Постанова

від 16.01.2018 по справі 466/413/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/413/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/6039/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника Брюховицької селищної ради - Кубай Т.Є., представника ПАТ Українська залізниця - Кривяка Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до ОСОБА_4, Брюховицької селищної ради, третьої особи без самостійних вимог - відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання частково недійсним рішення Брюховицької селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права постійного користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року Державне територіально-галузеве обєднання Львівська залізниця (далі ДТГО Львівська залізниця ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі ПАТ Українська залізниця ), звернулось в суд з позовом, який надалі уточнило, до ОСОБА_4, Брюховицької селищної ради, третя особа без самостійних вимог - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання частково незаконним п. 2.5. рішення Брюховицької селищної ради, визнання права постійного користування земельною ділянкою. В обґрунтування своїх вимог посилалось, що згідно п.2.5 рішення Брюховицької селищної ради № 174 від 03.07.2003 року Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їх громадянам в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного будівництва, ведення індивідуального садівництва, особистого селянського господарства ОСОБА_4 надано земельну ділянку в приватну власність площею 0,874 га по АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва. Згаданим рішенням затверджено проекти відведення земельних ділянок. 07.05.2014 комісією в складі працівників Залізниці, землевпорядника Брюховицької селищної ради та представника ПП Центр ринкових досліджень під час обстеження земельної ділянки Залізниці в межах території смт.Брюховичі м.Львова було виявлено, що на 7 км + 702 м - 7 км + 722 м дільниці Рудно - Підбірці з лівої сторони за ходом кілометрів, при ширині смуги відведення Залізниці 40 м від осі головної колії, на відстані 37 м від осі головної колії знаходиться залізні стовпці та огорожа з металевої сітки, яка належать гр. ОСОБА_4 Право власності на земельну ділянку на якій розміщені залізні стовпці та огорожа з металевої сітки, посвідчується: копією державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0874 га серія НОМЕР_1, від 05.07.2005, виданого відділом приміських земель м. Львова на підставі рішення Брюховицької селищної ради №174 від 03.07.2003 року. В результаті прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 174 від 03.07.2003 року порушено право Залізниці на землекористування у розмірах визначених Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівскої залізниці в адміністративних межах міста Львова від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, за яку Залізниця здійснює сплату земельного податку, що підтверджується довідкою про сплату земельного податку від 20.01.2014 №ПЧ- 3-2/10 та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 №40/01-15/225.

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця .

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково виходив з того, що наявність тільки проектної документації не є достатнім доказом та правовою підставою користування земельною ділянкою. Стверджує, що суд не взяв до уваги його доводи щодо законодавства, яке діяло на момент виникнення у 1962 році права залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Брюховицької селищної ради, відповідно до якого вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п.54,55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦВК СРСР від 15.12.1928 року). Вважає помилковим висновок суду про те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують його право власності (володіння) на спірну земельну ділянку, оскільки таке підтверджується Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, що відповідно до ст. 17 ЗУ Про основи містобудування є містобудівною документацією та є основою при наданні у власність земель. Крім цього, судом було безпідставно не враховано при вирішенні даного спору ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ Українська залізниця - Кривяка Д.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Брюховицької селищної ради - Кубай Т.Є. про заперечення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

Відповідно до п. 2.5 рішення Брюховицької селищної ради № 174 від 03.07.2003 року Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їх громадянам в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного будівництва, ведення індивідуального садівництва, особистого селянського господарства ОСОБА_4 надано земельну ділянку в приватну власність площею 0,874 га на АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва. Згаданим рішенням затверджено проекти відведення земельних ділянок.

На підставі цього рішення Брюховицької селищної ради ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності серія НОМЕР_1, від 05.07.2005 року, виданий відділом приміських земель м. Львова. (т.1, а.с.49)

ОСОБА_4 здійснила поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 на окремі об'єкти нерухомого майна: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0816 га, і ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,0055 га. (т.1, а.с.128-133)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком.

Позивачем поставлено такі вимоги - визнати частково незаконним п. 2.5 рішення Брюховицької селищної ради № 174 від 03.07.2003 року в частині затвердження відведення земельної ділянки ОСОБА_4 в межах, встановлених для земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,0055 га, та визнати право користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,0055 га. (т.1, а.с.140)

На запит суду відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області було надіслано відповідь № 9-13-037-781/109-17 від 19.06.2017р., з якої вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,0819 га. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у власності ОСОБА_4 для ведення садівництва (речове право на право власності на земельну ділянку №11283727 від 15.09.2015р. зареєстровано в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції). Земельна ділянка площею 0,0055 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_6) знаходиться у власності ОСОБА_4 для ведення садівництва (Речове право на право власності на земельну ділянку не зареєстровано в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції). Відповідно до вищевказаного, дані земельні ділянки з 03.07.2003 року станом на січень та вересень 2015 року за категорією земель відносяться до земель сільськогосподарського призначення і знаходяться у власності.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом встановлено можливі випадки для припинення права власності на землю, вичерпний перелік яких визначений у ст. ст. 140, 142, 143 ЗК України. При цьому, примусове припинення прав на землю здійснюється виключно у судовому порядку у випадках, визначених у ст. 143 ЗК України.

А відтак, оскільки згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка площею 0,0874 га. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер: НОМЕР_2 знаходилась у власності ОСОБА_4 для ведення садівництва (державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 05.07.2005р. за №01:05:438:01339 на підставі рішення Брюховицької селищної ради 6-сесії 24 скликання від 03.07.2003р., №174), в результаті розподілу даній земельній ділянці присвоєно кадастрові номери: НОМЕР_6 (площею 0,0055 га), НОМЕР_5 (площею 0,0819 га), однак позивачем не оспорено фактичне право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку та поставлено безпідставну вимогу про визнання права користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції по суті правильновирішив спір та відмовив в задовленні вимог, викладених в позовній заяві (т.1, а.с.140)

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги доводи щодо законодавства, яке діяло на момент виникнення у 1962 році права залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Брюховицької селищної ради, відповідно до якого вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п.54,55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦВК СРСР від 15.12.1928 року), що помилковим є висновок суду про те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують його право власності (володіння) на спірну земельну ділянку, оскільки таке підтверджується Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, що відповідно до ст. 17 ЗУ Про основи містобудування є містобудівною документацією та є основою при наданні у власність земель не можуть прийматись до уваги, так як такі не мають правового значення у зв язку з викладеними в позовній заяві позовними вимогами, які фактично не відповідають положенням земельного і цивільного законодавства та не можуть призвести до захисту ймовірно порушеного права.

Твердження в апеляційній скарзі, що судом було безпідставно не враховано при вирішенні даного спору ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації, не заслуговує на увагу, оскільки судом дано оцінку правовстановлюючим документам на спірну земельну ділянку. Крім того, в апеляційній скарзі на спростування даних державного акта на право власності серія НОМЕР_1, від 05.07.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не втратила право власності на земельну ділянку площею 0,0055 га, не наведено жодної обставини.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 січня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.