Рішення

від 16.01.2018 по справі 817/1091/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року м. РівнеСправа №817/1091/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Стрільського споживчого товариства доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги, В С Т А Н О В И В:

Стрільське споживче товариство (далі - Стрільське СТ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування рішення від 13.05.2017 №0001001310 про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн. та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27 в сумі 74549,13грн.

В ході судового розгляду справи, позивачем збільшено позовні вимоги, згідно з якими просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 13.05.2017 №0001001310 про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн. та податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27 в сумі 74549,13грн., від 04.07.2017 №Ю-181-17 в сумі 99286,48грн.

Збільшені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Рівненській області прийнята відповідачем всупереч норм чинного законодавства. Зокрема, наголошено на безпідставності та неправомірності виявлених відповідачем в ході перевірки позивача порушень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при застосуванні понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Вважає, що товариство мало право застосовувати у звітних періодах травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2015 року понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Крім того, оскільки Стрільське СТ вважає незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 73843,49грн., на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 38285,10грн, а отже вважає, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27.

Відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, які обґрунтовані тим, що платником за травень-жовтень 2015 року не виконана умова Закону: після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік, а тому товариство не мало права застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску. Крім того вказано, що якщо роботодавцем виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі. Наголошено, що згідно звітів позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих до фіскального органу вбачається наявність додаткової бази нарахування єдиного внеску, що, на думку відповідача, також виключає право на застосування понижуючого коефіцієнту до ставок єдиного внеску за травень-жовтень 2015 року.

В ході судового розгляду, судом було прийнято протокольне рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Стрільського СТ, з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (акт ГУ ДФС у Рівненській області), якою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ч. 5 ст. 8 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, підприємством не нараховано та не перераховано до бюджету єдиний внесок за період 01.05.2015 по 31.10.2015 в сумі 73843,49грн.

На підставі акту перевірки №186/17-00-13-10/01764751 від 20.04.2017 ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 за №Ю-27, якою відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843.49грн.; та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.05.2017 за №0001001310, яким застосовано штраф у розмірі 38285,10грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843,49грн.

Стрільське СТ оскаржило їх у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), скарга №084 від 22.05.2017.

ДФС України скаргу товариства залишено без задоволення.

ГУ ДФС у Рівненській області приймається нова податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2017 №Ю-181-17, якою вимагає сплатити суму боргу 99286,48грн. із них недоїмка складає 61001,38грн. і штрафні санкції 38285,10грн.

Стрільське СТ вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-181-17 від 13.05.2017 протиправною щодо сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 61001,38грн. і рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн. протиправними щодо штрафу і оскаржило їх в судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом ГУ ДФС у Рівненській області №186/17-00-13-10/01764751 від 20.04.2017, підставою для донарахування контролюючим органом Стрільському СТ спірних сум єдиного соціального внеску за звітні періоди травень-жовтень 2015 року стало те, що платник у відповідних звітних періодах застосовував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску за травень 2015 року - 0,813, червень 2015 року - 0,828, липень 2015 року - 0,763, серпень 2015 року - 0,821, вересень 2015 року - 0,809, жовтень 2015 року - 0,772 з порушенням вимог Закону №2464-VI.

При обґрунтуванні судового рішення судом застосовуються приписи законодавства, діючого на момент виникнення та існування спірних правовідносин, чинних у період травень-жовтень 2015 року.

В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI позивач є платником податку на загальних підставах.

З 13.03.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 №219-VIII, яким доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI пунктом 9-5, яким, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Цією нормою встановлено, що по 31.12.2015 при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений ч.5 та абз.2 ч.6 ст.8 Закону №2464-VI для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.

Отже, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт.

Суд відзначає, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено.

Позивачем, на виконання вимог п.4 ч.2 ст.6 та п.9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VІ, у 2015 році було подано звітність за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року про нарахування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом до ставки єдиного внеску відповідно у розмірах 0,813; 0,828; 0,763; 0,821; 0,809; 0,772.

Наявними у матеріалах справи звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих позивачем за період травень-жовтень 2015 року, підтверджується, що в спірних періодах (травень-жовтень 2015 року), позивачем дотримано вищевказані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VІ, а саме:

- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу - у позивача збільшилась у травні 2015 року на 23 відсотки, червені 2015 року на 20,85 відсотка, у липні 2015 року на 31,05 відсотка, у серпні 2015 року на 21,84 відсотка, у вересні 2015 року на 23,64 відсотка, у жовтні 2015 року на 29,56 відсотка;

- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік - у позивача у травні 2015 року склав 647,55 грн., червені 2015 року склав 647,98 грн., у липні 2015 року склав 646,45 грн., у серпні 2015 року склав 647,19 грн., у вересні 2015 року склав 647,74 грн., у жовтні 2015 року 646,88 грн., в той час як у 2014 році середньомісячний платіж на одну застраховану особу у позивача складав тільки 645,87 грн.

- кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік - у позивача цей показних у травні 2015 року становив 97,4 відсотків, у червені 2015 року становив 103,9 відсотків , у липні 2015 року становив 103,9 відсотки, у серпні 2015 року становив 103,9 відсотків, у вересні 2015 року становив 100,1 відсотки, у жовтні 2015 року 100,1 відсоток.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем не було виконано умову згідно якої після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці повинен складати не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік, оскільки таке твердження повністю спростовується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та достовірно встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами справи.

Однак проаналізувавши приписи пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VІ, суд приходить до висновку, що при визначені показників, які лягають в основу формули обчислення понижуючого коефіцієнту, також слід враховувати кількість працюючих інвалідів та суми виплаченої їм заробітної плати, що обкладаються єдиним соціальним внеском, оскільки Закон визначення вказаних показників прив'язує до показника сумарна кількість застрахованих осіб, яким здійсненні виплати до яких законодавець відносить і працюючих інвалідів. Протилежні доводи контролюючого органу не ґрунтується на Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування .

Посилання відповідача на те, що в спірний період позивач проводив працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що, на переконання суб'єкта владних повноважень, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту, суд також відхиляє. Позаяк такі твердження не ґрунтуються на нормах закону.

Так, пункт 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VІ містить виключний перелік умов - обставин, за яких не дозволяється застосування понижуючого коефіцієнту, разом з тим, проведення працівникам виплат заробітку, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, а також здійснення відповідно до передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 цього Закону донарахувань єдиного внеску до рівня мінімальної заробітної плати не відноситься до вищевказаних обставин.

Правилами вказаного абзацу частини п'ятої статті 8 Закону встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Тобто, вищевказана норма зобов'язує роботодавця при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Таким чином, у разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що висновок про право роботодавця на застосування понижуючого коефіцієнту до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами незалежно від здійснення донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати відповідає, зокрема, позиції, висловленій Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики в роз'ясненні щодо застосування положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (лист від 10.11.2015 №04-27/10-1785). Наведене свідчить на користь висновку, що в спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В той же час судом встановлено, що до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою понижуючий коефіцієнт позивачем не застосовувався.

Відтак, після набрання чинності Законом України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 №219-VIII позивач набув право на застосування понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску, зокрема, у травні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,813, у червні 2015 позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,828, у липні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,763, у серпні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,821, у вересні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,809, у жовтні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,772.

Вищевказане свідчить про помилковість та протиправність висновків ГУ ДФС у Рівненській області щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843,49грн.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За наведених обставин, суд вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27, від 04.07.2017 №Ю-181-17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.05.2017 №0001001310 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13.05.2017 №0001001310 про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13.05.2017 №Ю-27 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 74549,13грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 04.07.2017 №Ю-181-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 99286,48грн.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача Стрільського споживчого товариства (вул.Соборна, 109а, м.Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34500; ідентифікаційний код 01764751) судовий збір в сумі 1692,51грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві гривні п'ятдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков В.В.