Постанова

від 11.01.2018 по справі 914/1744/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа № 914/1744/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущак О.І.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Кострик К.І.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю №3-32/5932 від 25.07.2017 р.;

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 29.09.2017 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю «Прикарпаття - центр - сервіс» , м. Дрогобич

на рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2017 р.

у справі № 914/1744/17

за позовом Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідністю «Прикарпаття - центр - сервіс» , м. Дрогобич

про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2017 р. (суддя М.М. Синчук) позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс по акту приймання - передачі повернути Дрогобицькій міській раді земельну ділянку площею 0,5131 га за адресою: м. Дрогобич, вул. Павлика, 64. Стягнуто з ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс на користь Дрогобицької міської ради 145477,64 грн. збитків, 3 782,16 грн. судового збору.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ТОВ Прикарпаття - центр - сервіс по акту приймання - передачі повернути Дрогобицькій міській раді земельну ділянку (з врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 20.10.2017 р.) мотивоване тим, що після закінчення строку дії вказаного договору, орендар не звертався до міської ради з заявою (клопотанням) про продовження дії договору, відтак такий припинив свою дію 05.10.2009р., після цього відповідач використовував земельну ділянку безпідставно, за відсутності договору. В частині стягнення збитків рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач використовував земельну ділянку без договору та не повернув земельну ділянку по акту приймання-передачі на вимогу орендодавця після закінчення строку дії договору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно вказаного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про затвердження акту комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дрогобицькій міській раді, як власнику земельної ділянки відповідачем. При цьому, апелянт зазначає, що його нерухоме майно розміщене тільки на 1 739 кв. м., натомість збитки заявлені щодо земельної ділянки на 5 131 кв.м.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.10.2006р. між Дрогобицькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ Прикарпаття - центр - сервіс (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1., 2.1. якого у строкове, платне користування передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості та комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобичі на вул. Павлика, 64. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5131 кв.м., у т.ч. забудовані землі - 1739 кв.м., проїзди та двори 795 кв.м., інші - 2597 кв.м.

Договір зареєстровано 09.10.2006р. у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

Згідно п.п. 2.2., 5.1, 4.2. 3.1 вказаного договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, які належать орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих та складських приміщень.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими КМУ формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Договір укладено строком на три роки. Після закінчення строку договору, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку дії вказаного договору, орендар не звертався до міської ради з заявою (клопотанням) про продовження дії договору, відтак такий припинив свою дію 05.10.2009р., після цього відповідач використовував земельну ділянку безпідставно, за відсутності договору.

07.07.2017 р. позивач направив в адресу відповідача претензію про відшкодування збитків, зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку або переукласти договір оренди на новий термін, однак така залишена без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позовну заяву з такими вимогами: зобов'язати ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс з дотриманням вимог ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України укласти з Дрогобицької міською радою договір оренди землі на користування ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс земельною ділянкою площею 0,5131 га по вул. Павлика, 64 в м.Дрогобич; стягнути з ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс в користь Дрогобицької міської ради збитки в розмірі 145 477, 64 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву про зміну предмета позову від 20.10.2017р. (вх.№ 4390/17 від 23.10.2017 р.). згідно якої просив суд: зобов'язати ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс по акту приймання-передачі повернути Дрогобицькій міській раді земельну ділянку площею 0,5131 га по вул. Павлика, 64 в м.Дрогобич; іншу позовну вимогу про стягнення збитків залишити без змін.

Необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність прийнятого судом першої інстанції рішення саме на момент його прийняття.

Так, на момент прийняття рішення суду першої інстанції відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття заяви про зміну предмету позову) встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.09.2017 р. (а.с.35), в судовому засіданні виступив представник позивача, надав усні пояснення по справі.

Вказане свідчить, що суд перейшов до розгляду позовних вимог по суті, а отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, не вправі був приймати заяву про зміну предмета позову від 20.10.2017 р. (вх..№ 4390/17 від 23.10.2017 р.)

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з процесуальних підстав, оскільки неправомірність прийняття заяви про зміну предмету позову судом після початку розгляду справи по суті призвело до неправомірного задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції розглядає первісні позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТОВ Прикарпаття-центр-сервіс укласти з Дрогобицької міською радою договір оренди землі, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.7 ст.179, ст. 180 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи те, що сторонами не виконано вищезазначених норм законодавства, а укладення договору є волевиявленням сторони, відсутні підстави для задоволенні позову у цій частині.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 145 477, 64 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, в розумінні наведеної статті закону, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди необхідно встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України (вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №909/42/17 від 24.10.2017 р., Верховний Суд України у справах № 5023/3993/12(5023/9057/11) від 28.01.2015 р., № 916/3371/14 від 07.10.2015 р.)

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком (вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 14.09.2016 р. у справі №6-2588цс15)

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи на підтвердження розміру збитків є лише розрахунок таких збитків, здійснений у позовній заяві. Разом з тим, позовна заява не може вважатися належним підтвердженням розрахунку заподіяних збитків відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд України у наведеній правовій позиції наголошує, що розміри збитків повинні бути обґрунтовані та визначені рішенням комісії.

Отже, враховуючи вимоги вищезазначеного Порядку та правовий висновок Верховного Суду України, належним обґрунтуванням та визначенням розмірів збитків, а відповідно і складовою цивільного правопорушення, повинне бути рішення комісії органу місцевого самоврядування - Дрогобицької міської ради.

Водночас, такого рішення у матеріалах справи немає, що має наслідком відсутність доведення позивачем завданої шкоди як обов'язкового складового елементу для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 145 477, 64 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (первісних позовних вимог) у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю Прикарпаття - центр - сервіс , м. Дрогобич задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2017 р. у справі № 914/1744/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

2. Стягнути з Дрогобицької міської ради (82100, пл. Ринок, м. Дрогобич, ідентифікаційний код 04055972) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпаття-центр-сервіс (82100, м. Дрогобич, вул. М.Павлика, 64, ідентифікаційний код 33678462) судовий збір у розмірі 4 160, 38 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.01.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

ОСОБА_1