Ухвала

від 18.06.2021 по справі 611/2/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/2/18

Провадження № 6/611/14/21

У Х В А Л А

14 червня 2021 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Коптєва Ю.А.,

секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Барвінківського районного суду Харківської області з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №611/2/18, виданий 24 травня 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області, про стягнення з неї суми боргу за договорами позики в розмірі 688 900 грн.; процентів за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 68 953, 80 грн.; трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2 770, 35 грн.; інфляційнійних витрат в розмірі 4 751, 10 грн.; судового збору в розмірі 7 673, 83 грн. Крім того, просила зупинити виконання судового рішення за вказаним виконавчим листом.

В обґрунтування заяви зазначила, що 08 серпня 2018 року вона добровільно повернула борг ОСОБА_2 за договорами позики в розмірі 688 900 грн., у зв`язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України, враховуючи те, що обов`язок боржника відсутній у зв`язку з добровільним виконанням боржником., просила заяву задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заяву, посилаючись на обставини викладені в ній.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_3 проти задоволення заяви заперечував, вказавши, що фактично грошові кошти за розпискою від 08 серпня 2018 року боржником передані не були. Крім того, зазначив, що стягнуті з ОСОБА_1 за рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2018 року проценти за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України, три відсотки річних від простроченої суми, інфляційні витрати та судовий збір боржником не сплачені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши заявника та представника стягувача, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням,добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо є наявними обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом повністю або у певній частині.

Даний перелік підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є вичерпний та розширенню не підлягає.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договорами позики в розмірі 688 900 грн., а саме: за договором позики від 16 січня 2017 року в сумі 100 000 грн.; за договором позики від 06 квітня 2017 року в сумі 18 300 грн.; за договором позики від 06 квітня 2017 року в сумі 450 000 грн.; за договором позики від 29 квітня 2017 року в сумі 10 000 грн.; за договором позики від 06 травня 2017 року в сумі 29 600 грн.; за договором позики від 11 червня 2017 року в сумі 20 000 грн.; за договором позики від 10 лютого 2017 року в сумі 61 000 грн. А також, стягнуто з ОСОБА_1 проценти за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 68 953, 80 грн.; три відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2 770, 35 грн.; інфляційнійні витрат в розмірі 4 751, 10 грн.; судовий збору в розмірі 7 673, 83 грн.

На підставі зазначеного рішення суду 24 травня 2018 року видано відповідний виконавчий лист №611/2/18.

В матеріалах справи міститься оригінал розписки про повернення боргу від 08 травня 2018 року, підписаний ОСОБА_4 , який підтвердив, що ОСОБА_1 повернула суми позик за розписками від 16 січня 2017 року в сумі 100 000 грн.; від 29 квітня 2017 року в сумі 10 000 грн.; від 06 травня 2017 року в сумі 29 600 грн.; від 06 квітня 2017 року в сумі 450 000 грн.;

від 11 червня 2017 року в сумі 20 000 грн.; від 10 лютого 2017 року в сумі 61 000 грн.; від 06 квітня 2017 року в сумі 18 300 грн. Також в розписці вказано, що ОСОБА_4 жодних матеріальних, фінансових та інших претензій до позичальника не має, визнає всі заборгованості, включаючи відсотки та штрафи за вказаними розписками погашеними, а зобов`язання за ними припиненими їх повним виконанням (а. с.202).

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд зазначає, що розписка від 08 серпня 2018 року є документом, який засвідчує отримання стягувачем ОСОБА_4 відповідної грошової суми, отже є належним та допустимим доказом на підтвердження повернення боржником ОСОБА_1 боргу, в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України.

Суд критично ставиться до заперечень представника стягувача в тій частині, що боржником суми позик не повернуті, оскільки вказане повністю спростовується підписаною ОСОБА_4 розпискою, оригінал якої долучено до матеріалів справи.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 в розписці зазначено, що жодних матеріальних та фінансових претензій до позичальника він не має, визнає всі заборгованості (штрафи та відсотки включно) перед ним погашеними.

Варто відмітити, що представник стягувача, всупереч вимог ч.3 ст.12, ч. 2 ст. 43 та ст. 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів на спростування обставин, на які посилається ОСОБА_1 , і про які зазначено у оригіналі розписки від 08 серпня 2018 року, не надав.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив твердження боржника ОСОБА_1 щодо того, що нею повернуті грошові кошти ОСОБА_4 , про що останнім написано розписку, в його присутності. Крім того, пояснив, що ОСОБА_1 , на початку серпня 2018 року було здійснено продаж продукції (пшениці), а кошти, отримані від її реалізації були передані ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за відповідним рішення суду.

Суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 , вважає їх достовірними, достатніми та такими, що відповідають обставинам справи.

Отже, оскільки судом встановлено, що обов`язок ОСОБА_6 відсутній повністю у зв`язку з його добровільним виконанням, суд приходить до обґрунтованого висновку щодо задоволення вимог заявинка в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №611/2/18.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_6 в частині зупинення виконання судового рішення за вказаним виконавчим листом, оскільки це є процесуальною дією, яка відноситься до видів забезпечення позову, визначених ст. 150 ЦПК України, з врахування того, що вирішення даного питання не передбачено під час розгляду заяви в порядку ст. 432 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 76-77, 81, 89, 432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в порядку ч. 2 ст. 432 ЦПК України, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №611/2/18, виданий 24 травня 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Григорівка Барвінківського району Харківської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , суму боргу за договорами позики в розмірі 688 900 (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок; процентів за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 68 953 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок; трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 35 копійок; інфляційнійних витрат в розмірі 4 751 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна) гривня 10 копійок; судового збору в розмірі 7 673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) гривні 83 копійки.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Дата складення повного судового рішення 18 червня 2021 року.

Суддя Ю.А. Коптєв