Рішення

від 16.01.2018 по справі 816/2395/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2395/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Захаренко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року №543394-13.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, за 2016 рік визначене йому згідно вказаного рішення безпідставно. Нежитлова будівля (безалкогольний цех), власником якої є позивач, і відносно якої нараховано зазначене податкове зобов'язання не являється об'єктом оподаткування в силу положень пп.є) п.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 28.12.2017 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 16.01.2018 на 11 год. 30хв.

Позивач у судовому засіданні 16.01.2018 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.01.2018 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Письмовий відзив відповідача на позов /а.с. 41-42/ обґрунтований тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог ст.266 Податкового кодексу України, з урахуванням рішень Лубенської міської ради 53 сесії 6 скликання від 19.06.2015, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік, та 55 сесії 6 скликання від 25.09.2015, яким затверджена схема зонування при встановленні ставок податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Об'єкти нерухомості фізичних осіб, в тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначено пп.є) пп.266.2.2. п.266.2. ст.266 Податкового кодексу України, як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, про що роз'яснено у листі ДФС України від 21.03.2017 № 3778/Є/99-99-13-02-03-14.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є власником нежитлового приміщення (безалкогольний цех), загальною площею 245,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012, витягом про державну реєстрацію прав від 30.01.2012, технічним паспортом на виробничий будинок, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 17-22/.

Рішенням Лубенської міської ради 53 сесії 6 скликання від 19.06.2015 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" /а.с. 44-45/ встановлено на 2016 рік ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, в залежності від місця розташування (зональності):

- на рівні 0,5 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для першої зони;

- на рівні 0,3 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для другої зони;

- на рівні 0,2 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для третьої зони.

Рішенням Лубенської міської ради 55 сесії 6 скликання від 25.09.2015 "Про затвердження схеми зонування при встановленні ставок податку на майно відмінне від земельної ділянки" вирішено затвердити схему зонування території міста при встановленні ставок податку на майно відмінне від земельної ділянки з переліком вулиць з додатками №1 та №2 /а.с. 46-47/.

14.08.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №543394-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2016 рік у розмірі 1016,55 грн /а.с. 49/.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 14.08.2017 №543394-13, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України запроваджено новий податок - податок на майно.

Згідно зі ст.265 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.6.1. п.266.6. ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником нежитлового приміщення (безалкогольний цех), загальною площею 245,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 6, м. Лубни, Полтавська область.

Підпунктом 14.1.129 1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп.є) пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості , зокрема виробничі корпуси, цехи , складські приміщення промислових підприємств.

Аналізуючи норму пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості2; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій:

B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів";

C "Переробна промисловість", зокрема, виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів,виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;

D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря";

E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами";

F "Будівництво".

Також згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До групи "Будівлі промислові та склади" належать будівлі промислового призначення (фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо).

Враховуючи приписи пп.є) пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та те, що позивач є власником нежитлової будівлі, а саме - безалкогольного цеху загальною площею 245,9 кв.м., суд дійшов висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належну позивачу нежитлову будівлю до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що норма пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на промислові підприємства та не розповсюджується на фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктивно випливає, що поняття "платник податку" безумовно не є тотожним поняттю "об'єкт оподаткування".

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт як власник такої нерухомості. Отже, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Таким чином, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Згідно із п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Норма пп.є) пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.

Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля (безалкогольний цех загальною площею 245,9 кв.м.) як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону /пп.є) пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України/ і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

За приписами ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2017 №543394-13, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.08.2017 №543394-13, яким позивачу визначено за 2016 рік податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та сплату останнім при зверненні до суду судового збору у розмірі 640 грн згідно платіжного доручення від 20.12.2017 №0Х3V43937, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 38719120) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №543394-13 від 14.08.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719120) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 січня 2018 року.

Суддя К.І. Клочко