Ухвала

від 09.01.2018 по справі 922/189/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 січня 2018 року

м. Київ

справа № 922/189/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів: Картере В.І. (головуючий), Гольцової Л.А., Козир Т.П. від 20.09.2017

за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва" (далі - Товариство),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство подало до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі 922/189/16 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017). Заява мотивована невідповідністю рішення суду касаційної інстанції викладеним в постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм статей 203, 215, 234, 1212 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування зазначеної заявником підстави для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 13/096-12 та від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

15.12.2017 набрав чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 111 16 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 922/189/16, щодо якої подано заяву про перегляд, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (далі - Банк) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Товариства повернути Банку на накопичувальний рахунок № 32078111701026 кошти в розмірі 1 015 295,50 грн., отримані без достатніх правових підстав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.05.2015 з ініціативи вкладника депозитний договір було розірвано. 28.05.2015 Банк повернув вклад та помилково виплатив проценти із розрахунку 17,0 % річних у сумі 1 250 858,96 грн., при цьому не врахувавши умов депозитного договору, визначених пунктами 2.8 і 2.9, відповідно до яких сума процентів, що належала виплаті відповідачу при достроковому розірванні депозитного договору, повинна розраховуватися за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 2,0 % річних та не здійснено утримання суми раніше сплачених вкладнику процентів з суми вкладу та суми процентів, що належала до виплати за весь час зберігання коштів на рахунку. На думку позивача, у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою відповідач отримав від Банку необґрунтовану виплату грошових коштів у розмірі 1 103 699,08 грн. Враховуючи те, що позивач здійснив списання 88 403,58 грн. з рахунків відповідача, сума у розмірі 1 015 295,50 грн. відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у зазначеній справі № 922/189/16, погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, наголошуючи, що відповідач набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими депозитним договором. На момент дострокового розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника умови договору про здійснення перерахунку процентів за ставкою 2,0 % річних (пункт 2.8 договору) та утримання різниці раніше сплачених процентів із суми вкладу при поверненні (пункт 2.9 договору) були викладені в редакції додаткової угоди від 27.11.2014 № 7, які є обов'язковими для сторін, оскільки відповідачем не доведено, що такі умови були змінені чи є рішення щодо визнання вказаної додаткової угоди недійсною. Відповідно зобов'язання щодо повернення спірних грошових коштів за правовою природою визнано судом таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з депозитного договору і погодженої на його умовах депозитної ставки нарахування та виплати відсотків на суму депозиту при вимозі дострокового повернення коштів з ініціативи вкладника.

Водночас у справі № 13/096-12, копію постанови у якій від 17.06.2014 додано до заяви в обґрунтування підстави для перегляду рішення суду касаційної інстанції, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірні кошти отримано стороною як оплату продукції харчування за договором поставки, тобто такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

У доданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та передачі для придбання у майбутньому земельних ділянок. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у постановах Верховного Суду України, на які здійснено посилання заявником на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111 16 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), та в судовому рішенні, щодо якого подано заяву про перегляд, не підтвердився, підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111 16 , 111 17 ,111 21 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в допуску справи № 922/189/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя К.Пільков