Постанова

від 16.04.2018 по справі 922/3846/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа № 922/3846/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Титан" (вх. № 310Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2018 року (повний текст складено 18.01.2018 року, суддя Бринцев О.В.) у справі №922/3846/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПУТНИК-ОКТАН", Харківська обл., Харківський район, смт. Безлюдівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа

про стягнення 91 369,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУПУТНИК-ОКТАН" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач), в якому, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №Тит-15/06/16/511 від 15.06.2016 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 91 369,70 грн, з яких: 69 112,90 грн - основної заборгованості, 1 551,97 грн - 3% річних, 7 013,02 грн - інфляційних витрат, 13 691, 81 грн - пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2018 року у справі №922/3846/17 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-8, код. ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПУТНИК-ОКТАН" (62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Безлюдівка, вул. Чайковського, буд. 210 Б, код ЄДРПОУ 34755584) заборгованість у розмірі 69 112,90 грн, 3% річних у розмірі 1 551,97 грн, втрати від інфляції в розмірі 7 013,02 грн, пеня в розмірі 13 691,81грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

ТОВ "Титан" не погодилось з вказаним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 року, головуючим суддею (суддею - доповідачем) у даній справі визначено суддю Ільїна та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Титан", встановлено ТОВ "СУПУТНИК-ОКТАН" строк до 05.03.2018 року для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання ТОВ «Титан» .

На виконання вимог ухвали суду ТОВ "СУПУТНИК-ОКТАН" через канцелярію суду надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, у той час, як судом першої інстанції дотримано норм статті 712 ЦК України стосовно договору поставки та правильно застосовано статтю 81 ГПК України.

Після проведення підготовчих дій в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, у відповідності до вимог ст. 268 ГПК України ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року справу №922/3846/17 призначено до розгляду на 20 березня 2018 року на 10 годину 00 хвилин.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року, у зв'язку з відрядженням судді Тихого П.В., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 20.03.18 у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2018 року у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання.

У судове засідання 16 квітня 2018 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "СУПУТНИК-ОКТАН" (постачальник) та ТОВ "Титан" (покупець) 15.06.2016 укладено Договір поставки №Тит-15/06/16/511 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до пункту 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Згідно з пунктом 5.1. Договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що граничним терміном реалізації товару являється 120 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок постачальника. З настанням строку, передбаченого пунктом 6.1. даного Договору, постачальник зобов'язується здійснити повернення товару у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою, за електронною адресою постачальника, що визначено у пункті 2.1. дійсного Договору.

Строк дії Договору встановлений пунктом 10.1. - з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий термін, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його (пункт 10.2. Договору).

Позивач зазначає, що протягом дії договору відповідачу було поставлено товар під реалізацію на загальну суму 198.80,60 грн. (з урахуванням повернення товарів), що підтверджується наявними у справі видатковими накладними підписаними між сторонами. Відповідачем було оплачено товари на суму 113.329,90грн.

За даними позивача, з урахуванням наданого відповідачем звіту, станом на 01.10.2017 несплаченим залишився товар на суму 69.112,90 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не сплатив, нереалізований товар не повернув.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 1.551,97 грн. - 3% річних, 7.013,02 грн інфляційних витрат, 13.691,81 грн пені.

У свою чергу, відповідач стверджує, що обов'язок оплати товару настає у відповідача лише після реалізації всієї партії продукції, а не окремих її частин. Також, позивачем не надано до суду доказів реалізації відповідачем товару третім особам. Крім того, за умовами пунктів 6.2., 6.3. Договору позивач має право вимагати повернення нереалізованого товару.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що факт поставки товару відповідачу за спірним Договором є доведеним, підтвердженим належними доказами, борг відповідача перед позивачем є несплаченим, доказів того, що товар не було реалізовано відповідачем останнім не надано, матеріалами справи не спростовано, що і дало підстави господарському суду дійти висновку про достатність підстав для задоволення позову.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, за якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Пунктом 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом попередньої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом часу дії договору у період січень-грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду підтримує висновок суду першої інстанції стосовно відповідності видаткових накладних вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення поставки товару та підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України.

Окрім того, факт отримання товару за видатковими накладними, наданими позивачем, відповідачем не спростовується, тому, факт поставки товару відповідачу за Договором є підтвердженим належними доказами, у зв'язку з чим, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Як встановлено статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за Договором був погоджений між позивачем та відповідачем у пункті 5.1., а саме: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 69.112,90 грн.

Стосовно заперечень відповідача, що строк оплати товару не настав, так як відповідно до умов п. 5.1. договору обов'язок оплати товару виникає у відповідача після його реалізації третім особам і, що позивачем не надано доказів реалізації відповідачем спірного товару, слід зазначити, що дійсно, пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

При цьому, в пункті 6.1 договору закріплено, що граничним терміном реалізації товару являється 120 діб, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що з настанням строку, передбаченого пунктом 6.1 даного Договору, позивач зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк та відповідач додатково сповіщає про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Аналіз наведених умов спірного договору у сукупності з нормами матеріального права дає підстави для висновку, що якщо сторони передбачили в договорі право покупця повернути постачальникові товар у разі нереалізації його покупцем протягом 120 календарних днів за умови попереднього повідомлення про це постачальника, то нереалізація товару протягом 120 днів з моменту поставки та невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.

В той же час, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що товар не було реалізовано відповідачем.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що місцевим судом відповідача було зобов'язано надати суду докази на підтвердження реалізації отриманого товару за спірним договором та докази повернення відповідачем на користь позивача товару за спірним договором. Втім, відповідач таких доказів не надав, на підстав чого, суд дійшов висновку, що факт реалізації товару вважається встановленим.

А тому твердження відповідача про те, що строк реалізації товару не настав є необґрунтованим.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 15.06.2016 №Тит-15/06/16/511 у розмірі 69.112,90 грн.

Окрім того, позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 13.691,81 грн., 3% річних у сумі 1.551,97 грн. та втрат від інфляції в розмірі 7.013,02 грн.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 13.691,81 грн., 3% річних у сумі 1.551,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7.013,02 грн.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2018 року у справі №922/3846/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 23.04.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Хачатрян В.С.