Ухвала

від 28.12.2017 по справі 820/6932/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.12.2017 Київ К/9901/924/17 820/6932/16 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №820/6932/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортіс Групп до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фортіс Групп у грудні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області, а саме: результатів перевірки згідно з наказом від 17.10.2016 № 2820, що оформлені актом перевірки від 17.11.2016 № 716/20-40-14-02-07/34331571, скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 № 0002211402 та № 0000151405.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області в частині проведення планової виїзної перевірки позивача з питань трансферного ціноутворення. Скасував податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 № 0002211402 та № 0000151405. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2017 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 без змін.

Головне управління ДФС у Харківській області 14.12.2017 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №820/6932/16.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, Кодекс адміністративного судочинства України (редакція від 03.10.2017) зобов'язує суд здійснювати перевірку поданої касаційної скарги на відповідність вимогам процесуального закону у редакції, що діяли на момент звернення з касаційною скаргою.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли на момент звернення до суду касаційної інстанції, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

У відповідності до частини сьомої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Враховуючи викладене, звернення до суду через представника здійснюється лише на підставі належним чином оформленого документу, що посвідчує повноваження представника.

Касаційну скаргу у справі №820/6932/16 від імені Головного управління ДФС у Харківській області підписав представник Головного управління ДФС у Харківській області - ОСОБА_1

До касаційної скарги додано не оригінал документу на підтвердження повноважень ОСОБА_1, а копію такого документу - копію довіреності Головного управління ДФС у Харківській області від 13.02.2017 №477/Г/20-40-10-02-01, засвідчену самою ОСОБА_1

Доказів наявності у ОСОБА_1 встановлених законом повноважень щодо засвідчення копії довіреності для суду касаційної інстанції не надано.

Таким чином, додана до касаційної відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_1 на представництво Головного управління ДФС у Харківській області.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області підписана представником відповідача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) звільнених від сплати судового збору.

У касаційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого податковий орган посилається на відсутність відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України для сплати судового збору.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою).

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 № 928).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2016 року) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У відповідності до абзацу 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до абзацу 6 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У справі подано позов, в якому заявлено вимоги майнового характеру - загальна оспорювана сума за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.12.2016 № 0002211402 та № 0000151405 становить 350702,1грн., а також вимоги немайнового характеру - визнання протиправними дій податкового органу.

Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову складає: (350702,1грн. х 1,5 %) + 1378грн.= 6638,53грн..

Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 6638,53грн. х 120% = 7966,24грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: ;101;

---

код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом

---

у справі №

---

, Верховний Суд .

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого Головне управління ДФС у Харківській області має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:

документ, що посвідчує у визначеному законом порядку повноваження особи, якою підписано касаційну скаргу, на представництво відповідача;

документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Харківській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №820/6932/16.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №820/6932/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортіс Групп до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М.Шипуліна