підтримання заявлених вимог, а також письмові пояснення, у яких посилається на зазначені прокурором у позовній заяві підстави позову.

Представник відповідача Березанської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - ДП "Очаківське ЛМГ" - в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, підтримала письмові заперечення за підписом представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_5, у яких зазначено про недоведість обставин, викладених у позовній заяві, зокрема, щодо належності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду та перебування її у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство", оскільки відсутні докази того, що ДП "Очаківське лісомисливське господарство" є правонаступником Миколаївського лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області, на ім"я якого видано акт на право користування землею від 15 листопада 1964 року, та належності спірної земельної ділянки до складу земель, зазначених у цьому акті, і встановлення меж земельної ділянки за актом на право користування землею від 15 листопада 1964 року в натурі, а також щодо того, що власником (розпорядником) спірної ділянки є Миколаївська ОДА.

Також зазначала про неналежність та недопустимість письмових доказів - листів ДПЛВО "Укрдержліспроект" та ДП "Очаківське лісомисливське господарство", які не скріплені печатками та підписані неповноважними особами; посилалась на те, що земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_4 за її вільним волевиявленням, а тому визначені ч.1 ст.388 ЦК підстави для витребування майна у ОСОБА_1 відсутні; крім того, оскільки розпорядженням Березанської РДА № 358 від 26.12.2016 року спірній земельній ділянці присвоєно адресу, то, з врахуванням роздруківки з карти, належна відповідачу на праві власності земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, тобто Березанська РДА мала право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

Крім того, посилалась на недоведеність посилань прокурора на розташування земельної ділянки в межах пляжної зони Чорного моря, та на відсутність заборони індивідуального дачного будівництва в межах прибережних захисних смуг вздовж морів, зазначала, що земельні ділянки, розташовані навколо спірної ділянки ближче до урізу води, забудовані індивідуальним дачним будівництвом і позивачем не подавалися позовні заяви про їх витребування, індивідуальне дачне будівництво не перешкоджає використанню земель рекреаційного призначення та не впливає негативно на природний стан цих земель. Крім того проект районного планування Березанського району, затверджений постановою Держбуду УРСР №112 від 23 жовтня 1985 року, розроблений на 20-літній період і на час прийняття оскаржуваного розпорядження втратив юридичну силу.

Просила застосувати наслідки спливу позовної давності, який закінчився у січні 2016 року, оскільки Миколаївська обласна державна адміністрація та прокуратура знали про винесення Березанською РДА спірного розпорядження у зв"язку із щомісячним наданням до ОДА та прокуратури Березанського району копій розпоряджень голови РДА.

Зазначала про необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Стретч проти Об"єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", відповідно до якої особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення у попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень допустилися помилки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №771 від 13 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок" декільком громадянам, у тому числі ОСОБА_4, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.11).

19 грудня 2012 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯО № 302084 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.12).

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б. 31 липня 2013 року за реєстровим № 624, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджено витягом з поземельної книги, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30-36).

Розпорядженням Березанської РДА №358 від 26 грудня 2016 року спірній земельній ділянці присвоєно адресу квартал Другий №32 літера "г" с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області (а.с.106).

Спірна земельна ділянка розташована на приблизній відстані від урізу Чорного моря 160-170 м. до південної межі та 190-200 м. до північної межі, що вбачається з повідомлення відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області (а.с.22) та узгоджується з наявними у матеріалах справи картографічними даними і висновком судової земельно-технічної експертизи № 17-281/282 з питання щодо відстані спірної ділянки до урізу води Чорного моря (а.с.144).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Належність спірної земельної ділянки до складу прибережної захисної смуги представником відповідачки ОСОБА_1 не оспорюється (а.с.93 на звороті).

Суд зважає також на правові висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-162цс15, 22 квітня 2015 року у справі № 6052цс15, відповідно до яких існування прибережних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Відповідно до положень ст.58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

За змістом ст.ст.88, 90 ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для інших потреб, у тому числі для індивідуального дачного будівництва, законодавством України не передбачено.

Таким чином, Березанською районною державною адміністрацією всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України, ширина пляжної зони визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Відстань від меж спірної земельної ділянки до урізу води Чорного моря перевищує встановлені законом межі ширини пляжної зони, докази розміщення земельної ділянки у межах пляжної зони відсутні, а тому суд не бере до уваги зазначені посилання прокурора.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4, є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, який є основою для розробки проектів планування та забудови населених пунктів, промислових та сільськогосподарських комплексів, зон відпочинку та туризму, а також вибору та відведення земельних ділянок для різноманітних потреб; в 4 розділі вказаного Проекту передбачено, що в межах 3-х кілометрової зони узбережжя в Березанському районі розташовані села Морське, Рибаківка, околиці сел Коблеве та Лугове, та що в цих межах, відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.23-24).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 року, які відповідно до ст.1 Закону України "Про будівельні норми" є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, в яких зазначено, що у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, в тому числі індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_1 на втрату чинності Проектом планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженим постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у якому зазначено, що проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом, зважаючи на те, що Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області є затвердженим до набрання чинності вказаним Законом, а тому, за змістом п.п.2-4 Прикінцевих положень, є діючим.

На час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила до державного лісового фонду урочища "Рибаківка", відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ" (до 2005 року - Очаківське державне лісомисливське господарство) відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського підприємства Миколаївліс від 04 квітня 1989 року № 11, яким зі складу Миколаївського лісгоспзагу виділено та передано до складу Очаківського ДЛМГ Березанське лісництво загальною площею 2124 га, Василівське лісництво загальною площею 9597 га та Очаківське лісництво загальною площею 385 га з усіма основними фондами та оборотними засобами, товаро-матеріальними цінностями тощо.

У свою чергу, Миколаївський лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області отримав зазначену земельну ділянку у складі єдиного земельного масиву у постійне користування відповідно до акта на право користування землею (а.с.17-21).

Перебування земельної ділянки у складі державного лісового фонду Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" станом на 01 січня 2013 року вбачається також з повідомлення ВО "Укрдержліспроект" з фрагментом накладки картографічної бази даних (а.с.13-14) та ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (а.с.15).

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_1 щодо недоведеності зазначених обставин, оскільки ці обставини встановлено судом на підставі належних та допустимих доказів і відповідачем не спростовані.

Суд не враховує також і висновок судової земельно-технічної експертизи № 17-281/282 із зазначеного питання, з таких підстав.

При призначенні судової земельно-технічної експертизи судом, серед інших, на дослідження експертів поставлено питання : "Чи є порушення меж (або накладення) земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельної ділянки площею 907,40 га, яка у відповідності з актом на право користування землею від 15.11.1964р. виділялась Миколаївському лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області?"

Сформульована експертом відповідь на зазначене питання (а.с.146) містить висновок про відсутність можливості визначення у межах наданої експерту документації факту того, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка повністю або частково входить до земель Миколаївського лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області.

Тобто експертом фактично не надано відповідь на поставлене судом питання, а тому цей висновок не містить доказового значення у справі.

Крім того, вказаний висновок, що міститься у резолютивній частині документа, суперечить висновку, зробленому експертом у рамках дослідницької частини висновку судової земельно-технічної експертизи, щодо відсутності підстав вважати, що земельна ділянка ОСОБА_1 повністю чи частково входить до земель Миколаївського лісгоспзагу (а.с.143); здійснюючи це дослідження, експерт вийшов за межі своїх повноважень, визначивши на підставі візуального огляду земельної ділянки факт її невикористання для потреб лісового господарства (а.с.138); встановивши недостатність даних для дослідження зазначеного питання (а.с.140), експерт в порушення вимог п.2.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, не витребував додаткових матеріалів та не повідомив суд про неможливість проведення експертизи у зв"язку з недостатністю матеріалів для вирішення поставленого питання.

Відповідачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність повноважень головного інженера ВО "Укрдержліспроект" надавати інформацію щодо територіального розміщення земельних ділянок (а.с.13) та директора ДП "Очаківське ЛМГ" щодо підпису документів від імені очолюваної ним установи, а тому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача ОСОБА_1 на недопустимість наданих прокурором доказів.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з повідомленнями ДП "Очаківське лісомисливське господарство", згідно з яким заяви про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до органу влади, який мав право розпоряджатися земельними ділянками державної власності Держлісфонду з боку ДП "Очаківське ЛМГ" не надавалися, згода на вилучення зазначеної земельної ділянки з боку ДП "Очаківське ЛМГ" не надавалася (а.с.15).

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації", нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п.4).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування передбачені статтею 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), відповідно до частини п'ятої якої обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їхній території із земель державної власності у власність, або у користування, у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва, а також частиною восьмою цієї статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок у випадках, визначених ст.149 ЗК.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

При цьому частиною 4 статті 31 Лісового кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та трикілометрової зони рекреації, у якій індивідуальне дачне будівництво заборонено, суд вважає обгрунтованими посилання прокурора на те, що Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності для індивідуального дачного будівництва, а тому, виходячи з положень ст.122 ЗК України, повноваження власника цієї земельної ділянки належать Миколаївській обласній державній адміністрації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, а тому Березанською РДА надано земельну ділянку у власність відповідачу з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника Миколаївської обласної державної адміністрації, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ та без погодження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними органами, усупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, у тому числі підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з органом лісового господарства.

Згідно з повідомленням Миколаївського обласного Управління лісового та мисливського господарства (а.с.16), в управлінні відсутня будь-яка інформація стосовно видачі погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування земельними ділянками (а.с.16).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Так як розпорядження Березанської РДА №771 від 13 грудня 2012 року суперечить законодавству України, відповідно до п."а" ч.1 ст.21, п."г" ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати його від добросовісного набувача у разі, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею власника, повноваження якого здійснює Миколаївська обласна державна адміністрація, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування у добросовісного набувача, яким є відповідачка ОСОБА_1, спірної земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Частиною 1 ст.319 та частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі №6-92ц13 від 18.09.2013 р., створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов і у справі № 6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року, при розгляді якої Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

При ухваленні цього рішення суд враховує, що відповідачем ОСОБА_4, та в подальшому відповідачем ОСОБА_1 право власності набувалось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування протизаконного рішення, тобто було порушено суспільний інтерес щодо правильного застосування законодавства, порядок позбавлення права власності на незаконно набуте майно передбачений законодавством, та вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Посилання преставника відповідачки ОСОБА_1 на сплив позовної давності суд не бере до уваги, зважаючи на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що про існування оскаржуваного розпорядження позивач дізнався лише у 2016 році під час підготовки прокурором позову до суду, а тому строк на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним. Крім того, сам зміст розпорядження не дає можливості впевнитись у правомірності чи неправомірності рішень місцевої райдержадміністрації щодо розпорядження землею. Надані представником відповідачки повідомлення Березанської РДА про щомісячне направлення всіх прийнятих розпоряджень до Миколаївської обласної державної адміністрації та відповідний супровідний лист від 03 січня 2013 року (а.с.93, 119) не містять інформації щодо отримання позивачем саме оспорюваного розпорядження, а тому не можуть вважатися належним доказом пропуску позовної давності позивачем.

Оскільки за даним позовом позивачем є Миколаївська обласна державна адміністрація, яка уповноважена на виконання функцій держави у відповідних правовідносинах, а прокурор, звертаючись до суду з позовом, діє в її інтересах, суд не бере до уваги посилання представника відповідачки на пропуск позовної давності прокурором, так як ст.256 ЦК України встановлено позовну давність для особи, яка звертається до суду за захистом свого цивільного права або інтересу, а не для особи, яка діє в її інтересах.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідачки на те, що на даний час спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту, оскільки на час прийняття оскаржуваного розпорядження ця земельна ділянка знаходилась поза його межами, що сторонами не оспорюється та підтверджено матеріалами справи, а правомірність спірного розпорядження судом оцінюється за вимогами ст.5 Цивільного кодексу України з врахуванням його відповідності актам цивільного законодавства, що діяли на момент прийняття цього розпорядження.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 771 від 13 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі 1722.50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 грудня 2017 року.