Постанова

від 27.12.2017 по справі 291/45/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/45/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Коломієць О.С.

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голубівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування рішення ради та свідоцтва про право власності на житловий будинок

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року, ухвалене суддею Греком М.М. у смт Ружині,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голубівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20 травня 2015 року просив скасувати рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року в частині затвердження матеріалів по інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, виданий 02 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,1648 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 02 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, виданий 02 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку площею 0,1652 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 02 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, видане Голубівською сільською радою ОСОБА_2

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що є власником житлового будинку АДРЕСА_3, який успадкував після смерті ОСОБА_4 Власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 була ОСОБА_2, яка у квітні 2012 року подарувала належний їй будинок та земельну ділянку ОСОБА_3 У свій час на земельній ділянці біля будинку він побудував гараж, а відповідач ОСОБА_2 з його дозволу прибудувала до гаража свою літню кухню. Зазначав, що у 2012 році між ним та ОСОБА_2 почали виникати непорозуміння з приводу користування гаражем та земельними ділянками. Також ОСОБА_2 повідомила про приватизацію належних їй та йому земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства та передала державні акти на право власності на земельні ділянки, виготовлені за її замовленням. Державні акти на право власності на земельні ділянки повністю не відповідають розмірам наявних у їх користуванні земельним ділянкам, оскільки згідно з актами належний йому гараж знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2

Рішення ради підлягає скасуванню в частині, а державні акти визнанню недійсними з тих підстав, що в установленому законом порядку він не звертався з відповідною заявою до уповноважених органів про приватизацію земельних ділянок, не погоджував меж землекористування та не приймав участі під час обмірів земельних ділянок, які передані йому в приватну власність в порядку приватизації.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним доказам. Питаннями приватизації земельних ділянок займалася ОСОБА_2 без його згоди, яка на свій розсуд розділила суміжні земельні ділянки, що призвело до порушення його прав. Голубівська сільська рада, не маючи документів на гараж, надала ОСОБА_2 право власності на нього. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи, який підтверджує порушення його законних інтересів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною другою ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту а частини третьої ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення прав власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята ст.116 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга ст.152 ЗК України).

Відповідно до положень частини першої ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Із змісту копії рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року вбачається, що розглянувши заяви, зокрема, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про передачу у власність земельних ділянок, орган місцевого самоврядування вирішив затвердити матеріали по інвентаризації присадибних земельних ділянок громадян та передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,1652 га, а ОСОБА_1 - для обслуговування житлового будинку - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1648 га (а.с.108 т.1).

На підставі вищевказаного рішення сільської ради 02 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_2 були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки серій НОМЕР_6 та НОМЕР_7 на земельні ділянки площами відповідно 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та 0,1652 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.152,174 т.2), а на ім'я ОСОБА_1 були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки серій НОМЕР_4 та НОМЕР_5 на земельні ділянки площами відповідно 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та 0,1648 га для ведення особистого селянського господарства ( а.с.5-6 т.1). У державних актах вказано, що ОСОБА_2 проживає (знаходиться) АДРЕСА_4, а ОСОБА_1 - АДРЕСА_5.

ОСОБА_1 набув права власності на житловий будинок згідно з договором дарування від 01 листопада 1991 року, якому його подарував ОСОБА_4 (а.с.8 т.1).

ОСОБА_3 набула права власності на свій житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки для обслуговування даного житлового будинку і ведення особистого селянського господарства на підставі договорів дарування від 05 квітня 2012 року (а.с.43-49 т.1).

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (до 05 квітня 2012 року ОСОБА_2) є власниками суміжних (сусідніх) земельних ділянок, відповідно АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2.

Хоча у рішенні Голубівської сільської ради наголошується на тому, що рада розглядала заяву ОСОБА_1 про передачу йому у власність земельної ділянки, але із відповіді архівного відділу Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 15 серпня 2014 року слідує, що заява ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки в архівних документах Голубівської сільської ради, що знаходиться на зберіганні в архівному відділі, відсутня (а.с.107 т.1).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27 жовтня 2017 року №559/1019-1020/17-25 підпис від імені ОСОБА_1 у графі Представник землекористувача (землевласника) Протоколу погодження меж землекористування (землеволодіння) від 17 лютого 2005 Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.177 т.3).

Вищевказані письмові докази (архівна довідка та висновок експерта) сумніву у колегії суддів не викликають, а відтак позивач довів письмовими доказами, що заяву на приватизацію до уповноважених органів він не подавав, меж землекористування письмово не погоджував та участі під час обмірів земельних ділянок не приймав, а тому рішення сільської ради та приватизація земельних ділянок відбулися з грубим порушенням вимог земельного законодавства, оскільки вчинені без відома та волевиявлення на те позивача. Порушення вимог чинного на час приватизації земельних ділянок законодавства призвело до того, що оскарженими державними актами на право власності на земельні ділянки порушені права позивача, оскільки державні акти не відповідають фактичному користуванню земельними ділянками, а згоди на зміну фактичного користування землею позивач не надавав. Невідповідність підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 23 березня 2015 року №1-Е/15, яка іншими доказами, що є у матеріалах справи, не спростована (а.с.8-40 т.2).

Окрім того, при видачі державних актів не враховано, що у 1990 році було проведено впорядкування нумерації домоволодінь у с. Голубівка, а у актах зазначені старі адреси.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підставними в частині скасування рішення сільської ради про затвердження матеріалів по інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та визнанні державних актів серій НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 недійсними, оскільки порушене право підлягає судовому захисту.

Разом із тим доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок. Рішення суду першої інстанції в цій частині законне та обґрунтоване, а тому рішення в цій частині залишається без змін.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

До винесення судом першої інстанції рішення представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявила про застосування позовної давності (а.с.161 т.1).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з частиною першої ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

У разі, коли право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.

Відповідачі доводять, що про приватизацію земельних ділянок позивачу було відомо, починаючи з 2005-2006 років. В обґрунтування посилаються на його підпис у протоколі погодження меж землекористування (землеволодіння) від 17 лютого 2005 року при виготовленні технічної документації із землеустрою та отриманням 02 лютого 2006 року двох державних актів відповідно до записів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (надалі - Книга). Проте до суду із позовом за захистом порушеного права позивач звернувся лише у 2014 році, тобто, на думку відповідача та її представника, за спливом шести років.

Як вже зазначалося вище заяву про приватизацію земельної ділянки позивач до сільської ради не подавав, що підтверджується архівною довідкою. Окрім того, за клопотанням позивача судом була призначена почеркознавча експертиза, яка підтвердила й ту обставину, що позивач не підписував протокол погодження меж землекористування (землеволодіння) від 17 лютого 2005 року. При розгляді даного спору суд враховує й процесуальну поведінку сторін та добросовісність користування ними правами. Так, ОСОБА_1 наполягає на тому, що державних актів також не отримував та у Книзі за 02 лютого 2006 року не його підпис. З метою доведення таких обставин позивач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Проти призначення експертизи відповідач та її представник заперечували. Незважаючи на супротив, позивач надав матеріали на дослідження та здійснив оплату проведення експертизи. Експерт не зміг надати відповідь у зв'язку з малим обсягом графічної інформації, що міститься у самих підписах (тільки штрихи, що не утворюють літер) та простотою будови їх елементів, що ні в якому випадку не залежить від позивача. На користь позивача тлумачиться й та обставина, що всі чотири державних акта на землю, що оскаржуються, отримані одного дня.

Отже, позивач довів належними та допустимими доказами не лише те, що він не знав про порушення свого цивільного права до 2012 року, а й те, що він не міг дізнатися про його порушення до цього часу, оскільки у користуванні гаражем йому ніхто перешкод не чинив та лише у 2012 році ОСОБА_3 переорала земельні ділянки у відповідності до державних актів, а до того земля використовувалася як належить. Така поведінка відповідача не давала й приводу позивачу для сумнівів.

За таких обставин, позивач дізнався та міг дізнатися про порушення його прав на землю лише у 2012 році. Він звернувся до суду у 2014 році, тобто у межах загального строку позовної давності.

Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні рішення сільської ради та визнанні недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і постановлює в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог, а у решті рішення залишає без змін.

Понесені відповідачем витрати на проведення судових експертиз покладаються на відповідачів у рівних частках відповідно до положень ст.ст.139,141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року в частині відмови у скасуванні рішення Голубівської сільської ради та визнанні недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

Скасувати рішення Голубівської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 24 грудня 2005 року в частині затвердження матеріалів по інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, виданий 02 лютого 2006 року на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданий 02 лютого 2006 року на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1648 га, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, виданий 02 лютого 2006 року на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий 02 лютого 2006 року на підставі рішення Голубівської сільської ради від 24 грудня 2005 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1652 га, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Голубівської сільської ради, місцезнаходження юридичної особи: 13645, Житомирська обл., Ружинський район, село Голубівка, вул. Колгоспна, ідентифікаційний код юридичної особи 04344794, ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, по 3 783,73 грн. з кожного витрат за проведення земельно-технічної та судово-почеркознавчої експертиз на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: 04201, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 січня 2018 року.

Головуюча Судді: