Рішення

від 10.01.2018 по справі 915/1191/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Справа № 915/1191/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д.

за участю секретаря судового засідання Щипець А.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Самуляк Христини Мирославівни (76018, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрізер Україна" (54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1; код ЄДРПОУ 38790842)

про: розірвання договору та стягнення 52400,00 грн.

ПРИСУТНІ:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Самуляк Христина Мирославівна (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрізер Україна" (надалі - відповідач) з вимогами:

- розірвати договір поставки №20617 укладений 02.06.2017 між ФОП Самуляк Х.М. - покупцем та ТОВ "Фрізер Україна" - постачальником;

- стягнути з відповідача на користь позивача 52400,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №915/1191/17 між суддями від 13.11.2017 головуючим суддею призначено Фролова В.Д.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.12.2017 об 11 год. 00 хв.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повноважного представника в судове засідання не направив, проте 05 грудня 2017 року від позивача до суду засобами електронної пошти надійшло клопотання (вх.№17298/17) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Ухвали суду від 14 листопада 2017 року направлена на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За ініціативою суду було оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, відповідно до якого адреса відповідача: вул. Самойловича, 32/1, м. Миколаїв. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу Відповідача.

Враховуючи вищевикладене ухвалою суду від 06.12.2017 розгляд справи відкладено на 10.01.2018 о 10 год. 40 хв.

02 січня 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання від 28.12.2017 (вх.№28/18) про відкладення розгляд справи, у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в судове засідання (а.с.55).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.9) п.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов наступного висновку :

02 червня 2017 року між сторонами було укладено договір поставки №020617 (надалі - договір), відповідно до якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача обладнання та/або запасні частини (надалі - Товар) в кількості, асортименті та в строки на підставі замовлення позивача, узгодженого відповідачем, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну, передбачену умовами даного договору. Перелік, кількість та асортимент товару: "Фризер для производства мороженого FREEZECREAM FC313"(розділ 1 договору).

Відповідно до п.п. 4.0, 4.1 договору вартість товару та загальна сума договору становить 78600 грн. 00 коп..

Згідно п.4.4 договору після підписання договору і виставлення рахунку позивач на протязі 3 календарних днів вносить передплату на рахунок відповідача в розмірі 26200,00 грн. Другий платіж в розмірі 26200,00 грн. позивач оплачує через 7 календарних днів після дати першого платежу. Третій платіж в розмірі 26200,00 грн. позивач сплачує через 7 днів після дати другого платежу.

Термін поставки товару становить 21 робочий день з дати надходження передплати на рахунок відповідача. Датою поставки є дата передачі товару позивачу за адресою, вказаною в даному договорі. Товар вважається прийнятим з моменту підписання акту приймання-передачі (розділ 5, п.8.3 договору).

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань, передбачених п.4.4 договору, та на підставі рахунку №235 від 02.06.2017 (а.с.14):

- 08.06.2017 здійснив передплату за товар в розмірі 26200,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №986 (а.с.12);

- 15.06.2017 здійснив другий платіж в розмірі 26200,00 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.785914162.1 (а.с.13).

Однак відповідач в обумовлений договором строк товар, а саме "Фризер для производства мороженого FREEZECREAM FC313", позивачу не поставив.

27.09.2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу про: розірвання договору поставки №20617 від 02.06.2017; відмову від отримання фрізера у майбутньому та вимогою про повернення коштів в розмірі 52400,00 грн. (а.с.16-18).

Відповідно до ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповіді на дану претензію-вимогу сторонами не надано.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На час розгляду справи відповідачем доказів виконання умов договору, або доказів повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 52400,00 грн. суду не надано.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи вищевикладене, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вимоги позивача про розірвання договору та повернення грошових коштів в розмірі 52400,00 грн. (передплата за товар) є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою, відповідачем не заперечена, а тому підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом не скористався.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати, згідно ст.129 ГПК (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017), слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір поставки №20617 укладений 02.06.2017 між ФОП Самуляк Х.М. (76018, АДРЕСА_2; реєстраційний номер НОМЕР_1) - покупцем та ТОВ "Фрізер Україна" (54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1; код ЄДРПОУ 38790842) - постачальником.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрізер Україна" (54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1; код ЄДРПОУ 38790842) на користь Фізичної особи-підприємця Самуляк Христини Мирославівни (76018, АДРЕСА_2; реєстраційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 52400 (п'ятдесят дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ст.256 ГПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст.241 ГПК України).

Суддя В.Д. Фролов