Постанова

від 10.04.2019 по справі 466/413/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 466/413/15-ц

провадження № 61-16111св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Українська залізниця ,

відповідачі: ОСОБА_3, Брюховицька селищна рада,

третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2017 року у складі судді Донченка Ю. В. та постанову апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця (далі - ДТГО Львівська залізниця ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця ), звернулось до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати частково незаконним пункт 2.5 рішення Брюховицької селищної ради від 03 липня 2003 року № 174 Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їх громадянам в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного будівництва, ведення індивідуального садівництва, особистого селянського господарства , визнати за ПАТ Українська залізниця право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно з пунктом 2.5 рішення Брюховицької селищної ради від 03 липня 2003 року № 174 Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їх громадянам в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного будівництва, ведення індивідуального садівництва, особистого селянського господарства ОСОБА_3 надано земельну ділянку в приватну власність площею 0,874 га на АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва та затверджено проекти відведення земельних ділянок.

07 травня 2014 року комісією у складі працівників ПАТ Українська залізниця , землевпорядника Брюховицької селищної ради та представника ПП Центр ринкових досліджень під час обстеження земельної ділянки ПАТ Українська залізниця у межах території селища міського типу Брюховичі Львівської області було виявлено, що на 7 км + 702 м - 7 км + 722 м дільниці Рудно - Підбірці з лівої сторони за ходом кілометрів, при ширині смуги відведення залізниці 40 м від осі головної колії, на відстані 37 м від осі головної колії знаходиться залізні стовпці та огорожа з металевої сітки, яка належать ОСОБА_3

Право власності на земельну ділянку, на якій розміщені залізні стовпці та огорожа з металевої сітки, ОСОБА_3 посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0874 га, виданим відділом приміських земель міста Львова на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 03 липня 2003 року № 174.

У результаті прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 03 липня 2003 року № 174 порушено право ПАТ Українська залізниця на землекористування у розмірах визначених Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівскої залізниці в адміністративних межах міста Львова від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, за яку ПАТ Українська залізниця сплачує земельний податок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2017 року у задоволенні ПАТ Українська залізниця відмовлено.

Виходячи з того, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах у селища міського типу Брюховичі Львівської області, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності у цьому населеному пункті не проводилося, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Брюховицька селищна рада мала всі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської16 січня 2018 року рішення області від Шевченківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги

ПАТ Українська залізниця подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 68, частини четвертої статті 84, статей 149, 152 ЗК України, статті 11 Закону України Про транспорт , статті 6 Закону України Про залізничний транспорт , і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Право ПАТ Українська залізниця на спірну земельну ділянку підтверджується Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4км +850 м до 11км +106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 року, що відповідно до статті 17 Закону України Про основи містобудування є містобудівною документацією та є основою при наданні у власність земель.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ПАТ Українська залізниця до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання частково недійсним рішення Брюховицької селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 вищевказану справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно інвентарної картки обліку основних засобів форми ОЗ-6 відокремленого підрозділу Кам'янка-Бузька дистанція колії - верхня будова колії Головної колії дільниця Рудно-Підбірці Львівської залізниці побудована та введена в експлуатацію 01 січня 1958 року.

Відповідно до пункту 2.5 рішення Брюховицької селищної ради від 03 липня 2003 року № 174 Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їх громадянам в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дачного будівництва, ведення індивідуального садівництва, особистого селянського господарства ОСОБА_3 надано в приватну власність земельну ділянку площею 0,874 га на АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва та затверджено проекти відведення земельних ділянок.

У подальшому на підставі цього рішення ОСОБА_3 здійснила поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на окремі земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0816 га і кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0055 га, відділом приміських земель міста Львова виданий державний акт на право власності від 05 липня 2005 року серії НОМЕР_4.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 07 травня 2014 року земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться на території селища міського типу Брюховичі Львівської області у смузі відведення залізниці на 7 км + 702 - 7 км + 722 з лівої сторони за ходом кілометрів, при ширині смуги відведення залізниці 40 м від осі головної колії на відстані 37 м.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішення й постанови судів попередніх інстанцій.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не повністю відповідають.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ Українська залізниця посилалось на те, що на момент прийняття відповідачем спірного пункту рішення, земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні ПАТ Українська залізниця на підставі відповідних рішень виконавчого комітету ради трудящих Львівської міської ради. Право залізниці на спірну ділянку виникло у 1958 році з моменту побудови залізничної колії, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів. Смуга відведення залізниці відображена у Плані смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 року.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України Про транспорт .

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 11 грудня 2003 року частини 1 і 2 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт викладено у такій редакції (чинній на час виникнення спірних правовідносин): Землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про транспорт .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту".

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про транспорт (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про транспорт , яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16,від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем його права власності (володіння) на спірну земельну ділянку.

Між тим, зважаючи на норми діючого законодавства (в період виникнення у позивача права користування земельною ділянкою), суди не надали оцінки доводам позивача з приводу того, що право залізниці на спірну ділянку виникло з моменту побудови залізничної колії у 1958 році, згідно з Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4км +850 м до 11км +106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 року, ця ділянка зайнята об'єктами залізничної інфраструктури.

Також не звернули увагу на те, що розміри земельної ділянки, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, внесеним до Державного земельного кадастру згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 січня 2013 року № 40/01-15/225.

Частиною 3 статті 4 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Разом з тим, положеннями частини 4 цієї статті визначено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вищезазначені норми законодавства не врахував, не встановив правовий статус та належність земельної ділянки та з огляду на це, не з'ясував, чи мала Брюховицька селищна рада законні повноваження розпоряджатися землями такої категорії, чи могли передаватися ці землі у приватну власність.

Крім того, приписами частини 2 статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, не з'ясували, чи вилучалась вона у встановленому порядку у позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат