Рішення

від 09.01.2018 по справі 914/2916/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018р. Справа № 914/2916/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр» , м.Львів,

до відповідача: Національного університету «Львівська Політехніка» , м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «Освітянин» , м.Львів,

про визнання договору укладеним

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 01.11.2016 року б/н);

Відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність від 01.09.2017 року)

Третьої особи: ОСОБА_4А- представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадр» , м. Львів, до відповідача: Національного університету «Львівська Політехніка» , м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «Освітянин» , м. Львів, про визнання договору укладеним.

Ухвалою суду від 21.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2016р. З підстав наведених в ухвалах суду від 06.12.16р. розгляд справи відкладався 20.12.16р., 20.12.16р. на 03.01.17р, 03.01.17р. на 17.01.17р.

У зв»язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фартушка Т.Б. та з метою не допущення порушення процесуальних строків розгляду справи № 914/2916/16 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2017 року головуючим суддею у справі № 914/2916/16 призначено суддю Горецьку З.В.

27.12.16р. за вх. 6144/16 в канцелярію господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки Національний університет «Львівська політехніка» звернулося до господарського суду з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр» , м. Львів та до відповідача 2: Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «ОСВІТЯНИН» , м.Львів про визнання недійсним договору № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 17.01.2017 року провадження у справі № 914/2916/116 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр» , м.Львів, до відповідача: Національного університету «Львівська Політехніка» , м.Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «Освітянин» , м.Львів, про визнання договору укладеним зупинялося до вирішення пов'язаної іншої справи № 914/3214/17.

На адресу суду від позивача поступило клопотання (вх. № 37174/17 від 03.11.17р.) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.11.17р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.11.17р. В судовому засіданні 23.11.17р. розгляд справи відкладався на 04.12.17р.,04.12.17р. на 13.12.17р., на 09.01.18р.

В судове засідання позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

04.12.17р. за вх. № 41172/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області від позивача поступило клопотання з додатками про долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

05.12.17р. за вх. № 41321/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання явку повноважного представника забезпечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 (79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, код ЄДРПОУ 23968081), правонаступником якого є Національний університет «Львівська політехніка» (79013, м.Львів, вул.Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010), Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «ОСВІТЯНИН» (79013, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, код ЄДРПОУ 36312456) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАДР» укладено договір №1 про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, умови якого регулюють відносини сторін щодо здійснення інвестування у будівництво нової житлової будівлі, прокладення і підключення комунікацій, виконання монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов язаних із будівництвом на території земельної ділянки площею 0,172 га, яка знаходиться за адресою Україна, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130 та перебуває у користуванні сторони 1 і надається стороні 3 для будівництва житлового будинку з комунікаціями.

Так, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р, наказу Міністерства освіти та науки України Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 №1284 від 24.12.2010 року, інститут реорганізовано шляхом його приєднання до НУ Львівська політехніка , внаслідок чого НУ Львівська політехніка є правонаступником прав та обов язків Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання укладеною Додаткову угоду від 25.05.2016 року до договору № 1 від 19.03.2009 року, згідно якої за погодженням усіх сторін договору сторони вирішили замінити сторону 1 Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 на правонаступника - національний університет Львівська політехніка .

Отже, НУ Львівська політехніка є правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, що підтверджується, зокрема, відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Позивач стверджує, що двічі звертався листами від 30.05.2016 року та від 01.07.2016 року до відповідача з проханнями підписати додаток до договору щодо необхідності заміни сторін угоди - Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 на правонаступника - НУ Львівська політехніка , а також переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, яке належить НУ Львівська політехніка на підставі Державного акту серії ЯЯ №177022 від 01.08.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому відповідачу надавалися проекти додатків до договору для підписання.

У відповідь на зазначені звернення відповідачем надіслано відповідь від 12.07.2016 року з якої вбачається, що останнім визнається факт належності НУ Львівська політехніка права постійного користування земельною ділянкою площею 0,172 га, що розташована за адресою м.Львів, вулиця Генерала Чупринки,130, як правонаступника Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, однак, від підписання додаткової угоди відповідач відмовився з огляду на те, що, на його думку, вона є укладена з порушенням встановленої процедури, яка діяла на той час, відтак, є недійсною та не породжує правових наслідків.

Позивач зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди є єдиним способом захисту прав сторін за договором, оскільки відповідач відмовляється виконувати свої зобов язання за вказаним договором як правонаступник Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1. Натомість свої права на користування земельною ділянкою площею 0,172 га, яка знаходиться за адресою Україна, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, що згідно умов Договору №1 від 19.03.2009 року - визнає.

Підставою звернення позивача до суду з позовом стало те, що невизнання відповідачем своїх зобов язань за договором має наслідком небажання його виконання без наявності достатніх правових підстав.

Національний університет «Львівська політехніка» запречує проти позову повністю, оскільки Договір №1 від 19.03.2009 року суперечить положенням розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року «Питання укладення деяких договорів» та укладений з порушенням встановленого спеціального порядку щодо укладення такого виду договорів, тобто, з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідач зазначає, що аналізуючи положення Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який укладається, не повинен суперечити правилам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, в тому числі, постановам Кабінету Міністрів України. Проте, з огляду на той факт, що при укладенні Договору №1 від 19.03.2009 року не було дотримано імперативних приписів розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року «Питання укладення деяких договорів» , яке в силу його нормативно - правового характеру було обов'язковим до виконання суб'єктами, на яких поширювалась його дія, зокрема, не дотримано спеціальної процедури його укладення, а саме не отримано рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення такого договору про спільну діяльність, у сторін Договору №1 від 19.03.2009 року, в тому числі, у Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 були відсутні правові підстави на укладення спірного Договору №1 від 19.03.2009 року без рішення Кабінету Міністрів України. Тому, відповідач не вбачає підстав для визнання укладеною Додаткової угоди від 25.05.2016 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію позивача, письмових пояснень до суду не надав, в судовому засіданні зазначив, що всі працівники (за винятком декотрих) Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 є працівниками правонаступника - НУ Львівська політехніка .

Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, проте позивачем подано заперечення на вказану заяву

Що стосується заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності, за загальним правилом, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пункт 5.1 Постанови Пленуму ВНС України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, роз яснює що у ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У ч.2 цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватися і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Отже, враховуючи факт набуття НУ Львівська політехніка права користування земельною ділянкою по вулиці Генерала Чупринки,130 у м.Львові на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №177022 від 01.08.2008 року і станом на сьогодні відповідач є суб єктом, який наділений власником - територіальною громадою м.Львова, правом користування земельною ділянкою з метою спорудження об єкту будівництва, тому дії відповідача, спрямовані на ухилення від підписання додаткової угоди від 25.05.2016 року є саме триваючим правопорушенням, позовна давність на яке поширюватися не може, згідно роз яснень Пленуму ВГС України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у ст. 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Згідно статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «ОСВІТЯНИН» та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ «ЄВРОБУД» укладено Договір №1 про спільну діяльність.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р «Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1» та наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 року №1284 «Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1» Національний університет «Львівська політехніка» став правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 з усіма належними йому майном, правами та обов'язками.

Національний університет «Львівська політехніка» зверталося з позовом до Господарського суду Львівської області, вважаючи, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 «ОСВІТЯНИН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАДР» Договір №1 від 19.03.2009 року підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що із змісту договору №1 від 19.03.2009 року не вбачається, що його укладенню передувало прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення, тобто, не дотримано процедури його укладення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 року у справі № 914/3214/16, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 року в позові Національного університету «Львівська політехніка» про визнання Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 недійсним - відмовлено .

Відповідно до ч.1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що договором про спільну діяльність визнається договір, за яким сторони (учасники) зобов»язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об»єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об»єднання вкладів учасників.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Як зазначено в ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач звертався до відповідача із проектом додаткової угоди, проте, у цьому йому було відмовлено з формальних підстав, без надання аналізу змісту проекту договору чи конкретних заперечень щодо його істотних умов.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно п. 1-3 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Частиною другою статті 638 ЦК України, передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір (оферта) має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Згідно ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст.187 ГК України та ст. 649 ЦК України, відповідно до яких судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів. Згідно ч. 2 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 652 ЦКУ також передбачено, що договір може бути змінено у випадку суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Згідно із ст. 188 ГКУ сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у 20-денний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 654 ЦКУ зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, судом встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р «Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1» та наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 року №1284 «Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1» Національний університет «Львівська політехніка» став правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 з усіма належними йому майном, правами та обов'язками .

Згідно ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно ч.1 статті 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом передання ним всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) .

При реорганізації також має місце припинення юридичної особи, але її справи і майно переходять до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва. Сама реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

Приєднання - це форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Організація яку приєднують припиняє свою діяльність.

Так, 19.03.2009 року між інститутом, громадською організацією та ТОВ МКМ Євробуд укладено договір №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1. В подальшому, 18.09.2009 року додатковою угодою до зазначеного договору замінено сторону - ТОВ МКМ Євробуд та Товариство з обмеженою відповідальністю Квадр (позивач), яке нестиме усі права та обов язки передбачені для ТОВ МКМ Євробуд умовами договору №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників інституту від 19.03.2009 року. Отож, в результаті правонаступництва, даним договором регулюється діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників НУ "Львівська політехніка", яка, як сторона договору, приступила до оформлення своїх прав на користування земельною ділянкою, проте відмовляється від своїх обов"язків, покледених на неї за цим договором.

Отже, враховуючи те, що рішенням господарського суду встановлено відстуність підстав для визнання Договору №1 від 19.03.2009 року - недійсним, а також те, що на його виконання сторонами вчинено певні дії, зокрема, отримано погодження Міністерства освіти та науки України на будівництво житлового будинку для викладачів інституту, надано земельну ділянку, розроблено технічну документацію, отримано дозвіл на виконання робіт, тощо, і в силу ст.629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання Додаткової угоди від 25.05.2016 року про заміну сторони її правонаступником укладеною - слід задоволити.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.1 ч.1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати укладеною Додаткову угоду до договору №1 від 19 березня 2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава чорновола в запропонованій редакції.

3. Стягнути з Національного університету «Львівська Політехніка» (м.Львів, вулиця Степана Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр» (м. Львів, вул. Братів Рогатинців,18, код ЄДРПОУ 32858344) - 1 378,00 грн. - судового збору.

4. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.01.2018 р.

Суддя Горецька З. В.