ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"18" січня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/824/17
Суддя господарського суду Йосипчук О. С.,
розглянувши матеріали заяви приватного підприємства «Трієра» про забезпечення позову у справі №907/824/17
за позовом приватного підприємства “Трієра”, с. Невицьке Ужгородського району
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Південна Перлина”, м. Свалява
про стягнення 359903,41грн.
Учасники процесу не викликались
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 21.12.2017 року у справі №907/824/17 за позовом приватного підприємства «Трієра» про стягнення з ТОВ «Південна Перлина» суми боргу за договором оренди обладнання з подальшим викупом №12, укладеним між сторонами спору 01 липня 2016 року, призначено підготовче засідання на 25.01.2018 року.
Через канцелярію суду 16.01.2018 року від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, яким просить суд вжити заходи шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і обліковуються на його рахунку, в розмірі ціни позову- 368482,10грн. та судового збору, а також шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке є об'єктом укладеного між сторонами у спорі Договору №12 від 01.08.2017 року та було передано йому по акту прийому-передачі обладнання. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків протягом останніх 17-ти місяців, не ставить питання ані про реструктуризацію боргу, ані про повернення устаткування.
Розглянувши подану заяву суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
За правилами ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вжиття заходів до забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, згідно наведених вище правил, забезпечення позову опускається виключно у випадку, коли їх невжиття ускладнить або унеможливить виконання рішення суду. При цьому, припущення існування суб'єктивних ознак супротиву виконанню можливого рішення суду має бути обгрунтованим (ймовірним).
Зважаючи на таке, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК , обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У свою чергу, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на вищевикладене, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.Тому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Власне тому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У зв'язку з цим, саме лише посилання у клопотання заявника на факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання вказує на наявність спору між кредитором та боржником, який має бути вирішено з урахуванням принципу змагальності і законності, однак не може слугувати достатнім аргументом при обгрунтуванні обстанин вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача.
Слід зауважити, що з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, при зверненні з заявою про забезпечення позову, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 78 цього ж Кодексу). Відповідно, відсутність доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, дає підстави для висновку про недоведеність обставин забезпечення.
Заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження обставин, з якими пов'язується застосування обраних ним видів забезпечення позову.
Тому, враховуючи, що саме лише посилання в заяві на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, в її задоволенні належить відмовити.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору №12 від 01.08.2017 року, об'єкт оренди, на який позивач просить накласти арешт, як на належне відповідачу майно, переходить у власність орендаря – відповідача після внесення повної орендної плати та виконання всіх умов договору (п. 2.3 Договору). З огляду на наявність господарського спору та предмет спору, підстави вважати таке обладнання власністю відповідача у суду відсутні, що є самостійною причиною для відмови у забезпеченні позов шляхом накладення арешту на майно відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 136, 137, 1401, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні заяви приватного підприємства «Трієра» про забезпечення позову у справі №907/824/17 відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до 140 ГПК України.
Суддя О.С. Йосипчук
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2018 |
Оприлюднено | 23.01.2018 |
Номер документу | 71658305 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Йосипчук О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні