Вирок

від 11.01.2018 по справі 161/1961/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1961/17

Провадження № 1-кп/161/303/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 11 січня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за

№42013020010000425 від 12 серпня 2013 року, про обвинувачення :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну повнолітню дитину яка продовжує навчання, задовільним станом здоров`я, проживаючого та зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України,

з участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , являючись керівником підприємства, директором приватного підприємства Антон-Інвест (код ЄДРПОУ - 31572451), за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Шкільна, 1/4 і одноосібно приймаючи рішення про витрачення коштів підприємства, при наявності у вищезазначеного підприємства коштів, достатніх для виплати заробітної плати працівникам у повному обсязі, діючи умисно, у порушенні вимог ст.43 Конституції України, ст.97 та ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.15 та ст.24 Закону України Про оплату праці, безпідставно не виплатив заробітну плату ОСОБА_6 за період роботи з листопада 2008 року по березень 2010 року в ПП Антон-Інвест, в сумі 8 015 гривень 16 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України не визнав та показав, що на підприємстві Антон-Інвест він був на посаді директора, на якому працювало сотні людей, де було заведено правило виплачувати заробітну плату кожної п`ятниці кожного тижня.

Також, ОСОБА_3 показав, що Чемерис, як і інші працівники отримували заробітну плату щотижнево, у зв`язку з тим, що були втрачені документи і під тиском прокуратури було виконано рішення суду, він прийняв рішення, щоб дати спокій тій справі, вніс на розрахунковий рахунок цього підприємства гроші і ці гроші заборгованість по заробітній платі ОСОБА_8 були йому виплачені, про що свідчить видатковий касовий ордер.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що на перших порах ОСОБА_3 виплачував зарплату щотижня .

Також, ОСОБА_6 показав, що з 2008 року, ОСОБА_9 мотивуючи тим, що зараз інфляція не виплачував зарплату, на даний момент, перед судом він виплатив, виконав частину рішення суду 8015 гривень 16 копійок.

Разом з тим, ОСОБА_6 показав, що він та прокуратура подавали до Бойка позов, в результаті Апеляційний суд становив заборгованість по заробітній платі в розмірі 8015 гривень 16 копійок та за несвоєчасну виплату заробітної плати нарахування 32000 грн.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

З довідки з ПП Антон-Інвест, витягів з наказів, трудової книжки встановлено, що ОСОБА_10 1 липня 2008 року наказом №3-вк прийнятий сторожем та 05 березня 2010 року наказом №1-вк звільнений (а.с.77, 119-120).

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12 липня 2013 року, встановлено, що ОСОБА_6 заявив про невиплату директором ПП Антон-Інвест заробітної плати в сумі 8015 гривень 16 копійок (а.с.117-118 ).

З статутів ПП Антон-Інвест, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємств, ПП Антон-Інвест являється юридичною особою, керівником-директором ОСОБА_3 (а.с.47-53, 120-133).

Відповідно до рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2013 року, заявлений цивільний позов ОСОБА_6 задоволено повністю, вирішено стягнути на користь ОСОБА_6 з ПП Антон-Інвест заборгованість по заробітній платі в розмірі 8015 гривень 16 копійок за період з листопада 2008 рік по 2010 рік, та 32645 гривень 43 копійок середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 6 березня 2010 рік по 23 квітня 2013 рік, 24 квітня 2013 року на виконання рішення суду виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення (а.с. 27-30).

Заборгованість по заробітній платі при наявності грошових коштів в ПП Антон-Інвест вбачається з Акту №138 від 16 вересня 2011 року та даними про рух коштів з Райффайзен Банк Аваль (а.с.178-192 ).

Разом з постановленням зазначеного судового рішення, 23 квітня 2013 року Апеляційним судом Волинської області винесена окрема ухвала щодо порушення керівником ПП Антон-Інвест ОСОБА_11 трудового законодавства та направлена прокурору м. Луцьк (а.с.73-75 ).

Згідно видаткового касового ордера, 17 січня 2017 року ОСОБА_6 отримав заробітну плату в розмірі 8015 гривень 16 копійок.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони захисту.

Сторона захисту, окрім показів ОСОБА_3 доказів для спростування обвинувачення не подала.

Разом з тим, захисник ОСОБА_7 під час виступу у судових дебатах зазначив, що ОСОБА_3 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України) з огляду на обставини, що ОСОБА_6 після розірвання трудового договору 5 березня 2010 року у зв`язку із звільненням працівника за власним бажанням згідно даних бухгалтерського обліку Приватного підприємства Антон-інвест будь-якої заборгованості підприємства перед цим працівником не було.

Також, ОСОБА_7 зазначив, що лише рішенням Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2013 року, отриманого адміністрацією підприємства 21 травня 2013 року, було встановлено факт заборгованості Приватного підприємства Антон-інвест перед ОСОБА_6 по заробітній платі, яке однак не має преюдиційного значення для вирішення даної кримінальної справи.

Проте з аналізу вказаних судових рішень вбачається, що між ОСОБА_6 та Приватним підприємством Антон-інвест був спір щодо заборгованості по виплаті заробітної плати, який було остаточно вирішено судом 23 квітня 2013 року та відомості про результат такого розгляду підприємство отримало лише 21 травня 2013 року. Крім того, судом не було встановлено самого факту заборгованості по заробітній платі, а рішення приймалося лише виключно на засадах розподілу обов`язків доказування, визначених ст.10, 60, 61 ЦПК України. За таких умов до 21 травня 2013 року адміністрація підприємства не мала законних підстав для виплати ОСОБА_6 грошових коштів з огляду на наявні на підприємстві документи про відсутність такої заборгованості. Таким чином у діях посадових осіб Приватного підприємства Антон-інвест відсутній склад злочину, передбачений ст.175 ч.1 КК України.

Таким чином, суд на підставі об`єктивно проведеного аналізу поданих сторонами доказів, встановив, що показання потерпілого ОСОБА_6 є правдивими, оскільки підтверджуються даними акту перевірки, рухом коштів та рішенням суду та доводять безпідставну невиплату заробітної плати.

Доводи сторони захисту про те, що рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2013 року не має преюдиціального значення для даної справи та не доводить заборгованості по заробітній платі не спростовує обвинувачення, оскільки відповідно до ст.90 КПК України, рішення національного суду, яке набрало законної сили, встановило порушення права людини, гарантованих Конституцією України, а саме ст.43 Конституції України право на отримання заробітної плати, що являється допустимим доказом.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст.175 КК України за ознаками безпідставної невиплати заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановив наступне.

За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо (а.с.67).

З медичних довідок встановлено, що ОСОБА_3 осудний, на обліку у лікарів не перебуває (а.с.68-69).

Згідно вимоги встановлено, що ОСОБА_3 не судимий (а.с.70).

Обставини, що пом`якшують чи обтяжуть покарання відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочинів, як невеликої тяжкості, дані про особу винного, що указані вище, задовільний майновий стан, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих обставин покарання, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання достатнє для його виправлення, у виді штрафу в максимальній межі, що зазначена в санкції статті, за якою притягається обвинувачений до кримінальної відповідальності з позбавленням права займати керівні посади.

Проте, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання за таких підстав.

Оскільки злочин, передбачений ч. 1ст.175 КК України, є злочином невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років, до кримінальної відповідальності за цей злочин особу може бути притягнено протягом трьох років з дня вчинення нею злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 КК Україниу разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ч. 5ст. 74 КК Україниособа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1ст.175 КК України, вчиненого з листопада 2008 року по березень 2010 року, строк притягнення його до відповідальності за ч.1ст.175 КК Українисплинув у березні 2013 року, отже, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого звільнення від покарання, передбачене ч. 5ст. 74 КК України.

Заявлений позов цивільного позивача ОСОБА_6 до цивільного відповідача ОСОБА_3 про стягнення на його користь майнової шкоди-збитків за невиплачений середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 32654 гривень 43 копійок та моральної шкоди в сумі 10000 гривень цивільний відповідач ОСОБА_3 не визнав, мотивуючи відсутністю вини.

Суд, на підставі встановлених обставин справи, вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме: стягненні моральної шкоди з врахуванням тривалого часу невиплати заробітної плати, та відмові в решті виплат, оскільки по предмету спору прийнято рішення судом.

Разом з тим, позовну вимогу щодо проведення індексації ціни позову за спірний період з листопада 2008 року залишити без розгляду, оскільки зазначений предмет спору є завданням цивільного судочинства.

Згідно ст.237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370,371,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі ) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади підприємств на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання за закінченням строків притягнення до відповідальності.

Заявлений позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди в сумі в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті вимог відмовити за відсутністю для цього підстав.

Позовну вимогу щодо проведення індексації ціни позову за спірний період з листопада 2008 року залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція через Луцький міськрайонний суд в апеляційний суд Волинської області, протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому і прокурору.

ГОЛОВУЮЧИЙ: ОСОБА_1