Рішення

від 15.01.2018 по справі 383/321/16-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/321/16-ц

Номер провадження 2/383/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді Адаменко І.М.,

при секретарі - Могиленко В.М.,

за участю:

представника позивача - адвоката Бондаренко І.А.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу № 383/321/16-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Іншакової Ірини Ладиславни про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до СФГ Іншакової Ірини Ладиславни про визнання договору оренди землі від 06 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та СФГ Іншакової Ірини Ладиславни, зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 26 травня 2009 року за №040236500039, площею 4,72 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області та належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією Кіровоградської області 29 березня 2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після смерті своєї бабусі - ОСОБА_5 успадкувала земельну ділянку, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. Після того як позивачка стала власником зазначеної земельної ділянки, хотіла розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, але не змогла цього зробити, оскільки виявилося, що дана земельна ділянка перебуває в оренді СФГ Іншакової Ірини Ладиславни на підставі договору оренди землі, який був укладений 06 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та СФГ Іншакової Ірини Ладиславни. Після смерті ОСОБА_5 побачила даний договір, та відразу звернула увагу на те, що в договорі стоїть підпис не ОСОБА_5, а іншої особи, тому змушена була звернутися до суду з питанням визнання договору оренди недійсним. Крім того представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду обґрунтовуючи його тим, що позивачкою строк звернення до суду було пропущено з поважних причин, оскільки позивачка дізналася про договір оренди землі укладений між ОСОБА_5 та СФГ Іншаковою Іриною Ладиславною від 06.04.2009 року, лише після того як успадкувала земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_5, тобто після 18.10.2013 року, що вбачається з свідоцтва про право на спадщину від 18.102013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.10.2013 року та до суду з вищевказаним позовом позивачка звернулася 12.04.2016 року.

Позивачка ОСОБА_3 та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того підтримали клопотання про поновлення строків звернення до суду вказуючи на його обґрунтованість з підстав зазначених у клопотанні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив вказуючи на їх необґрунтованість та просить суд відмовити в його задоволенні та в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов та клопотання про поновлення строків звернення до суду підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом України "Про оренду землі".

Згідно із положеннями Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні допитана в якості свідка суду показала, що в жовтні 2013 року вона успадкувала після смерті бабусі ОСОБА_5 земельну ділянку. Вказала, що про договір оренди їй не було нічого відомо, аж поки у 2014 році вона не отримала орендну плату, і саме тоді побачивши договір оренди зрозуміла, що в договорі оренди стоїть не підпис її бабусі ОСОБА_5, оскільки бабуся не могла ні читати, ні писати. Зазначила, що за вказаних обставин вважає, що строк позовної давності не пропущений.

06 квітня 2009 року між власником права на земельну частку (пай) ОСОБА_5 та СФГ Іншакової Ірини Ладиславни укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,72 га ріллі згідно Державного акту Серії НОМЕР_2, зареєстрованого за №1-498 від 29 березня 2002 року, номер ділянки на плані №540 терміном на 10 років (а.с. 7).

26 травня 2009 року у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК за №040936500039 зареєстрований договір оренди землі від 06.04.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та СФГ Іншакової Ірини Ладиславни, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 4,72 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області та належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією Кіровоградської області 29 березня 2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

18 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу, Кіровоградської області, Вороненко О.В. було посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 6).

22 вересня 2004 року відповідно до зареєстрованого у реєстрі за №1635, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов язків.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема ч.3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України у справі за № 6-127 цс13 (які є обов язковими для застосування у подібних правовідносинах), вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст..203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.. 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються правові наслідки.

З висновку експерта №1113 судово-почеркознавчої експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 19.07.2016 року, судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 - у договорі оренди землі від 06 квітня 2009року, укладеного між ОСОБА_5 та СФГ Іншаковою Іриною Ладиславною, виконаний рухами високого ступеня виробленості, а у зразках, заповіті ОСОБА_5, який був написаний 22 вересня 2004 року на ім'я ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №1635, який був досліджений 06.07.2016 року у приміщенні Державного нотаріального архіву Кіровоградської області, підпис виконаний низьким ступенем виробленості, дозволяє стверджувати, що встановлені розбіжні ознаки стійкості, істотні та у своїй індивідуальній сукупності достатні для категоричного висновку про те, що підпис у договорі оренди землі від 06 квітня 2009 року укладеного між ОСОБА_5 та СФГ Іншаковою Іриною Ладиславною виконаний не самою ОСОБА_5, а іншою особою.

Відтак ОСОБА_5 не підписувала спірний договір оренди землі від 06.04.2009 року, що підтверджується висновком експерта №1113 від 19.07.2016 року, тобто вказане свідчить про відсутність волевиявлення та волі ОСОБА_5 на його укладення.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов язується не стільки зі строком дії ( припинення дії ) договору, як з певними моментам (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Зі змісту цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Згідно змісту статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Правильне визначення моменту початку перебігу строку позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов, (позивач) повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, яка в силу положень статті 360-7 ЦПК України є обов язковою для застосування всіма судами України, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

Постановою № 9 від 06 листопада 2009 року Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у п. 28 надано роз'яснення, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні з пояснень позивачки та з матеріалів справи встановлено, що позивачка до суду з даним позовом звернулась 12.04.2016 року (а.с. 2) та 18.10.2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті бабусі ОСОБА_5, яка була особою похилого віку та не вміла ні читати, ні писати. До складу спадщини входила спірна земельна ділянка. З пояснень позивачки допитаної в якості свідка також встановлено, що остання дізналася про договір оренди земельної ділянки в 2014 році, на підставі цього суд робить висновок, що існують поважні причини пропуску строку позовної давності, оскільки позивачка не мала можливості раніше дізнатися про порушення свого права, а тому порушене право позивачки підлягає захисту.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 203,207, 215, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Іншакової Ірини Ладиславни про визнання договору оренди землі недійсним задовольнити повністю.

Визнати договір оренди землі укладений 06 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та Селянським (фермерським) господарством Іншакової Ірини Ладиславни, зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26травня 2009 року за № 040236500039, площею 4,72 га., яка розташована на території Бобринецької міської ради, Кіровоградської області та належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР № 042981, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією Кіровоградської області 29 березня 2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва недійсним.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Іншакової Ірини Ладиславни на користь ОСОБА_3, судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Позивач - ОСОБА_3, проживаюча за адресою: - АДРЕСА_1, інд. 27200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство Іншакова Ірина Ладиславна, місцезнахоження: - АДРЕСА_2, інд. 27240, код ЄДРПОУ 30119080.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі відсутності учасників справи датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Адаменко