Постанова

від 19.06.2018 по справі 914/2916/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2916/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Миколайчук О.І.,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного університету "Львівська політехніка"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 (судді: Скрипчук О.С.,Желік М.Б., Юрченко Я.О.) та рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2018 (суддя Горецька З.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр"

до Національного університету "Львівська політехніка",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола "Освітянин",

про визнання договору укладеним,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадр" (далі - ТОВ "Квадр") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Національного університету "Львівська політехніка" (далі - НУ "Львівська політехніка") про визнання укладеною додаткової угоди до договору № 1 від 19.03.2009 (далі - договір від 19.03.2009) про спільну діяльність з організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола у редакції, запропонованій позивачем.

Позов обґрунтовано неправомірною відмовою відповідача внести зміни до договору від 19.03.2009 шляхом укладення спірної додаткової угоди щодо заміни сторони договору, а саме Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола його правонаступником - НУ "Львівська політехніка".

У відзиві на позов НУ "Львівська політехніка" заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність вимогам законодавства договору від 19.03.2009, зокрема щодо отримання погодження Кабінету Міністрів України на укладення цього договору та відсутність підстав для внесення до нього змін.

НУ "Львівська політехніка" подав до господарського суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2018 позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору від 19.03.2009 у запропонованій позивачем редакції.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, зважаючи на те, що договір від 19.03.2009 є чинним; згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 № 1284 юридичну особу Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола шляхом його приєднання до НУ "Львівська політехніка" було припинено та встановлено, що НУ "Львівська політехніка" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола; відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди до договору від 19.03.2009 щодо заміни сторони її правонаступником. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності у цьому випадку за вимогами про внесення змін до чинного договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2018 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, НУ "Львівська політехніка" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2018, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 651, 654 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наявність підстав для застосування позовної давності та зазначаючи, що договір, визнання укладеною додаткової угоди до якого є предметом спору у цій справі, було укладено із порушенням передбаченої законодавством процедури укладення договорів цього виду, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 914/3214/16.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення і постанови у справі, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують встановленого господарськими судами, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судами.

Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.03.2009 між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола - стороною-1, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола "Освітянин" - стороною-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ "Євробуд" (далі - ТОВ МКМ "Євробуд") - стороною-3 було укладено договір № 1 про спільну діяльність з організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола.

За змістом пункту 1 договору від 19.03.2009 цей договір має на меті врегулювання відносин сторін щодо здійснення ТОВ МКМ "Євробуд" інвестування у будівництво нової житлової будівлі, прокладення і підключення комунікацій, виконання монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних із будівництвом на території земельної ділянки площею 0,172 га, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130, і перебуває у користуванні сторони-1 (Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола) для будівництва житлового будинку з комунікаціями.

Згідно з додатковою угодою від 18.09.2009 до цього договору ТОВ МКМ "Євробуд" було замінено на ТОВ "Квадр".

17.11.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 2109-р "Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола" (далі - розпорядження № 2109-р), згідно з яким, зокрема, прийнято пропозицію Міністерства освіти і науки України щодо реорганізації Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола шляхом його приєднання до НУ "Львівська політехніка" з утворенням на базі інституту структурного підрозділу університету.

24.12.2010 Міністерством освіти і науки України прийнято наказ № 1284 "Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола", яким на виконання розпорядження № 2109-р реорганізовано Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола шляхом його приєднання до НУ "Львівська політехніка"; установлено, що НУ "Львівська політехніка" є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола; вирішено створити на базі реорганізованого навчального закладу структурний підрозділ НУ "Львівська політехніка", який іменувати Навчально-науковий інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола НУ "Львівська політехніка".

02.12.2011 проведено державну реєстрацію припинення Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 14151120012008222.

Господарські суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією про укладення додаткової угоди до договору від 19.03.2009 щодо заміни сторони договору, а саме Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола його правонаступником - НУ "Львівська політехніка", і долучав проект додаткової угоди до договору для підписання (листи від 30.05.2016, від 01.07.2016).

Проте відповідач, не заперечуючи проти факту правонаступництва та не спростовуючи наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 0,172 га, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130, від підписання додаткової угоди відмовився (лист від 12.07.2016).

Отже, як установили господарські суди, додаткової угоди до договору від 19.03.2009 між сторонами укладено не було, що і стало підставою для звернення із позовом у цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 цього Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Порядок зміни господарського договору врегульовано статтею 188 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 4 цієї статті у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк після одержання пропозиції про зміну (розірвання) договору, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Під час розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, установили, що НУ "Львівська політехніка" (відповідач) є правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола з усіма належними йому майном, правами та обов'язками, у тому числі як сторони у договорі від 19.03.2009. Також суди попередніх інстанцій установили, що зазначений договір не визнано недійсним, наразі він є чинним (рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 у справі № 914/3214/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2017, у позові НУ "Львівська політехніка" про визнання недійсним договору від 19.03.2009 відмовлено); додаткову угоду до договору від 19.03.2009 про заміну сторони її правонаступником (Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола на НУ "Львівська політехніка") між сторонами укладено не було. Водночас суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог за відсутності у цьому випадку правових підстав для такого з огляду на невстановлення у цих спірних правовідносинах спливу позовної давності, що, в свою чергу, спростовує довід скаржника про зворотне.

Таким чином, урахувавши положення законодавства та обставини справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали доведеними обставини, які передбачають можливість внесення змін до договору від 19.03.2009 із підстав, заявлених у позові.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, їм вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій, які мотивовано ці доводи відхилили. Крім того вони ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національного університету "Львівська політехніка" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2018 у справі № 914/2916/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак