ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 817/1091/17
ПОСТАНОВА
іменем України
"13" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" січня 2018 р. у справі за позовом Стрільського споживчого товариства до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та податкової вимоги , -
суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ВСТАНОВИВ:
Стрільське споживче товариство звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 13.05.2017 №0001001310 про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн. та податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27 в сумі 74549,13грн. та від 04.07.2017 №Ю-181-17 в сумі 99286,48грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Рівненській області прийнято відповідачем всупереч норм чинного законодавства. Зокрема, наголошено на безпідставності та неправомірності виявлених відповідачем в ході перевірки позивача порушень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при застосуванні понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Вважає, що товариство мало право застосовувати у звітних періодах - травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2015 року понижуючий коефіцієнт при обрахуванні розміру єдиного внеску, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Крім того, оскільки Стрільське СТ вважає незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 73843,49грн., на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 38285,10грн, а отже, вважає, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позов задоволено повністю.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13.05.2017 №0001001310 про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн.
Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13.05.2017 №Ю-27 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 74549,13грн.
Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 04.07.2017 №Ю-181-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 99286,48грн.
Суд першої інстанції стягнув з суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_2 споживчого товариства (вул.Соборна, 109а, м.Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34500; ідентифікаційний код 01764751) судовий збір в сумі 1692,51грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві гривні п'ятдесят одна копійка).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що платником за травень-жовтень 2015 року не виконана умова Закону: після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік, а тому товариство не мало права застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску. Крім того вказано, що якщо роботодавцем виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (за виключенням лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі. Наголошено, що згідно звітів позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих до фіскального органу вбачається наявність додаткової бази нарахування єдиного внеску, що, на думку відповідача, також виключає право на застосування понижуючого коефіцієнту до ставок єдиного внеску за травень-жовтень 2015 року.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не є обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст.308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Стрільського СТ, з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (акт ГУ ДФС у Рівненській області), якою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ч. 5 ст. 8 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, підприємством не нараховано та не перераховано до бюджету єдиний внесок за період 01.05.2015 по 31.10.2015 в сумі 73 843,49грн.
На підставі акту перевірки №186/17-00-13-10/01764751 від 20.04.2017 ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 за №Ю-27, якою відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843.49грн.; та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.05.2017 за №0001001310, яким застосовано штраф у розмірі 38285,10грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843,49грн.
Стрільське СТ оскаржило їх у адміністративному порядку до ДФС України, подавши скаргу №084 від 22.05.2017.
ДФС України скаргу товариства залишено без задоволення.
ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2017 №Ю-181-17 в сумі 99286,48грн., з яких недоїмка складає 61001,38грн., штрафні санкції - 38285,10грн.
Стрільське СТ, вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-181-17 від 13.05.2017 протиправною щодо сплатити єдиного внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 61001,38грн. і рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 38285,10грн. протиправними щодо штрафу і оскаржило їх в судовому порядку.
Актом ГУ ДФС у Рівненській області №186/17-00-13-10/01764751 від 20.04.2017, підставою для донарахування контролюючим органом Стрільському СТ спірних сум єдиного соціального внеску за звітні періоди травень-жовтень 2015 року стало те, що платник у відповідних звітних періодах застосовував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску за травень 2015 року - 0,813, червень 2015 року - 0,828, липень 2015 року - 0,763, серпень 2015 року - 0,821, вересень 2015 року - 0,809, жовтень 2015 року - 0,772 з порушенням вимог Закону №2464-VI.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №Ю-27, від 04.07.2017 №Ю-181-17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.05.2017 №0001001310 є протиправними, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з статті 4 Закону №2464-VI позивач є платником податку на загальних підставах.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2462-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2462-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Пунктом 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в редакції, що діяла з 13.03.2015 р., по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.
Таким чином, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт. Інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено.
Позивачем, на виконання вимог п.4 ч.2 ст.6 та п.9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, у 2015 році було подано звітність за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року про нарахування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом до ставки єдиного внеску відповідно у розмірах 0,813; 0,828; 0,763; 0,821; 0,809; 0,772 та дотримано вищевказані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, а саме:
- база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу - у позивача збільшилась у травні 2015 року на 23 відсотки, червені 2015 року на 20,85 відсотка, у липні 2015 року на 31,05 відсотка, у серпні 2015 року на 21,84 відсотка, у вересні 2015 року на 23,64 відсотка, у жовтні 2015 року на 29,56 відсотка;
- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік - у позивача у травні 2015 року склав 647,55 грн., червені 2015 року склав 647,98 грн., у липні 2015 року склав 646,45 грн., у серпні 2015 року склав 647,19 грн., у вересні 2015 року склав 647,74 грн., у жовтні 2015 року 646,88 грн., в той час як у 2014 році середньомісячний платіж на одну застраховану особу у позивача складав тільки 645,87 грн.
- кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік - у позивача цей показних у травні 2015 року становив 97,4 відсотків, у червені 2015 року становив 103,9 відсотків , у липні 2015 року становив 103,9 відсотки, у серпні 2015 року становив 103,9 відсотків, у вересні 2015 року становив 100,1 відсотки, у жовтні 2015 року 100,1 відсоток.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при визначені показників, які лягають в основу формули обчислення понижуючого коефіцієнту, також слід враховувати кількість працюючих інвалідів та суми виплаченої їм заробітної плати, що обкладаються єдиним соціальним внеском, оскільки Закон визначення вказаних показників прив'язує до показника «сумарна кількість застрахованих осіб, яким здійсненні виплати» до яких законодавець відносить і працюючих інвалідів. Протилежні доводи контролюючого органу не ґрунтується на Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування".
Посилання скаржника на те, що в спірний період позивач проводив працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що, на переконання суб'єкта владних повноважень, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на нормах закону.
Пункт 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ містить виключний перелік умов - обставин, за яких не дозволяється застосування понижуючого коефіцієнту, разом з тим, проведення працівникам виплат заробітку, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, а також здійснення відповідно до передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 цього Закону донарахувань єдиного внеску до рівня мінімальної заробітної плати не відноситься до вищевказаних обставин.
Правилами вказаного абзацу частини п'ятої статті 8 Закону встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Відтак, вищевказана норма зобов'язує роботодавця при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
Отже, в разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати, оскільки таких застережень Закон не містить.
Висновок про право роботодавця на застосування понижуючого коефіцієнту до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами незалежно від здійснення донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати відповідає, зокрема, позиції, висловленій Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики в роз'ясненні щодо застосування положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (лист від 10.11.2015 №04-27/10-1785). Наведене свідчить на користь висновку, що в спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями пункту 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .
Таким чином, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці2» від 02.03.2015 №219-VIII позивач набув право на застосування понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску, зокрема, у травні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,813, у червні 2015 позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,828, у липні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,763, у серпні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,821, у вересні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,809, у жовтні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,772.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість та протиправність висновків ГУ ДФС у Рівненській області щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73843,49грн.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" січня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Т.В. Іваненко
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "14" червня 2018 р.
Суд | Житомирський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2018 |
Оприлюднено | 15.06.2018 |
Номер документу | 74670692 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський апеляційний адміністративний суд
Кузьменко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні