Ухвала

від 07.05.2018 по справі 826/720/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2018 року

Київ

справа №826/720/13-а

касаційне провадження №К/9901/46470/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевірив касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТС" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 29.03.2018 подала до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018.

Верховний Суд ухвалою від 10.04.2018 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки до скарга подана з пропуском строку, а клопотання про поновлення строку не заявлено; не додано документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.

У межах встановленого судом строку для усунення недоліків касаційної скарги скаржник надав клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, обґрунтоване посиланням на те, що вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 13.03.2018 К/9901/18114/18 повернута через несплату судового збору. Разом з тим, на усунення недоліків поданої касаційної скарги судовий збір не сплатив, але заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, обґрунтоване тим, що кошти на сплату судового збору кошторисом на 2018 рік передбачені у сумі 3 000 000,00 грн, проте органом державної казначейської служби зупинені операції по рахунку, що унеможливило виконати вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. На підтвердження вказаних доводів надано довідку від 23.04.2018 № 11234/10/26-59-05-71, лист органу державної казначейської служби від 10.01.2018 № 02- 18/39.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній як на час подання касаційної скарги, так і на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.І. Бившева