АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-cc/796/6110/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6
представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого детектива керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке вилучене 19.06.2017 р. під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 , а саме: грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, які є предметом неправомірної вигоди, купюрами номіналом 100 доларів США, з ідентифікуючими ознаками (серія, номер), згідно резолютивної частини ухвали.
Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для його накладення з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить скасувати цю ухвалу і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно, яке було вилучене 19.06.2017 р. під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 , а саме: грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали, апелянт зазначає, що ОСОБА_7 участі у судовому засіданні під час розгляду клопотання детектива не приймав, про наявність оскаржуваної ухвали він, як представник ОСОБА_7 дізнався 21.11.2017 року під час ознайомлення в Апеляційному суді м. Києва з матеріалами провадження № 11-сс /796/5566/2017 року, під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_7 ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06.2017 року.
Стосовно ухвали слідчого судді, то апелянт вважає її незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що слідчий суддя розглянув клопотання детектива про арешт майна з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом строку для його розгляду та не звернув уваги на явну фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.
Крім того, захисник стверджує, що всупереч вимогам ст. 170 КПК України, детективом у клопотанні не було зазначено конкретної підстави для арешту майна та відповідного обґрунтування необхідності його накладення, до клопотання не були додані документи, які його обґрунтовують та докази щодо права власності на вказане майно, а також, жодним чином не було доведено, що майно, на яке просив накласти арешт детектив, є знаряддям вчинення будь-якого злочину, зберегло на собі його сліди, містить будь-які відомості, які можуть бути використані, як доказ у кримінальному провадженні, а оскаржувана ухвала не містить посилань на те, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , який підтримав подану в інтересах останнього апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 29.06.2017 року без виклику учасників провадження. Про існування оскаржуваної ухвали, як зазначає апелянт , він дізнався 21.11.2017 року під час ознайомлення в Апеляційному суді м. Києва з матеріалами провадження № 11-сс /796/5566/2017 року, під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_7 ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06.2017 року і даний факт не спростовується матеріалами провадження.
Оскільки адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу 24.11.2017 року, тобто в межах визначених законом п`ятиденного строку, визначений законом строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому він не підлягає поновленню.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
З матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003712 від 28.11.2016 р. за підозрою ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_10 зач. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_14 за ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України, ОСОБА_15 за ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України, ОСОБА_16 за ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_10 , своїми умисними діями вчинив пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка займає особливо відповідальне становище, тобто особливо тяжкий корупційний злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
20.06.2017 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
19.06.2017р.о 15-14 год. ОСОБА_10 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
При затриманні ОСОБА_10 та проведення його обшуку було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 200 000 доларів США.
Постановою старшого детектива керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 від 19.06.2017 р. вилучені 19.06.2017 року у ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 р.
27.06.2017 року старший детектив керівник Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням у якому з урахуванням уточнень просила накласти арешт на вилучене 19.06.2017 року під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 майно грошові кошти в сумі 200 000 доларів США номіналом 100 доларів США, яке мотивовано тим, що накладення арешту на вказані грошові кошти сприятиме завданням кримінального провадження з метою забезпечення збереження речових доказів.
29.06.2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва клопотання детектива задоволено.
За результатами вивчення матеріалів провадження, перевірки доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності , що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42016000000003712 від 28.11.2016 р, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказане майно вилучені під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 200 000 доларів США номіналом 100 доларів США, оскільки вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вилучені під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності посилань в оскаржуваній ухвалі на те, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України, на думку колегії суддів є невмотивованими.
Детективом у клопотанні з урахуванням уточнень до нього чітко зазначено визначену законом мету накладення арешту забезпечення збереження речових доказів, а відтак доводи апеляційної скарги щодо не зазначення детективом у клопотанні мети накладення арешту колегія суддів також не приймає до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_7 не є власником чи володільцем вилучених коштів, тому накладення на них арешту в кримінальному провадженні жодним чином не може порушувати його законні права та інтереси.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно наклав арешт на вилучені під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 грошові кошти, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого суддіСолом`янського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого детектива керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погодженого із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке вилучене 19.06.2017 р. під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 , а саме: грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, які є предметом неправомірної вигоди, купюрами номіналом 100 доларів США, з ідентифікуючими ознаками (серія, номер), згідно резолютивної частини ухвали залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_17
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2017 |
Оприлюднено | 08.03.2023 |
Номер документу | 71537070 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд міста Києва
Росік Тетяна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні