Постанова

від 18.01.2018 по справі 826/5053/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5053/13-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Літвінова А.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Мельничука В.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2012 № 0000292207, №0000302207.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ АВТОГАРАНТ з ТОВ Промелектро-75 є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на наявність складених належним чином первинних документів, що підтверджують реальність таких господарських відносин.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 №0000302207.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000292207 та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013 №826/5053/13-а скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 №0000302207 та в цій частині прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні цієї частини вимог.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ задоволено, скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013 та Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, а справу направлено на новий розгляд.

Та зазначено, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт збільшення позивачем витрат, що на переконання податкового органу, призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено судове засідання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 грудня 2017 року об 09 год. 50 хв.

У відповідності до ч.ч. 3, 4,5 ст. 11 КАС України (редакція, що діяла на момент винесення рішення про зупинення провадження у справі), кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з метою забезпечення апеляційного розгляду справи необхідно провести певні дії, а саме потрібен додатковий час для надання пояснень сторонами та викликом сторін у справі у судове засідання, а також зібранні додаткових доказів, у зв'язку з чим колегія суддів поставила на обговорення питання щодо зобв'язання Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби надати додаткові пояснення та докази, а саме: докази щодо факту включення Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ до складу витрат суми, які підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро - 75 згідно з договором купівлі - продажу02/08 від 02 серпня 2011 року, а розгляд даної справи може перевищувати межі строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року зобов'язано Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби надати до 15 січня 2018 року наступну інформацію, а саме докази щодо факту включення Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ до складу витрат суми, які підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро - 75 згідно з договором купівлі - продажу02/08 від 02 серпаня 2011 року та зупинено апеляційне провадження у справі за розглядом вищевказаної апеляційної скарги до 18 січня 2018 року до 09 год. 10 хв.

Відповідно до частини 1 статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Перевіривши матеріали справи, керуючись ст.237 КАС України, колегія суддів протокольною ухвалою постановила, провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, поновити та призначити до розгляду у судовому засіданні на 18 січня 2018 року об 09 год. 10 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 10 542,00 грн., пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 9 167,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 02.11.2012 №87/7/22-7/36292189 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23.11.2012 № 0000292207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10 542, 00 грн.;

- від 23.11.2012 № 0000302207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 459,00 грн., у тому числі 9 167,00 грн. - основний платіж та 2 292, 00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 02.11.2012 №87/7/22-7/36292189 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ та товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 за договором від 02.08.2011 №02/08.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 (продавець) укладено договір від 02.08.2011 №02/08, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлено даним договором вартість.

На підставі договору товариство з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 видано позивачу видаткову накладну №020810 від 02.08.2011 та податкову накладну від 02.08.2011 року №34, відповідно до яких позивач отримав товар (автомобільні запчастини) на загальну суму 55 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.6 договору на всі поставки товару в межах суми 100 000 грн. розповсюджується строк платежу 15 календарних днів з моменту повної реалізації поставленого товару.

В матеріалах справи наявні копії договорів оренди №04 від 25.12.2010, №4 від 28.12.2011, №06-13 від 13.12.2012 та банківські виписки на підтвердження здійснення розрахунків за вказаними договорами оренди.

Щодо підтвердження поставки товару контрагентом позивачу шляхом самовивозу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували оприбуткування товару на складі позивача; довіреностей на отримання придбаного товару представниками позивача, також не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку придбаних товарів.

Також, зазначає, що відповідно до договору №02/08 від 02.08.2011 поставка товару повинна була здійснюватись згідно правил Інкотермс на умовах EXW (склад продавця) або DAP (склад покупця), що є взаємовиключними поняттями.

Щодо підтвердження перевезення товару позивачем шляхом самовивозу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, докази перевезення товару позивачем шляхом самовивозу, так само як і доказів поставки товару контрагентом на склад позивача в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, згідно пояснень контролюючого органу, товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ завищено валові витрати на загальну суму 45 833,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрати по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 .

Відтак, під час перевірки контролюючим органом встановлено віднесення до складу валових витрат, витрат по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 .

Крім того, відповідачем, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ та товариством з обмеженою відповідальністю Промелектро-75 вказано на те, що у останнього відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для виконання господарських операцій передбачених спірним договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Таким чином, в межах даного спору не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки позивачем не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 237, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОГАРАНТ - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 19 січня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.П. Мельничук,

В.А. Твердохліб