Ухвала

від 23.01.2018 по справі 2-2440/08

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2440/08

Провадження № 6/161/59/18

У Х В А Л А

23 січня 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гринь О.М.,

при секретарі Муригіній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ,

встановив:

Державний виконавець Першого ВДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 звернулася в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні Першого ВДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження №47892736 з примусового виконання виконавчого листа №2-2440/08, виданого 29 січня 2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк 20075,86 грн. заборгованості. 19 червня 2015 року головним державним виконавцем відділу ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження для відому та добровільного виконання. Однак, рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої Головним управлінням держгеокадастру у Волинській області, земельні ділянки за боржником не зареєстровані. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №110203172 нерухоме майно, належне боржнику на праві власності відсутнє. Відповідно до інформації, наданої Територіальним сервісним центром 0741, транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно відповіді Державної фіскальної служби в боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах. Боржник ОСОБА_2 на виклики державного виконавця не з'являється, про причини неявки не повідомляє.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 16 червня 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, вважає, що наявні підстави для вжиття відносно нього заходів примусового характеру.

Просить суд, тимчасово обмежити право виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Гордіюк, 33а/13, до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №2-2440/08, виданим 29 січня 2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк 20075,86 грн. заборгованості.

Державний виконавець Першого ВДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд подання без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено статтею 18 Закону України Про виконавче провадження , є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.

Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України .

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон лише у випадках визначених законом.

Законом України Про виконавче провадження передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися із матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п.18 ч. 3 ст.11 Закону № 606-XIV означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З аналізу приписів ст.12 ЦПК України у системному зв'язку з п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження та ст. 441 ЦПК України, вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Проте, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що боржник ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього судовими рішеннями.

Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, викликів до державного виконавця, постанови про арешт майна боржника. В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про вихід державного виконавця за місцем проживання боржника.

Отже, державним виконавцем не доведено, що боржник навмисно ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього судовими рішеннями, а також не надано суду підтверджень намірів боржника виїхати за межі України з метою уникнення відповідальності, а тому, на думку суду, задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 порушуватиме його конституційне право на вільне пересування.

Крім того, самостійне невиконання боржником зобов'язань не може безумовно свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов'язків.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 Цивільного кодексу України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання державного виконавця Першого ВДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_2

Керуючись ст. 12, 12, 175, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст. 210, 441 ЦПК України, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України , ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , суд

у х в а л и в :

В задоволенні подання Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.