Рішення

від 16.01.2018 по справі 922/3846/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р.Справа № 922/3846/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПУТНИК-ОКТАН" (62489, Харківська обл., Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Чайковського, буд. 210-Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-8) про стягнення 91.369,70грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 15.11.2017 №№15/11/1;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 ТОВ "СУПУТНИК-ОКТАН" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Титан", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 91.369,70 грн., з яких: 69.112,90 грн. - основна заборгованість, 1.551,97 грн. - 3% річних, 7.013,02 - інфляційні витрати, 13.691, 81 грн. - пені.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №Тит-15/06/16/511 від 15.06.2016 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. В якості правових підстав позову вказує на положення статей 526, 530, 550, 691, 692 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2018 позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та письмових поясненнях, просить суд задовольнити позов. Також надав відповідь на відзив (вх. №335 від 09.01.2018).

Відповідач проти позову заперечує. Правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним. У відзиві на позовну заяву (вх. №41522 від 12.12.2017) зазначає, що обов'язок оплати товару наступає у відповідача лише після реалізації всієї партії продукції, а не окремих її частин.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, суд установив наступне.

Між ТОВ "СУПУТНИК-ТИТАН" (Постачальник) та ТОВ "Титан" (Покупець) було укладено Договір постави від 15.06.2016 №Тит-15/06/16/511 (надалі - Договір) відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до пункту 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Згідно пункту 5.1. Договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем в міру реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що граничним терміном реалізації товару являється 120 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок Постачальника. З настанням строку, передбаченого пунктом 6.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується здійснити повернення товару у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає Постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою, за електронною адресою Постачальника, що визначено у пункті 2.1. дійсного Договору.

Строк дії Договору встановлений пунктом 10.1. - з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий термін, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його (пункт 10.2. Договору).

Позивач зазначає, що протягом дії договору відповідачу було поставлено товар під реалізацію на загальну суму 198.80,60грн. (з урахуванням повернення товарів), що підтверджується наявними у справі видатковими накладними підписаними між сторонами. Відповідачем було оплачено товари на суму 113.329,90грн.

За даними позивача, з урахуванням наданого відповідачем звіту, станом на 01.10.2017 несплаченим залишився товар на суму 69.112,90грн.

Відповідач у добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не сплатив, нереалізований товар не повернув, що стало підставою для звернення ТОВ "СУПУТНИК-ТИТАН" до господарського суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що обов'язок оплати товару наступає у відповідача лише після реалізації всієї партії продукції, а не окремих її частин. Також позивачем не надано до суду доказів реалізації відповідачем товару третім особам. Крім того, за умовами пунктів 6.2., 6.3. Договору позивач має право вимагати повернення нереалізованого товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки від 15.06.2016 №Тит-15/06/16/511. Отже до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом часу дії договору у період січень-грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, суд констатує, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 ЦК України. Факт отримання товару за видатковими накладними, які надані позивачем до матеріалів справи, відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

Таким чином, факт поставки товару відповідачу за Договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Як встановлено статтею статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за Договором був погоджений між позивачем та відповідачем у пункті 5.1., а саме: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 69.112,90грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Щодо заперечень відповідача про те, що строк оплати товару не настав, так як відповідно до умов п. 5.1. договору обов'язок оплати товару виникає у відповідача після його реалізації третім особам і, що позивачем не надано доказів реалізації відповідачем спірного товару, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.

При цьому, в пункті 6.1 договору закріплено, що граничним терміном реалізації товару являється 120 діб, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що з настанням строку, передбаченого пунктом 6.1 даного Договору, позивач зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк та відповідач додатково сповіщає про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Аналіз наведених умов спірного договору у сукупності з нормами матеріального права дає підстави для висновку, що якщо сторони передбачили в договорі право покупця повернути постачальникові товар у разі нереалізації його покупцем протягом 120 календарних днів за умови попереднього повідомлення про це постачальника, то нереалізація товару протягом 120 днів з моменту поставки та невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.

В той же час, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що товар не було реалізовано відповідачем.

Відповідно до частини дев'ятої статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 відповідача було зобов'язано надати суду докази на підтвердження реалізації отриманого товару за спірним договором та докази повернення відповідачем на користь позивача товару за спірним договором.

Відповідач вимоги вищезазначеної ухвали суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив.

Тому, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до положень статті 81 ГПК України факт реалізації товару вважається встановленим.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що строк реалізації товару не настав, суд вважає необґрунтованими.

Інші заперечення відповідача стосовно не надання позивачем заявок на поставку товару, копій усіх видаткових накладних, спростовуються матеріалами справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 15.06.2016 №Тит-15/06/16/511 у розмірі 69.112,90 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 13.691,81грн., 3% річних у сумі 1.551,97грн. та втрат від інфляції в розмірі 7.013,02грн., суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1.600,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-8, код. ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПУТНИК-ОКТАН" (62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Безлюдівка, вул. Чайковського, буд. 210 Б, код ЄДРПОУ 34755584) заборгованість у розмірі 69.112,90грн., 3% річних у розмірі 1.551,97грн., втрати від інфляції в розмірі 7.013,02грн., пеню в розмірі 13.691,81грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18.01.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

/справа №922/3846/17/