Рішення

від 09.01.2018 по справі 694/1179/17

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/1179/17

провадження 2/694/52/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

09.01.2018 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.

при секретарі Блискавці А.С.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на об єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поновлення пропущеного встановленого законог терміну для прийняття спадщини з дня смерті спадкодавця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 10.02.2009 року та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2012 року виданого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,67 га., яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №054366 від 19.01.2004 року та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_4 в особі свого представника звернувся до суду з уточненим позовом, який суд прийняв до розгляду, до свого дядька - ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.09.2012 року, виданого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає: Черкаська область, м.Звенигородка, вулиця Пархоменка,46 на земельну ділянку площею 1,67 га, кадастровий номер 7121284800:02:001:0058, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Дердавного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР №054366 від 19.01.2004 року і визначити йому додатковий строк тривалістю у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_6 В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 15 травня 2002 року його бабуся ОСОБА_6 склала заповіт і заповіла йому належний їй сертифікат на право приватної власності на землю серія ЧР №0300092 площею 2,9 га., майновий пай на суму 801 грн., який станом на 15.08.2017 року не змінено і не скасовано. 10.02.2009 року ОСОБА_6 померла. 19 вересня 2012 року державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 сину померлої - відповідачу ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, а позивач не зміг у встановлений строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки в кінці травня 2017 року перекладаючи речі, які належали померлій бабусі виявив складений на нього заповіт. Представник відповідача письмове заперечення на позовну заяву не надала, проте в усній формі під звукозапис зазначила, що ОСОБА_4 був обізнаний про наявність заповіту, так як нотаріус повідомляв його, що він є спадкоємцем по заповіту, однак ознайомившись з матеріалами спадкової справи було встановлено, що до Звенигородської нотаріальної контори 19.09.2012 року звернувся ОСОБА_8 про прийняття спадщини

за законом, в якій ім я перекреслено та виправлено на ОСОБА_5, зазначивши, що після смерті матері ОСОБА_6, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкоємцем за законом являється він, син померлої, який фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом з померлою до дня її смерті, на підставі чого було заведено спадкову справу. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. В матеріалах спадкової справи наявні два повідомлення ОСОБА_4, датовані 05.09.2012 року та 10.09.2012 року про виклик до Звенигородської державної нотаріальної контори для з ясування кола спадкоємців та роз яснення порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та вказано, що в разі неявки свідоцтво про право на спадщину буде видано ОСОБА_5, однак дані повідомлення ним не отримувалися, належні докази про їх направлення в матеріалах спадкової справи відсутні. Відповідно до інформаційної довідки із спадкового реєстру від 19.09.2012 року встановлено, що померла склала заповіт за №24 від 25.05.2002 року (місце посвідчення: с.Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, тобто нотаріус повідомляла позивача до отримання інформацції про заповіт та заведення спадкової справи щодо відповідача, що суперечить вищевказаній інструкції. Крім того, як вказано в заяві про прийняття спадщини, померла проживала в с.Козацьке, а в довідках, виданих виконкомом Звенигородської міської ради та які знаходяться у спадковій справі зазначено місце проживання померлої м.Звенигородка, вул.Пархоменка,46. Вищевказані обставини свідчать про численні порушення при оформленні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та порушують права позивача на законне отримання спадщини за заповітом.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через свого представника ОСОБА_1, яка в судовому засіданні позов з урахуванням уточнених позовних вимог підтримала та просила суд задоволити уточнений позов в повному об ємі з підстав зазначених у позові,а також зазначила,що причини пропуску позивачем строку на звернення до суду є поважними, адже він за об'єктивними причинами дізнався про заповіт лише у травні 2017 року,а тому строк звернення до суду за захистом своїх прав ним порушений не був.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через свого представника ОСОБА_2, яка позов з урахуванням уточнених позовних вимог не визнала та в судовому засіданні пояснила, що позивач був належним чином повідомлений нотаріусом та викликався в державну нотаріальну контору для з ясування кола спадкоємців та роз яснення порядку спадкування після смерті ОСОБА_6,яка померла 10.02.2009 року,причина його неявки до нотаріуса невідома,але на її думку він знав про наявність державного акту на земельну ділянку,тобто нотаріусом було вжито всіх заходів і відповідно на законних підставах було отримано відповідачем свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.09.2012 року,згідно якого він отримав спадщину,а саме земельну ділянку площею 1,67 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,яка розташована в межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району.

Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3,який прийняв участь у судовому засіданні в судових дебатах,просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог,оскільки спірну земельну ділянку у спадщину відповідач прийняв на законних підставах.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що спірним майном є земельна ділянка площею 1,67 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Озірнянської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області та належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №054363, кадастровий номер земельної ділянки 7121284800:02:001:0058, виданого Звенигородською райдержадміністрацією Черкаської області 19 січня 2004 року та

зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №300. Позивач ОСОБА_4 є рідним онуком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_5 її рідним сином.

10 лютого 2009 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-СР №114489, виданим 13.02.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області (а.с. 8).

Після її смерті залишився заповіт, посвідчений 15 травня 2002 року секретарем Озірнянської сільської ради ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_6 заповіла позивачу ОСОБА_4 належний їй сертифікат на право приватної власності на землю, серії ЧР №0300092, площею 2,9 га., майновий пай на суму 801 грн.(вісімсот один гривень) (а.с. 9).

Відповідно до ст.1233 ЦК України , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1235 ЦК України , заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на земельну ділянку, вказану у заповіті.

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_1, бабуся позивача ОСОБА_6 не повідомила його про те, що за життя склала заповіт на його користь.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_4 не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки він дізнався про наявність вказаного заповіту в кінці травня 2017 року.

З матеріалів спадкової справи № 447/2012 /копія а.с. 37-59/ суд встановив, що 19.09.2012 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до Звенигородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначивши, що він являється спадкоємцем за законом, інших спадкоємців немає, спадщину прийняв фактично, оскільки проживав разом з померлою до дня її смерті.Про наявність інших спадкоємців, передбачених цивільним законодавством України, останній не повідомив орган нотаріату. За зверненням відповідача нотаріусом була заведена спадкова справа №447/2012. Згідно копій довідок виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 23.07.2012 №3554 та 20.07.2012 року №3695, виданих на ім я ОСОБА_5, померла ОСОБА_6 з 11.09.2007 року по день смерті 10.02.2009 року дійсно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з сином, спільно вели господарство (згідно будинкової книги). Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №31727000 від 19.09.2012 року встановлено, що померла ОСОБА_6 склала заповіт за №24 від 25.05.2002 року (місце посвідчення: с.Озірна, Звенигородський район, Черкаська область) та на момент запиту чинний. 05.09.2012 року за вих.№1362 Звенигородською РДНК за ОСОБА_4 було направлено повідомлення про виклик для з ясування кола спадкоємців та роз яснення в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, в повідомленні від 10.09.2012 року за вих.№1406 йдеться про те, що в разі неявки свідоцтво про право на спадщину буде видано ОСОБА_8. 19.09.2012 державний нотаріус Звенигородської районної державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_7 видала на ім'я ОСОБА_5 Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 2-1931 та № 2-1929, що складається з земельної ділянки розміром 1,67 га. та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району, Черкаської області та належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №054363, кадастровий номер земельної ділянки 7121284800:02:001:0058, виданого Звенигородською райдержадміністрацією Черкаської області 19 січня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №300 та права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ Озірна села Озірна, Звенигородського району Черкаської області в розмірі 0,5% або 801,00 грн., яке належало померлій на підставі

свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЧЕ-VI №071532, виданого Озірнянською сільською Радою Звенигородського району Черкаської області 29 січня 2003 року.Крім того, в матеріалах спадкової справи наявна ксерокопія заяви ОСОБА_6 від 03.08.2000 року про відміну заповіту, посвідченого Звенигородською н/к 24.04.1998 року за реєстром №1-728.

Відповідно до постанови державного нотаріуса ОСОБА_10 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.06.2017 року за вих.№1385/02-31, після смерті ОСОБА_6 10.06.2017 року до Звенигородської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби - ОСОБА_6, якак померла 10.02.2009 року, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся ОСОБА_4 За даними нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6, 19.09.2012 року за №447/2012 заведена спадкова справа та за р.р.№№2-1929, 2-1931 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Озірнянської сільської ради Звенигородського району та на право на пайовий фонд майна (майновий сертифікат) на користь сина померлої - ОСОБА_5. При проведенні перевірки в Спадковому реєстрі та згідно поданих документів виявлено заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_6 на земельну частку (пай), посвідчений Озірнянською сільською радою Звенигородського району 25.05.2002 року за р.№24 на користь ОСОБА_4. 10.06.2017 року за №638 до спадкової справи смерті ОСОБА_6 додано заяву про прийняття спадщини від ОСОБА_4. Державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_10 відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_4 пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини з дня смерті спадкодавця та на вищевказану земельну ділянку вже видано свідоцтво про право на спадщину на користь сина померлої ОСОБА_5, вищевказана земельна ділянка вже успадкована.

Отже, в судовому засіданні доведено, що при видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом передували ряд порушень, які суттєво вплинули на його законність, виходячи з наступного.

Зокрема, згідно відомостей, які містяться в інформаційних довідок зі спадкового реєстру (спадкової справи та видані їх на підставі свідоцтва про право на спадщину) № 31727000 та №31726807 від 19.09.2012 року (а.с.40-41), складеної державним нотаріусом Звенигородської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 в Звенигородській державній нотаріальній конторі 19.09.2012 року заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину. Спадкова справа заведена за заявою рідного дядька позивача ОСОБА_5 і йому ж видано свідоцтво про право на спадщину.Видача вищевказаного свідоцтва є незаконною, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат , нотаріус, який отримав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України Про нотаріат з метою захисту майнових прав та законних інтересів спадкоємця, якщо нотаріусу невідомо про факт наявності інших спадкоємців або про їх місцезнаходження чи місце роботи, нотаріус має право здійснити будь-які заходи щодо їх розшуку, а саме всебічно посприяти у проведенні всіх належних процедур, щодо оформлення спадкових прав на ім'я належних спадкоємців.

Згідно п. 4.14. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

П.4.13. Порядку визначає, що видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №31727000 від 19.09.2012 року встановлено, що померла ОСОБА_6 склала заповіт за №24 від 25.05.2002 року (місце посвідчення: с.Озірна, Звенигородський район, Черкаська область) та на момент запиту чинний.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 та статті 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18.06.1994 № 18/5 обовязком нотаріусів при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було перевіряти факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заву про видачу свідоцтва. Лише згідно з наказом Мінюсту № 51/5 від 17.10.2000 Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій від 14.06.1994 доповнено пунктом 111-1, відповідно до якого при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Єдиного реєстру перевіряє наявність або відсутність заповіту, складеного спадкодавцем у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ. Крім того. просила застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, при цьому зазначила, що не вважає порушеними права позивача.

Однак, з матеріалів копії спадкової справи вбачається, що позивач проживав окремо від спадкодавця, нотаріусом не вчинялись жодні передбачені законом дії по встановленню кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6, повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини або здійснення виклику шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, так як в матеріалах спадкової справи відсутні відомості належного повідомлення нотаріусом відповідача ОСОБА_4 про відкриття спадкової справи та наявності заповіту .

Правовідносини, що склалися між сторонами, виникли із спадкових правовідносин та права власності і врегульовані нормами ЦК України .

В статті 1301 ЦК України зазначено, що Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, суд встановив, що видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом передували ряд порушень, які суттєво вплинули на його законність, зокрема невірне застосування кола спадкоємців.

Нормами ст.321 ЦК України та ст.328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, враховуючи вищезазначене, а саме, що під час видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_5 порушено права іншого спадкодавця, позивача по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України . Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Вирішуючи питання про визначення позивачу ОСОБА_5 додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами слід вважати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Закон надає фізичній особі право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту та розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій погляд.

Заповіт розпорядження особи (заповідача) відносно належного їй майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред'являються до правочинів відповідно до ЦК .

Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов'язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача.

Заповідач має право за своїм розсудом заповідати майно будь-яким особам, будь-яким чином визначити частки спадкоємців в спадщині, позбавити спадщини одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причин такого позбавлення, а також включити до заповіту інші розпорядження, передбачені правилами ЦК про спадкування, скасувати чи змінити складений заповіт.

Свобода заповіту обмежена правилами про обов'язкову частку , передбачена ст. 1241 ЦК України.

Судом встановлено, що право на обов'язкову частку у спадщині відсутнє.

Заповіт складений відповідно до ст. ст. 1247 , 1248 ЦК України.

Згідно до ст. 1255 ЦК України, таємниця заповіту, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_4 не міг дізнатися щодо факту складення цього заповіту, до відкриття спадщини.

Суд вважає, що неповідомлення позивача компетентними особами про існування заповіту після відкриття спадщини, є вагомою причиною неподання ним заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки, оскільки, з огляду на моральні норми суспільства зазначені обставини виправдовують його поведінку як спадкоємця.

Згідно із принципом свободи заповідання спадкування за законом має місце у разі відсутності заповіту або визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом всієї спадщини (ч. 2 ст. 1223 ЦК ).

Оскільки заяв про відмову від спадщини позивач не подавав, позивач в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє право на спадкування не може.

Порушень визначенням позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини прав, свобод чи інтересів інших осіб судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведених вимог закону, волевиявлення ОСОБА_6 на передачу майна у порядку спадкування своєму онукові, який не просто помилявся з причин юридичної необізнаності у способі прийняття спадщини, а взагалі не знав про існування заповіту, визначення додаткового строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства, визначених у визначених ст.3 ЦК України .

Відповідно до вимог частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Виходячи з викладеного вище, порушеного права позивача на спадкування, суд вважає, що причини, на які посилається позивач, що завадили йому вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є поважними, а тому позов у цій частині також є обґрунтованим, і з метою поновлення порушених прав позивача на спадщину після смерті ОСОБА_6, що померла 10.02.2009 року, підлягає задоволенню. Достатнім для подання позивачу заяви про прийняття спадщини суд вважає надання йому строку три місяці.

Керуючись статтями 321,328,1233,1235,1247,1248,1255,1268,1270,1272 ЦК України, Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ЗУ Про нотаріат , ст.ст.12,13,78,81,89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

уточнений позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.09.2012, видане на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає: Черкаська

область, м.Звенигородка, вулиця Пархоменка,46, посвідчене державним нотаріусом Зенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі за № 2-1931, на земельну ділянку площею 1,67 га., кадастровий номер 7121284800:02:001:0058, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №054366 від 19.01.2004 року.

Визначити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, додатковий строк для подання ним заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, що померла 10 лютого 2009 року, тривалістю в три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлений 12.01.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чм закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області.

Суддя