Ухвала

від 12.01.2018 по справі 804/752/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД УХВАЛА 12.01.2018           Київ           К/9901/5244/17804/752/16   Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої  Л.І. перевірив матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євраз Україна» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Офіс великих платників податків ДФС 13.11.2017 надіслав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Законом України від 03.10.2017 №  2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2017 суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву  Л.І. Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.11.2017 (суддя Веденяпін О.А.) залишив касаційну скаргу без руху через невиконання скаржником вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору, та надав скаржнику тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв'язку відправлення за номером 0102921309632, яким надіслано скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху, було вручене адресату 01.12.2017. Скаржник не усунув недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та надав клопотання про продовження строку для усунення таких  недоліків, мотивуючи його відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору та зупиненням операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками Офісу великих платників податків ДФС через здійснення безспірного списання коштів за рішеннями судів, що набрали законної сили. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) покладала на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.    Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.11.2017 встановив достатній строк для надання скаржником документа про сплату судового збору. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, щодо порядку виділення коштів для сплати судового збору та погодження сплати тощо не можуть бути підставою для продовження встановленого судом достатнього строку для надання документа про сплату судового збору. Таким чином, скаржник у встановлений судом строк не усунув недоліків касаційної скарги – не надав документа про сплату судового збору. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) випливає, що касаційна скарга повертається скаржникові, якщо скаржник не усунув недоліків скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржникові. Керуючись статтею 169, 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : Відмовити Офісу великих платників податків ДФС у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику – копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                          Л.І. Бившева