Постанова

від 11.01.2018 по справі 826/720/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Справа № 826/720/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Чернікова В.П., Юзефовича А.О.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УМТС до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю УМТС (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 р. №№ 0006972280, 0006982280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вироком суду гр. ОСОБА_4 - керівника контрагента позивача - ТОВ Оптторгзапчасть визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва, а тому, на думку апелянта, операції позивача з вказаним товариством не мають реального характеру.

З цих та інших підстав, вважаючи, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апелянт просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю УМТС (далі - ТОВ УМТС ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Між позивачем і ТОВ Оптторгзапчасть було укладено договір від 21.05.2010 р. № 1/2105, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити продукцію, згідно креслень замовника, в асортименті, кількості, за цінами вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язується поставити комплектуючі на виготовлення валів.

Зазначений договір з боку виконавця підписано директором ТОВ Оптторгзапчасть ОСОБА_5

Згідно з п. 2.1 договору та специфікації № 1 до нього ціна виготовлення продукції та загальна сума договору складає 37 008,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 6 168,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відвантаження проводиться самовивозом.

На виконання умов договору складено акт приймання-передачівід 21.05.2010 р. № 21/05, відповідно до якого ТОВ Оптторгзапчасть прийняв, а позивач передав для виготовлення валів розгінних комплектуючі: труба С5-304.14.170СБ-08 - 2 шт., труба С5-304.14.170СБ-09 - 2 шт., труба С5-304.14.170СБ-10 - 2 шт.; та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 28.05.2010 р. про виготовлення валів розгінних 8002.00.000 - 2 шт., 8002.00.000-1 - 2 шт., 8002.00.000-2 - 2 шт.

На підставі зазначеного договору ТОВ Оптторгзапчасть видало позивачу податкову накладну від 28.05.2010 р. № 4043 на загальну суму 37 008,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6 168,00 грн.

Крім того, у періоді з липня 2007 року по грудень 2010 року між позивачем та ТОВ Оптторгзапчасть здійснювались правочини з придбання запчастин в асортименті та послуг (заточка ножа, шліфовка, фрезеровка, калібровка барабанів, механічна обробка тощо), на підтвердження чого позивач надав копії рахунків-фактур, актів приймання-передачі ТОВ Оптторгзапчасть позивачем комплектуючих, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між позивачем та ТОВ Оптторгзапчасть проведені у безготівковій формі і їх здійснення не є спірним.

За результатами зазначених операцій позивачем включено до складу валових витрат за 3 квартали 2009 року - 4 квартали 2010 року витрати у розмірі 364 206,00 грн., а також включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 71 815,00 грн. за період з липня 2009 року по грудень 2010 року.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ УМТС (ЄДРПОУ 32597388) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Оптторгзапчасть (ЄДРПОУ 35607330) за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 14.08.2012 р. № 1107/22-80/32597388.

У зазначеному акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 71 815,00 грн., а також пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 91 051,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14.08.2012 р. № 1107/22-80/32597388 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012 р.:

1) № 0006972280, згідно з яким ТОВ УМТС збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 113 813,75 грн., у тому числі 91 051,00 грн. - основний платіж та 22 762,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

2) № 0006982280, згідно з яким ТОВ УМТС збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 89 768,75 грн., в тому числі 71 815,00 грн. - основний платіж та 17 953,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір, укладений між позивачем і ТОВ Оптторгзапчасть та первинні документи підписані директором вказаного товариства ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, котрого засуджено вироком суду, на який посилається відповідач, а також з того, що спірні господарські операції підтверджуються відповідними первинними документами, господарська мета їх вчинення та наявність у позивача відповідних технічних і трудових ресурсів підтверджені.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, Законом № 168/97-ВР передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7).

Згідно з пп.пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ і формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на прибуток належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні господарські операції позивача з ТОВ Оптторгзапчасть підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема: видатковими та податковими накладеними, актами приймання-передачі та здачі прийняття робіт, а розрахунки по таким операціям проведені в безготівковій формі, що окрім іншого встановлено безпосередньо податковим органом в акті перевірки.

При цьому, відповідачем не спростовано факту наявності у позивача на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку та/або їх невідповідності вимогам ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у відповідності з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ УМТС здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням; виробництва гідравлічного та пневматичного устаткування; проводить діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, що повністю узгоджується зі змістом та цільовим призначенням спірних господарських операцій позивача з ТОВ Оптторгзапчасть .

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача технічної спроможності та трудових ресурсів для здійснення вказаних видів господарської діяльності, що не спростовано відповідачем.

Також матеріалами справи підтверджується й економічна та господарська мета вчинення позивачем спірних операцій із зазначеним контрагентом, а саме: з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед третіми особами, зокрема: ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат , ТОВ Термопринт , ТОВ Укрспецполіграфія , ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів , ВАТ Лубнифарм , ТОВ Жако , ДП Шепетівський ремонтний завод , ВАТ Трест Київпідземшляхбуд-2 , ДП Грінпак , ТОВ Науково-виробнича фірма Пластмодерн , ТОВ Креско Груп , ТОВ Новий друк , ТОВ Креско Груп , Національний банк України тощо, для підтвердження чого позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки; видаткові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); довіреності на отримання матеріальних цінностей; витяг з журналу реєстрації креслень із зазначенням замовників; узагальнену таблицю, яка містить систематизовані дані по кожній позиції придбаного позивачем у ТОВ Оптторгзапчасть товару (із посиланням на відповідну видаткову накладну на придбання товару, дату здійснення його оплати позивачем, найменування контрагента-покупця товару, видаткову накладну на продаж позивачем такого товару тощо); CD-диск із записом креслень, нумерація яких співпадає із нумерацією таблиці; договори оренди; відповіді на адвокатські запити до ТОВ Укрспецполіграфія , ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат , ДП Шепетівський ремонтний завод , ДП Грінпак , ТОВ Креско Груп , ТОВ Галс-К Лтд , Національний банк України, ВАТ Трест Київпідземшляхбуд-2 та інших, якими зазначені юридичні особи підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ УМТС .

При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, у контексті дослідження товарності господарських операцій позивача з ТОВ Оптторгзапчасть , колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається здійснення таких операцій на умовах самовивозу, здійснення якого, з урахуванням незначних розмірів поставок, є логічним шляхом використання автотранспорту директора товариства і не спростовано відповідачем.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ Оптторгзапчасть підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами проведені, зазначений контрагент позивача на момент вчинення таких операцій був належним чином зареєстрований як платник ПДВ та юридична особа, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, доводи апелянта про те, що вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.08.2011 р. по справі № 0417/1-298/2011 ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 366 КК України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ Оптторгзапчасть ), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даним вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ УМТС з ТОВ Оптторгзапчасть , а лише встановлено факт пособництва у створенні фіктивних підприємств ОСОБА_6, який не має жодного відношення ані до ТОВ УМТС , ані до спірних операцій позивача з ТОВ Оптторгзапчасть .

У контексті зазначеного колегія суддів наголошує, що договір позивача з вказаним контрагентом та переважна більшість первинної документації по їх операціям підписані іншою особою - ОСОБА_5, що визнано й представником апелянта.

Водночас, доводи представника апелянта про те, що деякі первинні документи підписані не ОСОБА_5, не можуть бути достатньою правовою підставою для визнання операцій фіктивними.

При цьому, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для застосування при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 14.03.2017 р. по справі № 826/757/13-а, від 05.03.2012 р. по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 р. по справі № 21-887а15, на які посилається апелянт, оскільки вказані судові рішення прийняті за інших обставин справи і для їх застосування мають бути наявними одночасно дві обставини: встановлена вироком суду фіктивність підприємства контрагента платника податків і факт формального складання первинних документів за відповідними господарськими операціями, однак, як було встановлено вище, у даному випадку такий склад відсутній.

Більш того, у судовому засіданні представник апелянта сам зазначив, що ним не заперечується фактичне здійснення господарських операцій позивачем, а виникають сумніви щодо діяльності його контрагента.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 р. №№ 0006972280, 0006982280 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 16 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: