Рішення

від 17.04.2013 по справі 2-3148/11

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3148/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Балана М.В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кілія справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до

Кілійської міської ради Одеської області

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом в якому вказали, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, членами якого були вони та їх батько та чоловік - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Позивачі у встановлений строк фактично прийняли спадщину, однак в зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_5 правовстановлюючі документи на будинок оформлено не було, позивачі не можуть розпоряджатися належним їм майном та оформити спадщину в нотаріальній конторі, в зв'язку з чим просили суд встановити факт належності житлового будинку, розміщеного по АДРЕСА_2, їм та ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 1/5 частині будинку за кожним, та визнати за кожним позивачем право власності на 5/20 частин вказаного будинку.

Позивачі в судове засідання не з`явились, однак надали заяви про те, що позов підтримують у повному обсязі, проситя справу розглядати за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про те, що проти позову не заперечує, просить справу розглядати за його відсутності.

На підставі письмових заяв позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 29.10.2009 року про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 277.

Належність позивачів до кола спадкоємців першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, підтверджена:

- свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2, виданого районним бюро ЗАГС Кілійського району 11.07.1972 року, актовий запис №133, відповідно до якого ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5.

- повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області 12.02.2013 року, актовий запис №337, відповідно до якого ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5.

- свідоцтвом про народження НОМЕР_4, виданого районним віддолом ЗАГС Кілійського району 22 травня 1976, актовий запис №139, відповідно до якого ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5.

- свідоцтвом про народження НОМЕР_5, виданим районним відділом ЗАГС Кілійського району 09.06.1983 року, актовий запис №237 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві 22.09.2006 року, актовий запис №766, відповідно до яких ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_6.

Згідно довідки, виданої 16 серпня 2011 року виконавчим комітетом Кілійської міської ради за № 33, на 16 квітня 1991 року двір за адресою: АДРЕСА_2, відносився до категорії колгоспних дворів. До складу двору входили: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8.

Відповідно до технічного паспорту, складеного КП "Кілійське РБТІ та РОН", житловий будинок по АДРЕСА_2 в цілому складається з: літ.А - житловий будинок, 1979 року побудови, літ.а - веранда; літ.Б - кухня; літ.В - гараж; літ.Г - навіс; літ.Д - сарай; літ.Е - убиральня; 1 - ворота/хвіртка; 2 - огорожа; 3 - водопровід; 4 - басейн; І-ІІ - замощення.

Згідно листа Кілійської районної державної нотаріальної контори № 1187/01-16 від 19.09.2012 р., після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкова справа не заводилась, в передбачений закон термін (6 місяців з дня відкриття спадщини) до Кілійської районної державної нотаріальної контори ніхто не звертався.

Відповідно до наданої будинкової книги на день смерті ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та на день його смерті за даною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3, тепаненко ОСОБА_7, ОСОБА_8. Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивачі фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 549 ЦК України (1963 р.) спадщину фактично прийняв позивач, яка згідно ст. 529 ЦК України (1963 р.) є спадкоємцем першої черги , який постійно проживав разом зі спадкодавцем, після смерті якого прийняв спадкове майно в управління та володіння , тобто вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Як зазначено в ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Як зазначено в ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 120 ЦК України (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності ( ст. 112 ЦК, відповідно до якої майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам), тобто без визначення часток.

Відповідно д ч. 1, 2 ст. 123 ЦК України (1963 року) доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Стосовно порядку спадкування Пленум Верховного Суду України у Постанові № 4 від 24.06.1983 року роз'яснив, що в разу смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На підставі наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності жилого будинку, розміщеного по АДРЕСА_3 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розмішеного по АДРЕСА_3, - в тому числі на 1/5 частину будинку, як за членом колишнього колгоспного двору та 1/20 частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розмішеного по АДРЕСА_3, - в тому числі на 1/5 частину будинку, як за членом колишнього колгоспного двору та 1/20 частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розмішеного по АДРЕСА_3, - в тому числі на 1/5 частину будинку, як за членом колишнього колгоспного двору та 1/20 частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_9 право власності на 5/20 частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розмішеного по АДРЕСА_3, - в тому числі на 1/5 частину будинку, як за членом колишнього колгоспного двору та 1/20 частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан