Ухвала

від 06.11.2018 по справі 804/752/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2018 року

м. Київ

справа №804/752/16

адміністративне провадження №К/9901/65148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №804/752/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЄВРАЗ Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Водночас відповідно до підпункту чотирнадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Частиною другою статті 212 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення, визначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

У даному випадку оскаржувана ухвала апеляційного суду виготовлена у повному обсязі 27.10.2017, натомість касаційна скарга надіслана до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 23.10.2018, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

У касаційній скарзі відповідач, порушуючи питання про поновлення строку касаційного оскарження, посилається на те, що до закінчення цього строку вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яка, однак, ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконання вимог процесуального закону щодо форми та змісту останньої в частині надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку, однак, це не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах річного строку, встановленого частиною п'ятою статті 333 КАС України. При цьому Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зазначає, що був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю фінансування видатків установи, призначених для цієї мети і систематичним здійсненням органами Державної казначейської служби України безспірних списань коштів з його рахунків.

Так, за приписами частини п'ятої статті 333 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Разом з тим до предмету правового регулювання наведеної правової норми не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження судового рішення, водночас, остання визначає підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а тому посилання заявника на передбачену положеннями КАС України можливість подання (повторного подання) касаційної скарги у межах річного строку, перебіг якого розпочинається з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, ґрунтуються на помилковому розумінні норм процесуального закону.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення містились і в пункті шостому частини першої статті 7 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 та статті 13 цього Кодексу в тій же редакції.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду і подання до Вищого адміністративного суду України первісної касаційної скарги було врегульовано Главою другою Розділу IV КАС України, а після 15.12.2018 Главою другою Розділу ІІІ цього Кодексу.

Зокрема як частина п'ята статті 213 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і частина четверта статті 330 цього Кодексу в наступній редакції, встановлюють обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо надання документа про сплату судового збору.

В свою чергу, як статтею 49 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і статтею 44 КАС України в наступній редакції, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи), діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення (форми та змісту) касаційної скарги, зокрема, надання документа про сплату судового збору.

Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, включаючи обов'язок надання документа про сплату судового збору, в тому числі на підставі ухвали суду в межах встановленого строку, для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом як усього 2017 бюджетного року, так і упродовж поточного фінансового періоду здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань з приводу яких здійснюється безспірне списання коштів з рахунків податкового органу.

Тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку касаційного оскарження судового рішення й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення касаційної скарги, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього пунктом третім частини першої статті 7 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами першою, другою якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 49 КАС України, частина перша якої вказує, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Наведені вище положення процесуального закону збережено і в редакції КАС України, чинній після 15.12.2017 (пункт другий частини третьої статті 2, стаття 8, частина перша статті 44 цього Кодексу).

Отже державні органи, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку, пропуск строку касаційного оскарження спричинено невиконанням відповідачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту попередньо поданої касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку з огляду на відсутність фінансування видатків, призначених для цієї мети, здійсненням безспірного списання коштів з рахунків податкового органу і, як наслідок, її поверненням заявнику, що, втім, в контексті наведених законодавчих приписів не є особливими і непереборними обставинами, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Також касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України, оскільки, всупереч частини четвертої цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас за правилами частини четвертої статті 6 Закону №3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

У даному випадку позовна заява подана юридичною особою у 2016 році, а в касаційній скарзі порушується питання про оскарження судових рішень в частині задоволених судами попередніх інстанцій вимог майнового характеру (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 166923975 гривень, з яких сума основного платежу - 133539180 гривень, сума штрафних (фінансових) санкцій - 33384795 гривень, збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг) в розмірі 47303564 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 11825891 гривень, зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму - 8144962 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 2036240,50 гривень, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 7094345 гривень).

За змістом підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду першої інстанції) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2016 складала 1378 гривень.

Таким чином розмір судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги становить 7299869,32 гривень (243328977,50 гривень*1,5 відсотка ціни позову*200 відсотків).

Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31219207026007; код банку отримувача (МФО) 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку - 207; призначення платежу - 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі №804/752/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЄВРАЗ Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, яка подала касаційну скаргу, десятиденний з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху строк для усунення недоліку щодо надання документа про сплату судового збору, упродовж якого відповідач, також має право вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко