Постанова

від 20.06.2019 по справі 469/1290/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 469/1290/16-ц

провадження № 61-35212св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави Україна в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Прокопчук Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року перший заступник прокурора Миколаївської області, діючи в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації (далі - Березанська РДА), ОСОБА_1. та просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської РДА № 771 від 13 грудня 2012 року , визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 та на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України витребувати у ОСОБА_1 як добросовісного набувача на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Березанської РДА № 771 від 13 грудня 2012 року ОСОБА_4 надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 19 грудня 2012 року видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_2 .

В подальшому ОСОБА_4 . на підставі договору купівлі-продажу № 624 від 31 липня 2013 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1

Спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду державної власності та перебувала у постійному користуванні Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство (далі - ДП Очаківське ЛМГ ), урочище Рибаківка , тому повноваження щодо розпорядження нею належать обласній державній адміністрації, у зв`язку з чим Березанською РДА вилучено земельну ділянку у постійного земелекористувача та надано її ОСОБА_4 у приватну власність незаконно.

Крім того, зазначена земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися у користування, а тому надання її у власність для ведення індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 березня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсним виданого на її ім 'я державного акта на право власності на земельну ділянку закрито.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року позов першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської РДА № 771 від 13 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, щоспірна земельна ділянка віднесена до прибережної захисної смуги та лісового фонду, а тому законом не передбачено виділення таких земель у приватну власність, будівництво на цій земельній ділянці суперечить містобудівній документації, а Березанська РДА не мала повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року змінено в частині визначення способу захисту порушеного права.

Зазначено у резолютивній частині рішення спосіб захисту порушеного права: замість покладення обов`язку на ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку вказано вірний - витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що звертаючись до суду з позовом, прокурор просив застосувати наслідки, передбачені частиною першою статті 388 ЦК України, а самевитребувати у ОСОБА_1 на користь держави спірну земельну ділянку. Однак суд, задовольняючи позов, вийшов за межі позовних вимог та у резолютивній частині рішення застосував інший спосіб захисту, а саме - зобов`язав відповідача повернути земельну ділянку державі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позов пред`явлено до ОСОБА_1 , яка набула право власності на земельну ділянку за відплатним договором, укладеним на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_7 , тому відсутні підстави для витребування спірного нерухомого майна на підставі статті 388 ЦК України.

Спірна земельна ділянка не вкрита лісовою рослинністю та не має ознак використання для потреб лісового господарства, тому висновок про її перебування у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ не підтверджене належними та допустимими доказами.

Рішення про задоволення позовних вимог ухвалене на підставі неналежних доказів.

Позивачем пропущено позовну давність, оскільки державі про наявність оскаржуваного розпорядження стало відомо у липні 2013 року, на що суди уваги не звернули.

У липні 2018 року Миколаївська обласна державна адміністрація та прокуратура Миколаївської області направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що розпорядженням Березанської РДА № 771 від 13 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок громадянам, у тому числі ОСОБА_4 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

19 грудня 2012 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .

На підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року ОСОБА_8 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .

Розпорядженням Березанської РДА № 358 від 26 грудня 2016 року спірній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 48 Закону України Про охорону земель розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Проектом районного планування Березанського сільського адміністративного району Миколаївської області, затвердженим постановою Державного комітету Української РСР з питань будівництва № 112 від 23 жовтня 1985 року, встановлено заборону на будівництво в трикілометровій зоні Чорноморського узбережжя промислових об`єктів, не пов`язаних з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво поза межами території існуючих населених пунктів.

Спірна земельна ділянка розташована на приблизній відстані від урізу Чорного моря 160-170 м до південної межі та 190-200 м до північної межі, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № 17-281/282.

Відповідно до статей 60 ЗК України та 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 89 ВК України).

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 84 ЗК України заборонено передавати їх у приватну власність.

Заборона щодо будівництва індивідуальних дачних будинків у прибережній захисній смузі встановлена пункту 10.17 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, які відповідно до статті 1 Закону України Про будівельні норми є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, та зазначено, що у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, в тому числі індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Тому правильними є висновки судів про те, що будівництво індивідуального дачного будинку в трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Також судами встановлено, що на час прийняття оспорюваного розпорядження районної державної адміністрації спірна земельна ділянка входила до державного лісового фонду урочища Рибаківка , перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського підприємства Миколаївліс від 04 квітня 1989 року № 11.

Згода на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування чи відмова від постійного користування земельною ділянкою ДП Очаківське ЛМГ не надавались, інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відсутня. Розпоряджень Миколаївської обласної адміністрації про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ земельними ділянками в урочищі Рибаківка Березанського лісництва не приймалось.

Встановивши, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та трикілометрової зони рекреації, у якій індивідуальне дачне будівництво заборонено, а також відноситься до земель лісогосподарського призначення, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Березанська РДА не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності та передачі її у власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею у порушення встановленого порядку зміни цільового призначення.

З огляду на наведене правильними є висновки судів про задоволення позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації на підставі статті 388 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо пропуску прокурором позовної давності, оскільки як встановлено судами, про оскаржуване розпорядження Миколаївська обласна державна адміністрація дізналася лише 19 жовтня 2016 року , а прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації 27 жовтня 2016 року, тобто в межах трирічного строку на звернення до суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року в незміненій постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року частині та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року в незміненій постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року частині та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук