Ухвала

від 17.01.2018 по справі 13/7/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17 січня 2018 р. Справа № 13/7/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В. , розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом : Прокурора Ленінського району м. Вінниці (вул. Космонавтів, 26, м. Вінниця, 21021) в інтересах Держави - в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16а, м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (вул. Соборна, 15а, м.Вінниця, 21050)

до : Селянського (фермерського) господарства "Луч" (23620, с. Юрківка, вул. Шевченка, буд. 38, Тульчинський район, Вінницька область)

про стягнення 150 468,67 грн. заборгованості

за участю:

прокурора Вінницької місцевої прокуратури : ОСОБА_1, за посвідченням

від Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: ОСОБА_2, за посвідченням

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.02.2011 року задоволено позов у справі № 13/7/2011/5003 та вирішено стягнути з селянського (фермерського) господарства "Луч" на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 92 685,59 грн. - відшкодування вартості техніки, 38 194,66 грн. - розмір щорічної винагороди, 9 932,76 грн. - пені, 6 732,39 грн. - інфляційних нарахувань, 2923,27 грн. - 3% річних. Також вирішено стягнути з селянського (фермерського) господарства "Луч" в доход Державного бюджету 1 504,69 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного судового рішення, судом було видано відповідні накази від 04.03.2011 року.

В подальшому, ухвалою суду від 11.07.2017 року у даній справі, затверджено мирову угоду від 15.06.2017 року, укладену між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та селянським (фермерським) господарством "Луч".

11.10.2017 року до суду від селянського (фермерського) господарства "Луч" надійшла скарга б/н від 06.10.2017 року (вх. № 06-57/54/17 від 11.10.2017 року) на постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 13.10.2017 року подану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2017 року.

В подальшому, ухвалою суду від 21.11.2017 року було відкладено розгляд вказаної скарги на 17.01.2018 року.

На визначену дату 17.01.2018 року, в судове засідання з'явилися представник Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та прокурор Вінницької місцевої прокуратури.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду скарги СФГ "Луч" повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 06-69/7649/2017 від 11.12.2017 року.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України - далі ГПК України та викладено його в новій редакції.

ОСОБА_3 набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", опублікованим у газеті "Голос України".

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 року № 2, визначено день початку роботи Верховного суду - 15.12.2017 року.

В силу п. 9, п. 11 перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, застосування підлягають норми Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відсутність представника скаржника в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.

З огляду на викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення скаржника належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також, судом встановлено, що 17.01.2018 року від селянського (фермерського) господарства "Луч" до суду надійшло клопотання б/н від 17.01.2018 року (вх. № 06-52/378/18 від 17.01.2018 року), в якому скаржник просить суд : задовольнити скаргу СФГ "Луч"; визнати неправомірними дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови від 10.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54707817 з метою стягнення з СФГ "Луч" 33 813,78 грн. судового збору та скасувати вказану постанову; визнати такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову державного виконавця за № 50087284 від 16.02.2016 року про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору.

Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд звертає увагу на те, що предметом поданої скарги б/н від 06.10.2017 року є визнання неправомірними дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54472311 та визнання незаконною постанови Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 10.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54472311.

Разом з тим, за змістом вищевказаного клопотання, СФГ "Луч" заявлено нові вимоги, тобто змінено предмет скарги та наведені нові підстави стосовно оскарження дій органу державної виконавчої служби, що суперечить приписам ст. 46 ГПК України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті до розгляду клопотання селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 17.01.2018 року (вх. № 06-52/378/18 від 17.01.2018 року).

Також, судом встановлено, що 09.01.2018 року від Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до суду надійшов відзив на скаргу № 79 від 04.01.2018 року.

16.01.2018 року від Вінницької місцевої прокуратури до суду надійшов відзив на скаргу № 98/482вих-18 від 15.01.2018 року.

Подані відзиви долучено судом до матеріалів справи.

В ході розгляду скарги б/н від 06.10.2017 року по суті, прокурор та представник відділу ДВС, повністю заперечили щодо даної скарги з підстав викладених у відзивах.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відділу ДВС, оглянувши матеріали скарги, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.

За змістом скарги, на виконанні у районному відділі ДВС знаходився наказ господарського суду Вінницької області від 04.03.2011 року у справі № 13/7/2011/5003 про стягнення з СФГ "Луч" на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 150 468,67 грн. боргу.

11.07.2017 року Господарським судом Вінницької області, на стадії виконання вказаного наказу, затверджено мирову угоду у справі № 13/7/2011/5003, укладену між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та селянським (фермерським) господарством "Луч", відповідно до вимог якої СФГ "Луч" зобов'язалось сплатити заборгованість до 20.11.2019 року.

Згідно п. 1.1 вказаної мирової угоди, заборгованість Боржника перед Стягувачем за рішенням господарського суду Вінницької області від 16.02.2011 року у справі №13/7/2011/5003 на дату укладення цієї мирової угоди становить 48 056,52 грн. (основний борг в частині відшкодування вартості техніки та щорічна винагорода).

У зв'язку з цим, Тульчинським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, 09.08.2017 року прийнято постанову у виконавчому провадженні № 50087212 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 04.03.2011 року у справі № 13/7/2011/5003 про стягнення з СФГ "Луч" на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" боргу.

10.08.2017 року Тульчинський районний відділ ДВС, на підставі постанови №50087212 від 09.08.2017 року про закінчення виконавчого провадження у справі №13/7/2011/5003, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 54472311 про стягнення з СФГ "Луч" 4 896,86 грн. виконавчого збору, тобто про стягнення виконавчого збору після завершення виконавчого провадження і на суму боргу, яка підлягає відшкодуванню відповідно до мирової угоди.

На думку скаржника, постанова Тульчинського районного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження № 54472311 про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору не відповідає вимогам законів з таких підстав:

В постанові, державний виконавець зазначає, що її винесено на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", однак, жодна із зазначених статей не передбачає стягнення виконавчого збору за кошти, які не будуть примусово стягуватись з боржника виконавчою службою, а мають бути повернуті боржником стягувачу на підставі мирової угоди.

Крім того, при винесенні постанови не враховано приписи ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача боргу не буде, то відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для винесення постанови від 10.08.2017року про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору були відсутні.

Крім того, державний виконавець всупереч вимогам ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" не направив до СФГ "Луч" рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження. Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження направлено простою кореспонденцією тільки 25.09.2017 року, у відповідь на клопотання СФГ "Луч". Дана постанова надійшла до СФГ "Луч" 29.09.2017 року.

За наведених обставин, скаржник просить суд : визнати неправомірними дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54472311; визнати незаконною постанову Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 10.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54472311.

Відповідно до відзиву Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на скаргу № 79 від 04.01.2018 року, відділом ДВС повідомляються слідуючі обставини.

04.02.2016 року Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області було подано заяву про примусове виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/7/2011/5003 від 04.03.2011 року про стягнення коштів з СФГ "Луч" в сумі 150 463,67 грн..

Згідно заяви стягувача залишок нестягнутої суми станом на 03.02.2016 року становить 48 968,67 грн..

08.02.2016 року старшим державним виконавцем Швейбиш П.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50087212.

16.02.2016 року старшим державним виконавцем Швейбиш П.Ю. на виконання приписів частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року (в чинній редакції) було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4 896,86 грн. (ВП № 50087212).

Згідно з актом державного виконавця від 18.02.2016 року за участю понятих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за присутності представника стягувача ОСОБА_6, голову СФГ "Луч" ОСОБА_7, було ознайомлено з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 50087212.

09.08.2017 року, керуючись пунктом 2 частини першої статті 39 Закону, заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50087212.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону, 10.08.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 50087212, було виділено в окреме провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54472311.

04.12.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 54472311, винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2017 року № 54472311 було виправлено дату винесення виконавчого документу.

Окрім того, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 50087212 винесена до набрання чинності Законом та у відповідності до вимог закону.

Крім того, відділ ДВС у відзиві пояснює, що виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 50087212 в окреме провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54472311 було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме до приписів статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, відділ ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Обставини, наведені у відзиві відділу ДВС підтверджуються наданими доказами.

Також, за змістом відзиву Вінницької місцевої прокуратури на скаргу № 98/482вих-18 від 15.01.2018 року, заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури просить суд відмовити в задоволенні скарги з таких підстав.

Скаржником не було виконано рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода між боржником та стягувачем, укладена після відкриття виконавчого провадження та спливу строку на самостійне виконання рішення суду, не може бути підставою для того, щоб з боржника не стягувався виконавчий збір, а відтак державним виконавцем правомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

Всі виконавчі дії, що вчинялися у виконавчому провадженні після 05.10.2016 року здійснювалися відповідно до Закону.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження", передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вказувалося вище та встановлено судом, скаржник оскаржує дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2017 року № 54472311 та просить останню визнати незаконною.

Зокрема, скарга мотивована тим, що фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача заборгованості не буде, а тому згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови. Тобто, на думку скаржника, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Судом встановлено, що 16.02.2016 року старшим державним виконавцем органу ДВС Тульчинського управління юстиції, ОСОБА_8, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору в сумі 4 896,86 грн. (ВП № 50087212).

В даній постанові зазначено, що 08.02.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/7/2011/5003 від 04.03.2011 року про стягнення коштів в сумі 150 463,67 грн. та запропоновано боржнику виконати його в добровільному порядку в строк до 15.02.2016 року, однак боржником у наданий строк наказ не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року (чинного на момент прийняття постанови від 16.02.2016 року), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. ОСОБА_3 принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, державним виконавцем було правомірно прийнято постанову від 16.02.2016 року (ВП № 50087212) про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

В подальшому, ухвалою суду від 11.07.2017 року, на стадії виконання рішення господарського суду Вінницької області від 16.02.2011 року у справі № 13/7/2011/5003, було затверджено мирову угоду у даній справі, яку укладено між позивачем та відповідачем та за умовами якої заборгованість боржника перед стягувачем на дату укладення цієї мирової угоди становить 48 056,52 грн..

Суд звертає увагу на те, що 05.10.2016 року набув чинності ОСОБА_3 України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - ОСОБА_3).

Згідно п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що 09.08.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50087212 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 04.03.2011 року у справі №13/7/2011/5003, в зв'язку з надходженням 08.08.2017 року до відділу ДВС ухвали суду від 11.07.2017 року по справі № 13/7/2011/5003 про затвердження мирової угоди між стягувачем та боржником.

10.08.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54472311 з примусового виконання постанови Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ № 50087212 від 09.08.2017 року про стягнення з СФГ "Луч" коштів в сумі 4896,86 грн..

Водночас, 04.12.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, прийнято постанови (ВП № 54472311) про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2017 року було виправлено дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 50087212 - на 16.02.2016 року та дату набрання її чинності - 16.02.2016 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону (у редакції чинній на момент прийняття постанови від 10.08.2017 року), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору , постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

За змістом ч. 5 ст. 26 Закону (у редакції чинній на момент прийняття постанови від 10.08.2017 року), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону (у редакції чинній на момент прийняття постанови від 10.08.2017 року), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Пунтом 2 ч. 1 ст. 39 Закону (у редакції чинній на момент прийняття постанови від 10.08.2017 року), визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону (у редакції чинній на момент прийняття постанови від 10.08.2017 року), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав , передбачених пунктами 1, 2 , 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження, внаслідок затвердження судом мирової угоди під час виконання судового рішення є підставою для вчинення державним виконавцем дій по стягненню виконавчого збору.

Доказів в підтвердження сплати боржником виконавчого збору, скаржником суду не надано.

Зважаючи на наведенні приписи законодавства, суд приходить до висновку, що заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2, правомірно прийнято оскаржувану постанову у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Крім того, твердження скаржника спростовуються вказаними нормами Закону та наданими доказами.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 06.10.2017 року на постанову про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 18, 46, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній з 15.12.2017 року) суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні скарги селянського (фермерського) господарства "Луч" б/н від 06.10.2017 року (вх. № 06-57/54/17 від 11.10.2017 року) на постанову про відкриття виконавчого провадження у справі № 13/7/2011/5003 повністю.

2. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 7 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - вул. Мечнікова,16-а, м. Київ, 01601; вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050;

4 - відповідачу - вул. Шевченка, 38, с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область, 23620;

5 - Вінницькій місцевій прокуратурі - пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020;

6 - Прокуратурі Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця;

7 - Тульчинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Леонтовича, 47, м. Тульчин, Вінницька область, 23600.