Ухвала

від 03.01.2018 по справі 611/2/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/2/18

Провадження № 2-з/611/42/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

03 січня 2017 року суддя Барвінківського районного суду Харківської області Коптєв Ю.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року в провадження Барвінківського районного суду Харківської області від ОСОБА_1 одночасно з пред'явленням позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу по справі, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 703872, 20 грн, а саме:

-житловий будинок, розташований за адресою: вул. Центральна, 32 с. Григорівка Барвінківського району Харківської області;

-земельну ділянку, площею 0,2972 га, кадастровий номер 6320485500:03:000:0276, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Подолівської сільської ради Барвінківського району Харківської області;

-земельну ділянку, площею 4,6385 га, кадастровий номер 6320485500:01:000:0020, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Подолівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

В обґрунтування необхідності вимог, викладених у заяві про забезпечення позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, ефективний та поновлення порушених прав.

Підстав для застосування ч. ч. 3,4 ст. 153 ЦПК України не вбачається, а тому, відповідно до ст. 153 ЦПК України, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб та проведення судового засідання, у письмовому провадженні, що відповідає вимогам ч.13 ст.7 ЦПК України.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позовних вимог та матеріали цивільної справи, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову за даною заявою, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно положень ч. 1 ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно.

В розумінні ст. ст. 150, 151 ЦПК України, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього в інших осіб.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути спів мірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Наведені позивачем обставини дають підстави вважати, що існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення виконання рішення у разі задоволення позову, що потребує вжиття заходів забезпечення позову.

За змістом ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , а зазначене в заяві позивача обґрунтування , дає суду підстав для висновку щодо існування реальної загрози утруднення виконання чи неможливості виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог в розрізі предмету спору та його взаємозв'язку із тим видом забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а тому суд надходить до висновку про те, що вимоги, викладені у заяві про забезпечення позовних вимог підлягають задоволенню.

Належність відповідачеві на праві власності майна зазначеного у клопотанні щодо накладення арешту, підтверджується долученими до клопотання документами, а саме - витягом з Реєстру прав на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту заявлених вимог, обставин справи, суд вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідок заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та ускладнити їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій може запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а отже ні права позивача, ні права відповідачів, чи інших осіб не будуть порушені. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може привести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки такий вид забезпечення позову є абсолютно адекватним позовним вимогам, та унеможливить порушення прав інших осіб до розгляду справи по суті.

Разом з тим з наданої до суду позивачем ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 109650436 від 29 грудня 2017року), судом встановлено, що на земельну ділянку, кадастровий №6320485500:01:000:0020, площею 4, 6385 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Подолівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, а також на земельну ділянку, кадастровий №6320485500:03:000:0276, площею 0, 2972 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Подолівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, накладено арешт.

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, а тому клопотання підлягає часткову задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбаченого ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України ,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Вжити по цивільній справі № 611/2/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики заходи забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову накласти арешт в межах заявлених позовних вимог в розмірі 703 872, 20 грн., на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: вул. Центральна, буд.32 с. Григорівка Барвінківський район Харківська область.

В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.А. Коптєв