Рішення

від 12.03.2019 по справі 907/824/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

12.03.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/824/17

За позовом Приватного підприємства «Трієра» , с. Невицьке Ужгородського району

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Південна Перлина» , м. Свалява

про стягнення 368 482 грн. 10 коп., в тому числі 279 200 грн. основного боргу, 33 465 грн. 94 коп. пені, 45 351 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - ОСОБА_2, адвокат, ордер серії ЛВ № 130364 від 12.03.2019 року

Відповідача - ОСОБА_3, адвокат, договір б/н від 11.12.2017 року

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством «Трієра» , с. Невицьке Ужгородського району заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Південна Перлина» , м. Свалява про стягнення 359 903 грн. 41 коп. Заявою від 04.01.2018 року позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача 368 482 грн. 10 коп., в тому числі 279 200 грн. основного боргу, 33 465 грн. 94 коп. пені, 45 351 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних.

Приватне підприємство «Трієра» , с. Невицьке Ужгородського району звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою від 20.11.2017 року про стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Південна Перлина» , м. Свалява суми 359 903 грн. 41 коп. заборгованості за договором оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області суддею Йосипчуком О.С. за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 907/824/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 21.12.2017 року на підставі п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, суддя Йосипчук О.С. ухвалив розглядати справу № 907/824/17 у порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого провадження; встановив сторонам спору строки на подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.01.2018 року суддею Йосипчуком О.С. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В ході підготовчого провадження у справі позивач заявою № 01 від 04.01.2018 року збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму 368 482 грн. 10 коп., в тому числі 279 200 грн. основного боргу, 33 465 грн. 94 коп. пені, 45 351 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018 року (суддя Йосипчук О.С.) зупинено провадження у справі № 907/824/17 у зв'язку з призначенням у справі інженерно - технічної судової експертизи.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи являються бункер, живильник і подільник (2 шт.) невід'ємними елементами Екструдера ЕВ-350.00.00.000?;

- Чи можлива експлуатація у виробництві паливних брикетів Екструдер ЕВ-350.00.00.000 без бункера, живильника і подільника?;

- Яке додаткове обладнання необхідне для використання Екструдера ЕВ-350.00.00.000 з метою виготовлення паливних брикетів з дерев'яних відходів?

Супровідним листом господарського суду Закарпатської області № 02.3.1-03/865/18 від 20.02.2018 року матеріали справи № 907/824/17 надіслані до Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз для проведення призначеної інженерно - технічної судової експертизи.

У зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Йосипчука О.С., розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 02-02/98/18 від 10.07.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 907/824/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Закарпатської області від 10.07.2018 року справу № 907/824/17 розподілено судді Пригарі Л.І.

27.11.2018 року на адресу господарського суду Закарпатської області при супровідному листі Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз № 1042/1043 від 22.11.2018 року надійшли матеріли справи № 907/824/17 разом із висновком експертів № 1042/1043 судової трасологічної та товарознавчої експертизи за матеріалами даної справи.

Висновком експертів № 1042/1043 від 22.11.2018 року встановлено, що представлені на дослідження живильники № 123 та б/н на момент огляду та досліджень є комплектними, конструкції їх будь-яких механічних пошкоджень, які б унеможливлювали їх експлуатацію не містять. Представлені на дослідження станки екструзійні № 1 та № 2 (по розташуванню на складі від входу) на момент огляду і досліджень є розукомплектованими. Експлуатація даних станків, або одного з них, за умов встановлення наявних їх складових частин і деталей, які на момент огляду були розташовані поруч - неможлива. Представлена на дослідження камера-приймач, яка є пристроєм для приймання і розділення брикету на окремі частини, коли останній знаходиться в гарячому стані, на момент огляду і досліджень є частково розукомплектована. Експлуатація даного агрегату в складі екструдера ЕВ-350 в тому стані, в якому вона перебувала на момент дослідження можлива за умов ручного відділення брикетів. Живильник який складається з бункера, в нижній частині якого змонтовано розпушувач з лопатками та вал - шнек живильника, станок екструзійний і камера-приймач (пристрій для приймання і розділення брикетів), яка змонтована на окремому зварному каркасі - шафі і призначена для приймання і розділення брикету на окремі частини, коли останній знаходиться в гарячому стані, є складовими частинами (агрегатами) - невід'ємними елементами Екструдера ЕВ-350.00.00.000. Оскільки Екструдер ЕВ-350.00.00.000. конструктивно складається з живильника, екструзійного станка і камери-приймача з пристроєм для розділення брикетів, з технічної точки зору, експлуатація Екструдера ЕВ-350.00.00.000 і виробництво паливних брикетів без будь-якої з цих складових неможлива. Згідно інформаційних даних та довідкової літератури [4,5,6] для експлуатації Екструдера ЕВ-350.00.00.000 та виробництва паливних брикетів, при необхідності, крім необхідного обладнання, яке перелічено у висновку № 2, може бути використано додаткове обладнання для доведення вихідної сировини до необхідної вологості 4...8% [4] у вигляді теплогенератора, лінії автоматичної подачі сировини до бункера, живильника подачі сировини на лінію сушки, а також лінії автоматичної подачі підготовленої сировини до бункера живильника саме екструзійного станка. Також додатково, може бути використане обладнання для подрібнення вихідної сировини до фракції 2…10 мм.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2018 року поновлено провадження у справі № 907/824/17, прийнято справу до провадження суддею Пригарою Л.І. зі стадії проведення підготовчого провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.01.2019 року.

З врахуванням позицій представників сторін, присутніх у підготовчому засіданні 10.01.2019 року, ухвалою господарського суду від 10.01.2019 року підготовче засідання відкладено на 06.02.2019 року.

У підготовчому засіданні 06.02.2019 року за участю представників сторін оголошувалася перерва відповідно до ст. 183 ГПК України до 13.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 907/824/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні по розгляду даної справи представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 279 200 грн., на яку позивачем у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 45 351 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних, а також на підставі п. 5.3. Договору суму 33 465 грн. 94 коп. пені. Наголошує на необґрунтованості твердження відповідача про відсутність обов'язку сплачувати орендну плату по тій причині, що фактична оренда майна та як наслідок його використання не відбулися через непридатність обладнання для використання за призначенням у тому вигляді, в якому воно було прийнято відповідачем, адже п. 6.7. укладеного між сторонами договору передбачає, що право власності та ризики на товар переходять до орендаря в момент передачі товару.

Представник відповідача у судовому засіданні по розгляду справи по суті надала для долучення до матеріалів справи заяви свідків від 21.02.2019 року та просить суд врахувати такі при винесенні рішення у справі. Просить суд також визнати поважними причини несвоєчасного подання таких заяв свідків, оскільки вказані заяви свідків відповідач отримав тільки 21.02.2019 року.

За положеннями ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

В даному випадку, подаючи суду відзив на позов від б/н від 23.01.2018 року, а також в ході підготовчого провадження у справі, відповідач не повідомляв суд про неможливість подання певного доказу, як це передбачають положення ч. 4 ст. 80 ГПК України.

На підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у поданому суду відзиві - запереченні б/н, б/д. Зазначає, що у відповідача відсутній будь - який обов'язок сплачувати орендну плату за отримане згідно договору № 12 від 01.07.2016 року обладнання, оскільки таке обладнання відповідачем не могло використовуватися, так як було передано відповідачеві не у повному комплекті, що був обумовлений умовами договору, та без відповідного паспорту на таке обладнання. Непоставку обладнання у повному комплекті, який обумовлений договором, відповідач розцінює як обставину, що свідчить про невиконання обов'язку позивача поставити обладнання у строк, визначений договором. Покликаючись на положення ст. ст. 762, 767 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і стані, що відповідають умовам договору та її призначенню. Наймодавець звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На підставі ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих збитків. Через масивність та складність обладнання при його прийнятті спеціалісти відповідача не мали можливості достеменно дослідити ці агрегати та виявити в них несправності, а вже після прийняття екструдерів спеціалісти відповідача оглянули обладнання та встановили ряд дефектів, за яких обладнання не могло бути використаним за його призначенням без проведення ремонту. На підставі ст. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих збитків. В порядку наведеної норми, як стверджує представник відповідача, відповідач листом від 14.11.2016 року повідомив позивача про відмову від договору оренди № 12 від 01.07.2016 року та повернення непрацюючих екструдерів (обладнання). При цьому, такий лист, як і інша кореспонденція, що надсилалась на адреси позивача, які різняться у договорі та у відомостях ЄДР, був повернутий поштовим органом зв'язку. Факт поставки відповідачеві товару у неповному комплекті, на думку представника відповідача, підтверджується також і позицією самого позивача, яка виразилася у численних спілкуваннях сторін телефоном та засобами електронного зв'язку, при яких позивач надавав певні консультації з приводу технічних питань роботи обладнання, намагався сприяти у відновленні роботи обладнання та приведенні його у справний стан. Також відповідач заперечує підписання спірного договору оренди обладнання уповноваженою не те особою, оскільки договір № 12 від 01.07.2016 року підписано директором ОСОБА_4, однак, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань повноважень директора ОСОБА_4 набув тільки 08.08.2016 року. Додатково до наведених аргументів відповідач вказує, що приписи ч. 2 ст. 768 Цивільного кодексу України визначають право наймача, у випадку, якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, вимагати заміну речі, якщо це можливо; зменшення розміру плати за користування річчю, безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Подання позову за наведених обставин відповідач розцінює як зловживання позивачем своїм правом, оскільки невиконання умов договору відповідачем щодо сплати орендної плати спричинене невиконанням умов договору безпосередньо позивачем через ненадання в оренду справного обладнання та в повній його комплектації.

Позивач, на спростування наведених відповідачем аргументів щодо заперечення заявлених у справі позовних вимог, подав суду відповідь на відзив № 02 від 29.01.2018 року. Зазначає, що відповідач помилково стверджує про порушення ним умов договору внаслідок невиконання умов договору самим позивачем, оскільки у відповідності до п. 1.4. Договору № 12 від 01.07.2016 року саме орендар (відповідач) був зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок здійснити монтажні роботи отриманого обладнання. 01.08.2016 року орендар (позивач) на виконання умов договору запустив та передав в розпорядження відповідача обладнання у стані б/у: екструдер ЕВ-350.00.00.000 з бункером, живильником, подільником (2 шт.), заводський номер 115 і 123, у повній комплектації відповідно до паспорту, що підтверджується ОСОБА_5 про приймання обладнання від 01.08.2016 року. Крім того, як стверджує позивач, вказаним актом приймання обладнання сторонами підтверджено факт монтажу, запуску та передання в розпорядження орендаря обладнання на майданчику орендаря; прийняття відповідачем спірного обладнання без жодних зауважень та претензій. Також, на думку позивача, обставиною, що свідчить про відсутність претензій з боку відповідача, є здійснення ним чергової оплати першого платежу за обладнання в сумі 20 800 грн. Оспорює позивач належність акту первинного огляду технічного стану обладнання, оскільки такий здійснено без присутності та повідомлення позивача. Позивач також критично оцінює покликання на претензійні листи відповідача щодо якості отриманого за договором обладнання, які відповідач почав висувати після спливу півторарічного строку з моменту отримання обладнання, та здійснював їх надсилання аж 27.10.2017 року та 27.11.2017 року. З покликанням на приписи ст. 767 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що відповідач повинен був перевірити справність речі у момент її передання наймодавцем, а не після прийняття такого обладнання комісійно, за участі своїх же працівників - спеціалістів. Покликається позивач на неможливість застосування у даному випадку приписів ст. 768 Цивільного кодексу України, що стосуються гарантії якості речі, переданої у найм, оскільки відносини, врегульовані даною нормою, різняться від відносин, що виникли між сторонами за спірним договором оренди обладнання. Гарантування якості обладнання, що передається в оренду, сторонами спору у договорі не погоджувалося, в оренду передавалося майно у стані б/у та по зниженій вартості. Натомість, умови п.п. 3.2.3 та 3.2.4. договору визначають обов'язок орендаря здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування, поточний та капітальний ремонт обладнання, і до того ж сплачувати щомісячні орендні платежі. Заперечує позивач звернення відповідача до сторони позивача із претензіями щодо якості переданого обладнання, оскільки за твердженням позивача, жодний лист із такого приводу на офіційну адресу позивача не надходив, представнику позивача не вручався. Щодо електронної переписки, на яку покликається представник відповідача, позивач вказує, що умови договору оренди № 12 від 01.07.2016 року таку не узгоджують, а електронні листи без електронного цифрового підпису є неналежними доказами. Критично оцінює позивач і ОСОБА_5 дефектування ТОВ «ЧеркасиЕлеватоМаш» від 03.07.2017 року, оскільки такий по відношенню до якості та комплектності обладнання, переданого в оренду відповідача, складено через рік після передачі майна відповідачеві і його результати напряму залежать від умов зберігання обладнання, його використання та експлуатації, і не можуть свідчити про якість та комплектність обладнання станом на момент його отримання відповідачем за договором оренди № 12 від 01.07.2016 року. Стосовно підписання договору оренди № 12 від 01.07.2016 року від імені Приватного підприємства «Трієра» ОСОБА_4 позивач вказує наступне. ОСОБА_4 є власником Приватного підприємства «Трієра» , про що свідчить статут Підприємства, і на момент підписання договору діяв як виконуючий обов'язки директора підприємства з 01.07.2016 року на підставі наказу директора - ОСОБА_5

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін спору,

суд встановив:

01.07.2016 року між Приватним підприємством «Трієра» (орендодавцем, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Південна Перлина» (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір № 12 оренди обладнання з подальшим викупом (надалі - Договір, Договір оренди обладнання), за умовами якого орендодавець надає орендарю в оренду обладнання б/у, а саме, Екструдер ЕВ-350.00.00.000 з бункером, живильником, подільником (2 шт.).

Загальна вартість обладнання складає 300 000 грн. (п. 1.3. Договору).

На підставі п. 1.4. Договору Монтажні роботи проводяться за рахунок та силами Орендаря. Виїзд спеціалістів Орендодавця для здійснення шеф-монтажу здійснюється на протязі 3 робочих днів після отримання офіційного письмового (факсового) повідомлення від Орендаря про виконання наступних умов: а) обладнання, зазначене в п. 1.2., доставлене на майданчик, призначений до монтажу; б) наявне монтажне обладнання та персонал, призначені для виконання монтажних робіт; в) екструдер та ділильний пристрій установлені на постійне місце експлуатації в приміщенні, що відповідає УХЛ по ГОСТ 15150-69; г) електрошафа екструдера підключена дротом з мідними жилами перетином не менше 35 мм 2 , з алюмінієвими жилами - не менше 50 мм 2 . Обладнання повинно бути заземлене у відповідності з вимогами ПУЕ. Вимоги до електропостачання - мережа трьохфазного струму з глухо заземленою нейтраллю напругою 380В (-57В - +38В), частота 50Гц (±1Гц). Повинен бути здійснений пробний запуск електродвигунів; д) приміщення обладнане приточно - витяжною вентиляцією, вентиляційний патрубок пристрою поділу брикетів повинен бути підключений до витяжної магістралі, що забезпечує всмоктування не менше 2500 м 3 повітря на годину; е) наявна 1 т сировини, що відповідає вимогам паспорта екструдера, з вологістю 4%-8%, фракційним складом 2мм-8мм (пилу до 20%) та відносною вагою не менше 150 кг/м 3 ; ж) наявний обслуговуючий персонал, який вивчив керівництво з експлуатації екструдера.

Договір набирає набирає чинності з моменту підписання (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 2.2. Договору строк оренди обладнання сторонами цього договору визначено в 6 (шість) місяців після підписання договору та акту прийому-передачі обладнання в оренду. Обладнання переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю повну орендну плату та виконав усі умови договору.

Розділом 3. Договору визначено зобов'язання сторін, зокрема, орендодавець зобов'язаний передати обладнання і відповідну до нього документацію (технічні паспорти тощо) та зробити перший пуск. Орендар в свою чергу зобов'язаний забезпечити перевезення обладнання; додержуватися інструкцій заводу - виробника по експлуатації обладнання, надавати доступ орендодавцеві для контролю за правильним використанням обладнання. Здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт обладнання, здійснювати капітальний ремонт. Щомісячно проводити оплату за оренду обладнання.

Умови розрахунків сторонами визначено у розділі 4 договору, яким передбачено, що орендна плата за користування обладнанням протягом 6 місяців становить 300 000 грн. Щомісячний платіж становить 50 000 грн. Перший платіж орендар сплачує після підписання акту прийому - передачі обладнання протягом 2 днів. Орендна плата сплачується щомісячно, на умовах передоплати за один місяць до 5 числа на поточний рахунок орендодавця. При передачі обладнання у власність орендаря сторони підписують двосторонній акт прийому - передачі обладнання. Транспортні витрати покладаються на орендаря.

За умовами розділу 5 Договору сторони мають право на дострокове розірвання Договору. Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір і вимагати відшкодування збитків у випадках, коли Орендар використовує обладнання не у відповідності з його призначенням; не виконує обов'язки по підтримці обладнання в справному стані; істотно погіршує стан обладнання; не виконує умови п. 4.2. цього договору. Орендар має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір і вимагати відшкодування збитків у Орендодавця, якщо при укладенні договору орендодавець не попередив його про права третіх осіб на передане обладнання; при невиконанні орендодавцем обов'язку передати обладнання або його приналежності та належні до нього документи, без яких обладнання не може бути використане за призначенням.

За порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання на період прострочки.

На виконання умов укладеного Договору, актом про приймання обладнання від 01.08.2016 року підтверджено фактичне передання обладнання у користування відповідача (орендаря).

Так, зазначеним актом про приймання обладнання - екструдер ЕВ-350 50/40, заводський номер 115 і 123 встановлено, що дане обладнання було запущене та передане в розпорядження орендаря 01.08.2016 року. Було проведено ознайомлення з конструкцією, технікою безпеки, принципами роботи, способом регулювання, чистки та консервації обладнання. Зауважень в роботі екструдера (вібрації, шум, надмірне нагрівання підшипникового вузлу та інше) відсутні. Претензій до роботи екструдера немає.

Вказаний акт підписаний представниками сторін спору, а саме, зі сторони позивача директором Підприємства ОСОБА_4, зі сторони відповідача - директором ОСОБА_6 та скріплено печатками сторін спору.

Отримавши 01.08.2016 року в оренду обладнання - екструдер ЕВ-350 50/40, відповідач 03.08.2016 року здійснив часткову оплату першого орендного платежу, визначеного умовами Договору, у сумі 20 800 грн.

В подальшому, відповідач сплату орендної плати за користування отриманим в оренду обладнанням не проводив, вважаючи, що у нього такий обов'язок відсутній, оскільки передане в його орендне користування обладнання не могло бути використане ним за призначенням через ненадання позивачем такого обладнання у справному стані та повній його комплектації.

Несплата відповідачем орендних платежів, визначених умовами Договору, стала підставою звернення позивача до суду із даним позовом, яким він просить стягнути з відповідача 279 200 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та нараховані на неї 33 465 грн. 94 коп. пені, 45 351 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе за договором оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року зобов'язання виконав, на підставі акту про приймання обладнання передав 01.08.2016 року в орендне користування відповідача обладнання - екструдер ЕВ-350 50/40, заводський номер 115 і 123. Як встановлює акт, при передачі обладнання таке було запущене. Було проведено ознайомлення з конструкцією, технікою безпеки, принципами роботи, способом регулювання, чистки та консервації обладнання. Зауваження в роботі екструдера (вібрації, шум, надмірне нагрівання підшипникового вузлу та інше) відсутні. Претензій до роботи екструдера немає. Акт підписаний представниками сторін спору, а саме, зі сторони позивача директором Підприємства ОСОБА_4, зі сторони відповідача - директором ОСОБА_6 та скріплено печатками сторін спору.

Таким чином, на виконання умов укладеного договору оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року позивач передав відповідачеві в користування визначене договором обладнання та у спосіб і порядку, що також погоджені умовами Договору.

Отриманню відповідачем у орендне користування обладнання за умовами укладеного сторонами спору договору оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року, а також приписів вищенаведеного законодавства, кореспондує обов'язок відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування таким майном на умовах, що погоджені сторонами у договорі.

Зокрема, сторони встановили, що орендна плата за користування обладнанням протягом 6 місяців становить 300 000 грн. Щомісячний платіж становить 50 000 грн. Перший платіж орендар сплачує після підписання акту прийому - передачі обладнання протягом 2 днів. Орендна плата сплачується щомісячно, на умовах передоплати за один місяць до 5 числа на поточний рахунок орендодавця.

Проте, отримавши 01.08.2016 року на підставі акту про приймання обладнання в оренду обладнання - екструдер ЕВ-350 50/40, відповідач 03.08.2016 року здійснив часткову оплату першого орендного платежу, визначеного умовами Договору, у сумі 20 800 грн.

В подальшому, відповідач сплату орендної плати за користування отриманим в оренду обладнанням не проводив, що не заперечується стороною відповідача під час судового розгляду справи та доведено матеріалами справи.

Враховуючи таку несплату відповідачем орендної плати за обладнання, у нього наявна перед позивачем заборгованість у сумі 279 200 грн. (300 000 грн. - сума орендної плати за 6 місяців за мінусом здійсненої відповідачем часткової оплати першого щомісячного платежу у розмірі 20 800 грн.), яка підлягає стягненню на користь позивача у примусовому порядку.

За таких обставин справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 279 200 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за отримане в орендне користування обладнання.

Разом з тим, за прострочку відповідачем сплати орендної плати позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 45 351 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 45 351 грн. 66 коп. за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року, здійснивши їх перерахунок у порядку вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, суд доходить висновку, що інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 43 368 грн. 80 коп. Решта суми заявлених до стягнення інфляційних втрат позивачем нарахована безпідставно та стягненню не підлягає.

Здійснивши перевірку правильності нарахування відповідачем суми 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 04.08.2016 року по 25.01.2018 року, суд вважає, що такі підлягають стягненню з відповідача у розмірі, що сказаний позивачем, тобто у сумі 10 464 грн. 50 коп.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди обладнання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму 33 465 грн. 94 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 5.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму простроченого зобов'язання на період прострочки.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування пені у сумі 33 465 грн. 94 коп. в межах заявленого періоду з 30.10.2016 року по 05.07.2017 року окремо по кожному із прострочених чергових платежів, суд доходить висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та порядку нарахування пені, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги Приватного підприємства «Трієра» підлягають задоволенню частково у сумі 366 599 грн. 24 коп., в тому числі 279 200 грн. основного боргу, 33 465 грн. 94 коп. пені, 43 468 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 грн. 50 коп. трьох відсотків річних. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Наведені відповідачем заперечення щодо заявлених позовних вимог повністю спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Разом з тим, щодо аргументів відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату за отримане згідно договору № 12 від 01.07.2016 року обладнання, оскільки таке обладнання відповідачем не могло використовуватися, так як було передане позивачем не у повному комплекті та без відповідної документації, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Оскільки відповідач на момент прийняття обладнання підписав без зауважень акт про приймання обладнання (екструдера), яким встановлено, що при передачі обладнання було запущене; було проведено ознайомлення з конструкцією, технікою безпеки, принципами роботи, способом регулювання, чистки та консервації обладнання; зауваження в роботі екструдера відсутні; претензій до роботи екструдера немає, суд вважає доведеним факт передання позивачем та відповідно прийняття відповідачем в орендне користування обладнання (екструдер) у технічно справному стані та комплектації, що дозволяє використовувати передане обладнання за його призначенням та з тією метою, яку переслідував відповідач, укладаючи договір оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року.

Будь - які претензії щодо якості обладнання та дії щодо визначення якості, комплектації, принципу роботи переданого в оренду обладнання, виставлені та вчинені відповідачем після прийняття обладнання та підписання акту про приймання обладнання такого обладнання без заперечень та зауважень, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать ст. 767 Цивільного кодексу України та не спростовують висновків суду щодо наявності у відповідача обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати.

Не спростовують наведеного висновку суду і результати проведеної у справі інженерно - технічної судової експертизи, яка була проведена по відношенню до обладнання, що стало предметом оренди за договором № 12 від 01.07.2016 року, із спливом майже дворічного строку та без доказів проведення експертизи щодо обладнання у тому технічному стані та комплектації, у яких таке майно було передано відповідачеві в день його передання та підписання акту про приймання обладнання.

За аналогічних обґрунтувань не приймає суд до уваги покликання відповідача на проведені ним дії щодо дослідження якості та комплектності отриманого в оренду обладнання, які оформлені ОСОБА_5 первинного огляду технічного стану пресів - екструдерів ЕВ 35050140 від 16.08.2016 року та ОСОБА_5 дефектування № 01-2017.07.03. шпиндельного вузла ЕВ-350, складеного ТОВ «ЧеркасиЕлеваторМаш» 03.07.2017 року.

Вказані акти складені без повідомлення та участі позивача.

Більш того, умови укладеного між сторонами спору Договору оренди обладнання не передбачають такого порядку визначення якості та комплектності обладнання, що передається в оренду, вже після його фактичної передачі та не встановлює наслідків такого.

Натомість, умова п. 6.7. Договору оренди обладнання встановлює, що право власності та ризики на товар переходять до орендаря (відповідача) в момент передачі товару.

На підставі п. 1.4. Договору монтажні роботи проводяться за рахунок та силами орендаря. Можливим є виїзд спеціалістів орендодавця (позивача) для здійснення шеф - монтажу обладнання, проте, таке можливе за умови отримання офіційного повідомлення від орендаря.

Матеріали справи доказів звернення відповідача до позивача щодо проведення шеф - монтажу обладнання та невиконання такого останнім, не містять.

Також, за умовами п. 3.2.3. орендар зобов'язаний здійснювати профілактичне обслуговування, поточний та капітальний ремонт обладнання. За такої умови договору, суд не приймає до уваги аргументи відповідача щодо визнання позивачем факту передання в оренду неякісного та некомплектного обладнання, яке виражалося у намаганнях позивача сприяти відповідачу у вирішенні питань щодо доукомплектування та ремонту обладнання.

За умовами п. 5 Договору сторони мають право на дострокове розірвання Договору. Орендар має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір і вимагати відшкодування збитків, зокрема, у випадку, якщо орендодавець не виконав обов'язку передати обладнання або його приналежності та належні до нього документи, без яких таке обладнання не може бути використане за призначенням.

Однак, прийняття відповідачем вказаного обладнання згідно акту про приймання обладнання від 01.08.2016 року без зауважень, виключає можливість стверджувати про невиконання позивачем обов'язку передати обладнання або його приналежності та належні до нього документи, та як наслідок застосувати вищевикладені положення п. 5 Договору.

Претензійні листи позивача, адресовані директору позивача, а також електронна переписка сторін спору жодним чином не підтверджують факту передачі відповідачеві в оренду неякісного та некомплектного обладнання, та не свідчать про визнання такого факту позивачем, а тому судом до уваги не приймаються.

На спростування аргументів відповідача щодо підписання договору оренди № 12 від 01.07.2017 року зі сторони позивача - Приватного підприємства «Трієра» неуповноваженою особою - ОСОБА_4, суд вважає за необхідне зазначити.

Як випливає зі статуту Приватного підприємства «Трієра» у редакції 2014 року, ОСОБА_4 є одним із власників Приватного підприємства «Трієра» .

Наказом № 1 від 30.06.2016 року директора Приватного підприємства «Трієра» ОСОБА_5 з 01.07.2016 року виконання обов'язків директора покладено на власника Підприємства - ОСОБА_4

В подальшому, на підставі рішення власників Приватного підприємства «Трієра» від 08.08.2016 року та наказу № 1-к від 08.08.2016 року ОСОБА_4 набув повноважень директора Приватного підприємства «Трієра» .

Таким чином, суд вважає доведеними право та повноваження ОСОБА_4 на підписання Договору оренди обладнання з подальшим викупом № 12 від 01.07.2016 року від імені Приватного підприємства «Трієра» .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач обставин, наведених позивачем у позовній заяві, не спростував.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 5 500 грн. 31 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Південна Перлина» , 89300, Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Менделєєва, будинок 1, корпус 6 (код ЄДРПОУ 34320135) на користь Приватного підприємства «Трієра» , 89410, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Невицьке, вул. Кар'єрна, будинок 6 (код ЄДРПОУ 22077144) суму 366 599 (Триста шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) грн. 24 коп., в тому числі 279 200 (Двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті гривень) грн. основного боргу, 33 465 (Тридцять три тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень) грн. 94 коп. пені, 43 468 (Сорок три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень) грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 10 464 (Десять тисяч чотириста шістдесят чотири гривень) грн. 50 коп. трьох відсотків річних, а також суму 5 500 (П'ять тисяч п'ятсот гривні) грн. 31 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 22.03.2019 року

Суддя Пригара Л.І.