Рішення

від 13.06.2007 по справі 03/52-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03/52-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

"13" червня 2007 р.                                                        Справа  № 03/52-92

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Авгур»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000р.

                                                                                       Головуюча суддя     Сініцина Л.М.

                                                                                Судді:                         Бондарів С.В.

                                                                                                                 Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Салецька Л.Ф. –голова правління

                       Черненко О.С. – представник, дов. в справі

                        Марчук М.С. –представник, дов. в справі

від відповідача:Юркевич Т.П. –ліквідатор ТзОВ «Авгур»

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Луцький райагропостач»просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000 року укладений між ВАТ «Луцький райагропостач»та ТзОВ фірма «Авгур». Свої вимоги обґрунтовує тим, що при підписанні та нотаріальному посвідченні даної угоди позивач діяв поза межами своєї правоздатності, а особа що підписала угоду зі сторони позивача не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. В якості підтвердження правоздатності позивача було рішення про продаж основних засобів товариства прийняте загальними зборами ВАТ «Луцький райагропостач», про що свідчить витяг з протоколу загальних зборів ВАТ «Луцький райагропостач» від 09.06.2000 року, за яким дане питання розглядалось в порядку денному загальних зборів акціонерів за №4 «Різне». Однак, з газети «Ділова Україна»за №26 (754) за квітень 2000 року, в якій було опубліковано порядок денний загальних зборів акціонерів ВАТ «Луцький райагропостач»що відбулись 09.06.2000 року  пунктом 4 порядку денного стоїть «затвердження плану розподілу прибутку за 2000 рік». В порядку денному питання 4 «Різне»відсутнє взагалі. В роз'ясненні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №24 від 10.11.1999 року вказано, що включення до порядку денного зборів питань «Різне», «Організаційні питання» та  їх еквівалентів неможливо у зв'язку з тим, що такі дії порушують права акціонерів на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене частиною 1 статті 43 Закону України «Про господарські товариства». Ч.2 ст.43 вказаного Закону прямо вказує на те, що Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Нотаріус при посвідченні угоди визначав межі дієздатності особи –позивача на підставі витягу з протоколу загальних зборів від 09.06.2000 року. Голова правління Кравчук М.М. діяв на підставі неправомірного рішення загальних зборів поза межами своєї компетенції чим перевищив обсяг своєї дієздатності. Договір купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000 року, який було укладено та підписано особою, що не мала відповідного обсягу цивільної дієздатності підлягає скасуванню.

Відповідач –ліквідатор ТзОВ «Авгур»в поясненні проти позовних вимог заперечує, вважає що у позові слід відмовити на підставі ст. 267 ЦК України з огляду на сплив строку позовної давності на звернення позивача з позовом про визнання оспорюваного договору недійсним. Рішення загальних зборів є правочином, у якому вищий орган управління акціонерного товариства надає особі повноваження бути представником акціонерного товариства при укладенні договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Законодавство України не містить норм, які б встановлювали недійсність вказаного рішення загальних зборів акціонерів. Судові рішення про визнання його недійсним –відсутні. Твердження позивача про те, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від імені ВАТ «Луцький райагропостач»діяла особа, що не була наділена повноваженнями на його укладення є необґрунтованими. У статті 71 ЦК Української РСР встановлено трьохрічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Такий же строк позовної давності встановлено у статті 257 ЦК України.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, а також мотивували тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 22.05.2007р. у справі №4/72-12 визнано недійсним рішення загальних зборів в частині продажу ТзОВ «Авгур»будинку складу запчастин; представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених в поясненні та на підставі того, що установчими документами позивача голові правління було надано право укладення даної угоди без погодження загальними зборами акціонерів.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Наказом №79 Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області від 14 лютого 1996 року «Про перетворення підприємства «Луцьке районне підприємство матеріально-технічного забезпечення «Райагропостач»у відкрите акціонерне товариство»було перетворено підприємство «Луцьке районне підприємство матеріально-технічного забезпечення «Райагропостач»(Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка) у відкрите акціонерне товариство «Луцький Райагропостач»; затверджено тимчасовий статут відкритого акціонерного товариства «Луцький «Райагропостач»та призначено головою правління –директора Кравчука Миколу Миколайовича (а.с.25).

Завершення приватизації відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач»було констатовано наказом  Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Волинській області №125 від 16.02.1998р. (а.с.26).

Згідно переліку нерухомого майна переданого у власність відкритому акціонерному товариству, регіональне відділення ФДМУ по Волинській області передало ВАТ «Луцький райагропостач»нерухоме майно в тому числі і будинок складу запасних частин в с. Гірка Полонка Луцького району балансовою вартістю 3 592 543 тис. крб. станом на 01.09.1995р. та вартістю за якою об'єкт включено до статутного фонду –2 555 038 тис. крб. (а.с.27-29, 94-96).

11 серпня 2000 року між Відкритим акціонерним  товариством  «Луцький райагропостач»в особі голови правління Кравчука М.М. (продавець) та фірмою «Авгур»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі директора Чумак С.В. (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу будинку складу запасних частин А-1, що знаходиться в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області за ціною 70 000 грн. (а.с.7).

Статтею 225 Цивільного кодексу України, прийнятого Верховною радою УРСР 18.07.1963р., який був чинним на день укладення договору, передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належать власникові.

Оскільки будинок складу запасних частин належав ВАТ «Луцький райагропостач»на праві власності, що стверджується реєстраційним посвідченням Волинського обласного бюро технічної інвентаризації від 06.07.2000р. (а.с.72), чинне на час укладення договору  законодавство порушено не було. Крім того, ЦК України 1963р. не передбачено вимогу нотаріального посвідчення таких договорів купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Положення про правління акціонерного товариства «Райагропостач», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Райагропостач»10.06.1997р., чинного на день укладення договору купівлі-продажу (а.с.32-34), голова правління забезпечує виконання рішень загальних  зборів; розпоряджається майном АТ в межах встановлених чинним законодавством та Статутом АТ (а.с.33).

Згідно підпункту 8.3.5 пункту 8.3 розділу 8 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач», затвердженого 10.06.1997р., який був чинним на момент укладення договору купівлі-продажу (а.с.16-20), голова правління має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення вищого органу Товариства, представляти Товариство в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені Товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління (а.с.19).

Пунктом 4.1 Контракту з головою правління ВАТ «Луцький райагропостач»від 10.06.1997р. (а.с.78-81) передбачено, що керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до Статуту товариства та чинного законодавства України (а.с.79 на звороті).

Відповідно до пункту і частини 5 статті 41 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Як вбачається із статуту ВАТ «Луцький райагропостач», ним не передбачено суму угод, які підлягають затвердженню загальними зборами акціонерів.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Положення про спостережну раду відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Луцький райагропостач»09.07.1998р., чинного на день укладення договору купівлі-продажу будинку складу запасних частин (а.с.30-31) передбачено, що до компетенції спостережної ради АТ належить погодження проведення операцій з розпорядження нерухомим майном АТ, балансова вартість якого перевищує суму еквіваленту 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції (а.с.30).

Будинок складу запасних частин було продано згідно п.2 договору купівлі-продажу від 11.08.2000р. за 70000 грн. (а.с.7). Балансова вартість його на день продажу згідно довідок позивача від 07.06.2007р. та від 12.06.2007р. складала – 388 392,05 грн. (а.с.50,64). Але, як вбачається з відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.09.1995р. залишкова вартість складу запасних частин складала 2 555 038 тис. карбованців (а.с.66-67). Після проведеної індексації згідно Наказу Міністерства Статистики України, Міністерства Економіки України, Міністерства Фінансів України, Фонду державного майна України №148/64/103/563 від 23.05.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.1996р. за №255/1280 та Указу Президента України «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємств»від 05.04.1996р. (а.с.99-102), балансова вартість складала 388 392,05 грн. (а.с.64). Із звіту проведення експертної оцінки вартості будівлі складу запасних частин ВАТ «Луцький райагропостач», проведеної 19.05.2000р. за угодою ФДМУ №1293 від 23.11.1998р. (а.с.83-90), вбачається, що вартість об'єкта експертної оцінки станом на 15.05.2000р. становить 69 342 грн. (а.с.84). Згідно оборутної відомості станом на 01.07.2000р. (а.с.74-77) будівлю складу запчастин було уцінено на суму 318 392 грн. (а.с.76). А продано склад запчастин 11.08.2000р. за 70 000 грн. (а.с.7).

Мінімальна заробітна плата станом на 11.08.2000р. складала 118 грн. (а.с.55). 2000 мінімальних заробітних плат  складає суму 236 000,00 грн. (118 х 2000 = 236 000,00 грн.). Тобто, з врахуванням уцінки балансова вартість складу на день його продажу не перевищувала 2000 мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про господарські товариства»не передбачено, що до компетенції спостережної ради належить погодження проведення операцій з розпорядження нерухомим майном АТ.

Тобто, при укладенні договору купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000р. голова правління Кравчук М.М. діяв в межах повноважень, наданих йому законом, контрактом, Статутом ВАТ «Луцький райагропостач»та Положенням про правління ВАТ «Луцький райагропостач»і не перевищив їх. З договору не вбачається, що межі дієздатності особи, що підписала договір зі сторони позивача було визначено на підставі рішення загальних зборів ВАТ «Луцький райагропостач»від 09.06.2000р., як зазначає про це позивач в позовній заяві (а.с.3) та в судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 8.2.3 пункту 8.2 розділу 8 Статуту ВАТ «Луцький райагропостач»до компетенції вищого органу Товариства –загальних зборів акціонерів належить… погодження угод про заставу майна товариства (а.с.18 на звороті).

Договір купівлі-продажу будинку складу запасних частин А-11 від 11.08.2000 року не є угодою про заставу майна, а отже і не потребував узгодження загальними зборами акціонерів.

Отже, визнання господарським судом Волинської області (постанова від 22.05.2007р. у справі №4/72-12 (а.с.47-49)  недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Луцький райагропостач»від 09.06.2000р. в частині продажу ТзОВ «Авгур»будинку складу запасних частин не впливає на  дійсність угоди купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000р. і не може бути підставою для визнання вказаної угоди недійсною, оскільки установчими документами не передбачена  вимога погоджувати такі угоди на загальних зборах акціонерів.

На підставі викладеного, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на неправомочність рішення загальних зборів (протокол від 09.06.2000р. (а.с.9-15),  на роз'яснення №24 Державної комісії  з цінних паперів та фондового ринку і ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»та на ст. 203 Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003р., що набрав чинності з 01.01.2004р., тобто після укладення угоди купівлі-продажу від 11.08.2000р., є безпідставним та необґрунтованим. Згідно установчих документів ВАТ «Луцький райагропостач»для укладення оспорюваної угоди рішення зборів акціонерів не було необхідним чи обов'язковим, а на день укладення угоди діяв Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою УРСР 18.07.1963р.

Згідно частини 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу від 11.08.2000р. укладений і виконаний до 01.01.2004р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, про що також в судовому засіданні на питання судді ствердив представник позивача –Марчук М.С.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем же, позовні вимоги не доведені. Отже, позов до задоволення не підлягає. В позові слід відмовити повністю.

Крім того, з договору купівлі-продажу  від 02.03.2007р., вбачається що будинок складу запасних частин за цим договором відчужено фірмою «Авгур»у формі ТзОВ Відкритому акціонерному товариству «Корпоративний інвестиційний фонд (Закритий недиверсифікований венчурний) «Піонер»(а.с.56-59).

Щодо заперечень відповідача про пропуск позивачем трьохрічного строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено, суд виходить із слідуючого.

Згідно статті 71 Цивільного кодексу України прийнятого 18.07.1963р., який був чинним на момент укладення та виконання договору від 11.08.2000р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р. загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, але як вже було зазначено вище, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 3 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»передбачено, що встановивши, що строк для звернення  з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Керуючись Законом України «Про господарські товариства», статтями 33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

          В позові Відкритого акціонерного товариства «Луцький райагропостач»до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Авгур»про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку складу запасних частин від 11.08.2000р., відмовити

Головуюча суддя                                                                                Л.М.Сініцина

Судді                                                                                                    С.В.Бондарєв

                                                                                                              А.М.Кравчук

          Повний текст рішення підписано___06.2007р.