Рішення

від 15.01.2018 по справі 805/3657/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 р. Справа№805/3657/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькій В.М.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного підприємства «Харцизька будівельна компанія» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-технічний центр «Професіонал» ,

про визнання протиправною відмову Державної фіскальної служби України прийняти подані приватним підприємством «Харцизька будівельна компанія» податкову накладну №7 від 31.03.2017 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, що оформлені квитанцією №1 від 11.04.2017 року та квитанцією №1 від 16.11.2017 року відповідно; визнання прийнятими і зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у день фактичного отримання ОСОБА_2 фіскальною службою України податкову накладну №7 від 31.03.2017 року -10.04.2017 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року - 16.11.2017 року; визнання прийнятими і зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у день фактичного отримання Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області податкову накладну №7 від 31.03.2017 року -10.04.2017 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року - 16.11.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Харцизька будівельна компанія» , в обґрунтування позовних вимог зазначає, що здійснити реєстрацію податкової звітності та податкової накладної не зміг, оскільки відповідачами не виконувався договір про визнання електронних документів від 30.01.2017 року, з підстав нібито втрати чинності договору. З огляду на неможливість здійснювати подачу податкових документів в електронному вигляді від 11.04.2017 року позивач був вимушений подати новий договір про визнання електронних документів від 11.04.2017 року, однак його не було прийнято через існування діючого договору від 30.01.2017 року. Зазначає, що внаслідок односторонніх недобросовісних дій відповідачів, обмежується право подання податкових документів в електронному вигляді, що є порушенням законних прав.

Представник відповідачів через відділ документообігу та архівної роботи суду надав відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що Договір про визнання електронних документів від 30.01.2017 року №300120171 є діючим, документи підприємством надавались засобами електронного зв'язку з порушенням щодо їх заповнення, крім того орган ДФС не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключенню перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, навівши доводи аналогічні зазначеним у заперечені на адміністративний позов.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017 року) ухвалою суду від 14.11.2017 року зупинено провадження у справі за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів, ухвалою суду від 04.12.2017 року провадження у справі поновлено, ухвалою суду від 04.12.2017 року зупинено провадження у справі за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів. У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017 року) ухвалою суду від 18.12.2017 року провадження у справі поновлено, ухвалою суду від 22.12.2017 року залучено другого відповідача ОСОБА_2 фіскальну службу України, та у зв'язку зі зміною предмета позову та надання відповідачем відзиву на позовну заяву розгляд справи відкладено на 15.01.2018 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Харцизька будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36680055, вул. Шаумяна, буд. 2/б, м. Харцизьк Донецька область, 86700) є юридичною особою, перебуває на обліку податкового органу та є платником податку на додану вартість, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідачі, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області та ОСОБА_2 фіскальна служба України, є юридичними особами та у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Судом встановлено, що 30.01.2017 року між Приватним підприємством «Харцизька будівельна компанія» та Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області укладено договір № 300120171 про визнання електронних документів. Предметом Договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.(а.с.9-11)

Згідно з положеннями пп. 3 п. 6 Договору договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕПЦ, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.(пп.4 п.6 Договору)

Відповідно до договору позивачем до податкового органу в електронному вигляді подавалися податкові документи.

11.04.2017 року податкова накладна №7 від 31.03.2017 року відповідно до Квитанції №1 не була прийнята з підстав Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .(а.с.13)

З урахуванням зазначеного, позивачем було подано новий договір про визнання електронних документів від 11.04.2017 року, однак відповідно до Квитанції №1 Договір не прийнято, оскільки діє Договір про визнання електронних документів від 30.01.2017 року №300120171(а.с.14)

Для вирішення питання щодо реалізації свого права на подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку в електронній формі, позивач звернувся 11 квітня 2017 року Вих.№11-01/11 та 07.08.2017 року №07-08/1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкового інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.(а.с.15,17)

Листом №2182/10/05-14-08-01-13 від 16.08.2016 року Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області надала відповідь в якій зазначила, що Договір про визнання електронних документів від 30.01.2017 року №300120171 є діючим, та орган ДФС не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключенню перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків. (а.с.19-20)

Крім того позивачем було здійснено звернення до Прем'єр-міністра України, міністра фінансів України.(а.с.21,23)

За переадресованим листом, Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь №8987/10/05-99-08-04-11 від 08.06.2017 року, в якій зазначено, що у разі наявності проблем щодо подання документів в електронному вигляді, доцільним є звернення до Костянтинівської ОДПІ з особистим прийомом до керівництва.(а.с.26-27)

Реалізуючи своє право, на підставі договору про визнання електронних документів від 30.01.2017 року, 16.11.2017 року позивачем направлено в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, згідно Квитанції №1 від 16.11.2017 року документ доставлено до ДФС України, однак документ не прийнято з підстав: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ: 36680055. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів. (а.с.77-78)

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) встановлені ст. 201 ПК України.

Так, за правилами абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з абз.3 та 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абзац 9 пункту 201.10 ст. 201 ПК України вказує, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно із абз.11 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

З огляду на викладене реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг. При цьому, зазначеному обов'язку кореспондує обов'язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регулюється Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (в редакції на момент складання податкової накладної) (далі - Порядок № 1246).

Згідно п.7-10 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже законодавством визначено виключні підстави для відмови у прийнятті податкової накладної.

У даному випадку, податкову накладну №7 від 31.03.2017 року не прийнято у зв'язку з: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ: 36680055. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 № 320/15011(втратила чинність 15.11.2017 року) (далі - Інструкція № 233).

Так, відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції №233, подання податкових документів в електронному вигляді - подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Пунктом 1 розділу 2 вказаної Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Таким чином, обов'язковою умовою виконання вимог Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних є наявність договору про визнання електронних документів, укладений між платником податків та податковим органом. Альтернативного способу реєстрації податкових накладних у паперовому вигляді діюче податкове законодавство не передбачає.

Матеріалами справи підтверджено, що договір про визнання електронних документів №300120171 від 31.01.2017 року є діючим, зазначене також не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п. 7 розділу III Інструкції № 233, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку:

першим ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);

після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;

після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Суд наголошує, що в даному випадку не вказано в чому ж саме полягає порушення Інструкції №233. А тому, суд дійшов висновку, що у Квітанції №1 від 11.04.2017 року відсутні чітко визначені законом підстави для неприйняття податкової накладної, відтак, податкова накладна №7 від 31.03.2017 року оформлена відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Доказів того, що в Єдиному реєстрі податкових накладних вже зареєстрована вказана податкова накладна з такими ж реквізитами або ж доказів порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України, суду не надано, а також, що податкова накладна містить помилки під час її заповнення або ж докази розірвання Договору про визнання електронних документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність неприйняття податкової накладної № 7 від 31.03.2017 року для реєстрації її у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи представника відповідачів, викладені у поданому відзиві, не заслуговують на увагу, оскільки не зазначено чкі саме порушення при заповнені податкової накладної були допушені позивачем, крім того вказані обставини не були підставою для неприйняття податкової накладної згідно з Квитанцією №1.

Слід також зазначити, що Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначена податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Так, покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1486/12/13-13, визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зважаючи на викладене, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою і зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати). Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним з огляду на приписи абзацу десятого частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, податкова накладна від №7 від 31.03.2017 року вважається прийнятою та зареєстрованою 11.04.2017 року, тобто у день її фактичного надходження до центрального рівня ДФС України.

Щодо подання підприємством податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

Відповідно до положень ПК України, серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України).

У відповідності до п.49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.4 ст. 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно із п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

На момент подачі позивачем в електронному вигляді податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, а саме 16.11.2017 року, діяв Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами затверджений Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 року. (далі - Порядок №557)

Юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД (суб'єкт електронного документообігу) з дати укладення Договору.(п.1 Розділ ІІІ Порядку №557)

Відповідно до п.14 Розділу ІІІ Порядку №557, дія Договору та пов'язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав:

отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі;

наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв'язку зі смертю.

Договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу.(п.16 Розділу ІІІ Порядку №557)

Згідно п.17 Розділу ІІІ Порядку №557, у день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу.

Суд зазначає, що відповідно п.1 Розділу ІІ Порядку №557, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів. ( п.5 Розділу ІІ Порядку №557)

Згідно п.10 Розділу ІІ Порядку №557, автоматизована перевірка електронного документа включає:

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку наявності обов'язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору.

У відповідності до п.11,12 Розділу ІІ Порядку №557, Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Як раніше зазначалось, позивачем направлялась податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, та відповідно Квитанції №1 від 16.11.2017 року документ доставлено до ДФС України, однак документ не прийнято з підстав: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ: 36680055. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів.

Суд наголошує, що в даному випадку не вказано в чому ж саме полягає порушення Інструкції №233, крім того, посилання податкового органу на положення Інструкції №233 є помилковими, оскільки зазначена інструкція втратила чинність 15.11.2017 року на підставі Наказу №557.

Отже з вищенаведеного вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу, який на стадії прийняття перевіряє достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, за умови дотримання правильності заповнення всіх обов]язкових реквізитів, реєструє податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Однак у Квитанції №1 від 16.11.2017 року відсутні чітко визначені законом підстави для неприйняття податкової декларації, відтак, з урахуванням діючого договору про визнання податкової документації від 30.01.2017 року, податкова декларація за жовтень 2017 року від 16.11.2017 року оформлена відповідно до ст.48 Податкового кодексу України.

Доказів того, що податкова декларація містить помилки під час заповнення всіх обов'язкових реквізитів або ж докази розірвання Договору про визнання електронних документів, відповідачем не надано.

Отже, неприйняття ДФС України податкової декларації за жовтень 2017 року від 16.11.2017 року є протиправним.

Враховуючи зазначене, податкова декларація за жовтень 2017 року від 16.11.2017 року, вважається прийнятою та зареєстрованою 16.11.2017 року, тобто у день її фактичного надходження до центрального рівня ДФС України.

Представником відповідачів, у поданому відзиві на позов, в обгрунтування підстав неприйняття податкової декларації жодних пояснень зазначено не було, доказів не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податковими органами, на звернення позивача, щодо вирішення питання про реалізацію права на подання податкових документів в електронному вигляді, листами повідомлено про наявність діючого Договору про визнання електронних документів від 30.01.2017 року №300120171 та відсутність у органів ДФС відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключенню перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків.

Отже, підставами у неприйнятті податкової накладної та податкової декларації є несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключення перебоїв у мережах живлення, несправністб апаратних засобів платника податків, однак, згідно Інструкції №233 та Порядку № 557, зазначені підстави для неприйняття податкових документів відсутні.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов договору про визнання електронних документів, орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, саме на відповідача покладено обов'язок із забезпечення приймання від платника податків документів в електронному вигляді. У межах спірних правовідносин цей обов'язок був порушений, що призвело до необґрунтованого неприйняття податкових документів від позивача.

Крім того, суд зауважує, та матеріалами справи підтверджується, що позивачем 08.11.2017 року в електронному вигляді направлявся Звіт про суми нарахованої заробітної плати(доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2017 року, який відповідно до Квитанції №1 від 08.11.2017 року збережено ДФС України та відповідно до Квитанції №2 від 08.11.2017 року доставлено до Костянтинівської ОДПІ.(а.с.79-81)

Таким чином, враховуючи той факт, що договір від 30.01.2017 не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання податкових документів в електронному вигляді, крім того, договір про визнання електронних документів не розірваний (не припинений) у встановленому законом порядку та продовжує свою дію, то відповідач, ДФС України, зобов'язаний за цим договором здійснити прийняття поданих позивачем документів, а саме: податкової накладної №7 від 31.03.2017 року, подану 11.04.2017 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, подану 16.11.2017 року.

При цьому, суд враховує, що всі електронні документи (податкові накладні, декларація) подавались позивачем до Костянтинівської ОДПІ та були доставлені до ДФС України, як адміністратора автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів , та не прийняті саме ДФС України, отже позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача- ДФС України, зобов'язання прийняти подані: податкову накладну та податкову декларацію з податку на додану вартість, що оформлені квитанціями №1, та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року прийнятою у день її фактичного отримання органом ДФС - 16.11.2017, а податкову накладну № 7 від 31.03.2017 року - прийнятою та зареєстрованою у день її фактичного отримання органом ДФС, а саме: 11.04.2017, є обґрунтованими, натомість аналогічні вимоги до Костянтинівської ОДПІ є безпідставними, у зв'язку з чим в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.76 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1486/12/13-13, вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову накладну, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої накладної зареєстрованою тощо варто розглядати як вимогу про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації протягом операційного дня, коли таку накладну було надіслано для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Тому суди повинні розглянути питання щодо протиправності неприйняття податкової накладної для реєстрації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такого неприйняття.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Приватного підприємства «Харцизька будівельна компанія» підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні до суду у сумі 1600 грн 00 коп.( а.с.3)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Харцизька будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36680055, вул. Шаумяна, буд. 2/б, м. Харцизьк Донецька область, 86700) до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883581, пр-т. Ломоносова, 125, м. Костянтинівка, Донецька область, 85110), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, пл. Львівська,8, м. Київ,04053), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-технічний центр «Професіонал» ( код ЄДРПОУ 30750650 вул. Плеханівська, 92 а, корп Б оф. 306, м. Харків, 61001) про визнання протиправною відмову у прийняті податкових документів та визнання податкових документів прийнятими та зареєстрованми - задовольнити частково.

Визнати протиправним неприйняття ОСОБА_2 фіскальною службою України поданих приватним підприємством «Харцизька будівельна компанія» податкову накладну №7 від 31.03.2017 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

Визнати прийнятою та зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у день фактичного отримання ОСОБА_2 фіскальною службою України податкову накладну №7 від 31.03.2017 року - 10.04.2017 року.

Визнати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року від 16.11.2017 року - 16.11.2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Приватне підприємство «Харцизька будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36680055) судовий збір у розмірі 1600 грн (тисяча шістсот) 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 січня 2018 року.

Рішення у повному обсязі складено 19 січня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Христофоров А.Б.