Постанова

від 15.05.2018 по справі 2-3148/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2538/18

Номер справи місцевого суду: 2-3148/11

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, -

встановив:

14.08.2017 року до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся ОСОБА_2, представник якого в подальшому, 13.10.2016 року, подав через канцелярію суду заяву про уточнення скарги на рішення державного виконавця.

У скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що 31.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-3148/11, виданим 27.11.2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Перший Український Міжнародний Банк заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 381992,30 доларів США та 524593,19 грн., держмито у сумі 183, 61 доларів США та 252,11 грн., а також витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у сумі 120 грн., але в порушення ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року в редакції від 22.01.2014 року, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не направив боржнику ОСОБА_2 копію відповідної постанови, про що свідчить відсутність належних доказів в матеріалах виконавчого провадження, що в свою чергу позбавило боржника виконати самостійно рішення суду на протязі 7 днів.

Цього ж дня, 31.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження. У подальшому, 07.02.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 38217,59 доларів США та 52496,53 грн., адже боржнику ОСОБА_2 фактично не було надано права виконати самостійно рішення суду у встановлений законодавством семиденний строк, що він і зробив згодом, про що свідчать відповідні нотаріально завірені заяви від імені ПАТ Перший Український Міжнародний Банк про підтвердження відсутності претензій та будь-яких вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором №5834822 від 16.11.2007 року, та наявність на руках у ОСОБА_2 оригіналу виконавчого листа від 27.11.2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року (яке набрало законної сили 05.11.2012 року) про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, а також оригіналів кредитного та іпотечного договорів в рамках вказаної цивільної справи.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 вважає, що оскільки він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження, тому стягнення виконавчого збору з нього на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції в Одеській області Щеглової Є.В. від 07.02.2014 року є необґрунтованим, а постанови про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на майно та про стягнення виконавчого збору підлягають скасуванню.

У судове засідання ОСОБА_2 та його представник не з'явилися, представник скаржника надав суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, подану скаргу підтримує та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Щеглова Є.В. у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Будь-яких клопотань чи заперечень до суду надано не було.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та поставновити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В дововах апеляційної скарги скаржником зазначено, що неможливо скасувати заходи забезпечення виконання рішення суду.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги), учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.2 ЗУ Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27.11.2012 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року (яке набрало законної сили 05.11.2012 року) про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

31.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3148/11, виданого 27.11.2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Перший Український Міжнародний Банк заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 381992,30 доларів США та 524593,19 грн, держмито у сумі 183, 61 доларів США та 252,11 грн, а також витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у сумі 120 грн.

Також, 31.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно боржника в межах стягнення за виконавчим документом, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення стягнення: 382175,91 доларів США та 524965,30 грн, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.

Частиною 5 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року в редакції від 22.01.2014 року, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження встановлює, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року в редакції від 22.01.2014 року, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, у матеріалах виконавчого провадження ВП №41804379, які надані суду першої інстанції на 78 аркушах відповідно до супровідного листа від 10.10.2017 року №09.1-8085 В-7 за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Є.В.Щеглової, відсутні докази направлення державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_2 відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого було позбавлено боржника виконати самостійно рішення суду протягом 7 днів.

07.02.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно якої стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 38217,59 доларів США та 52496,53 грн. Також, зі змісту вказаної постанови вбачається, що боржнику ОСОБА_2 запропоновано виконати самостійно в семиденний строк виконавчий лист №2-3148/11, виданий Приморським районним судом м. Одеси 27.11.2012 року, але боржником у наданий строк виконавчий лист не виконано.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року в редакції від 22.01.2014 року, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Оскільки, боржнику ОСОБА_2 фактично не було надано права виконати самостійно рішення суду у встановлений законодавством семиденний строк, винесення 07.02.2014 року постанови про стягнення виконавчого збору є передчасним.

Окрім того ОСОБА_2 було надано суду першої інстанції докази вирішення боргових зобов'язань перед кредитором ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , а саме: нотаріально завірена заява від імені ПАТ Перший Український Міжнародний Банк в особі представника Степанян А.Ю. про підтвердження відсутності претензій та будь-яких вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором №5834822 від 16.11.2007 року, нотаріально завірена заява від імені ПАТ Перший Український Міжнародний Банк в особі заступника голови правління Школяренка Костянтина Олександровича про підтвердження відсутність претензій та будь-яких вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором №5834822 від 16.11.2007 року, оригінал виконавчого листа №2-3148/11 від 27.11.2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року (яке набрало законної сили 05.11.2012 року) про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року в редакції від 22.01.2014 року, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому стягнення виконавчого збору з нього на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції в Одеській області Щеглової Є.В. від 07.02.2014 року є необґрунтованим, а постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.

Згідно з п.2 ч.2 ст.25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зі ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

У матеріалах виконавчого провадження не має доказів того, що ОСОБА_2 отримував постанови про арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Слід зазначити, що арешти на все майно ОСОБА_2 були накладені у зв'язку із забезпеченням виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2012 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду скарги у суді першої інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2012 року виконано в повному обсязі, тобто ОСОБА_2 в повному обсязі погасив матеріальні зобов'язання перед ПАТ Український міжнародний Банк , про що є заява ПАТ Перший український міжнародний банк про відсутність претензій та будь-яких вимог до ОСОБА_2 за кредитним договором №5834822 від 16.11.2007 року.

У зв'язку із тим, що станом на сьогоднішній день у кредитора ПАТ Перший Український Міжнародний Банк не має жодних претензій до боржника ОСОБА_2, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесена 31.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В., порушує право ОСОБА_2 вільно розпоряджатись своїм майном, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Ст.ст. 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст.27 ЦПК України.

Аналізуючи матеріали справи, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини у їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.385 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги) скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися по порушення її права чи свобод.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЗУ Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені потягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися по порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 дізнався про існування виконавчого провадження та оскаржуваних постанов шляхом отримання 24.07.2017 року відповіді на адвокатський запит, про що свідчить відповідний поштовий конверт та документи, які в ньому містяться, у зв'язку із чим строки, передбачені ч.1 ст.385 ЦПК України не порушені.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги. В судове засідання у суді апеляційної інстанції представник скаржника не з'явився, жодного належного доказу доводів апеляційної скарги надано не було.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Більш того колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги щодо надсилання копії постанов відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, судове рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області , -

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк

Повне судове рішення складено 23.05.2018 року.

Суддя Р.Д. Громік