Ухвала

від 18.01.2018 по справі 366/1551/17

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №366/1551/17

Провадження №1-кс/366/31/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року слідчий суддя Іванківського районного суду Київськї області ОСОБА_1 , (секретар судового засідання ОСОБА_2 ) за участю, слідчого Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Іванків клопотання слідчого Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків,

ВСТАНОВИЛА:

12.01.2018 року слідчий Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Іванківського відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_6 в межах кримінального провадження №12017110180000236 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначав, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110180000236 було встановлено, 19.05.2017 року, близько 22-ї години 10 хвилин, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою вчинення розбійного нападу, зупинили ОСОБА_8 , який в цей час рухався по вказаній вулиці на автомобілі марки «Фольцваген-Тігуан», д.н.з. НОМЕР_1 та із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_8 , змусили останнього назвати пін-коди своїх банківських карток та віддати ключі від квартири. В подальшому, ОСОБА_7 та невстановлені слідством особи заволоділи майном ОСОБА_8 ..

06.10.2017 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних

23.12.2017 року прокурором Іванківського відділу Броварської місцевої прокуратури винесено постанову про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7

26.12.2017 року підозрюваного ОСОБА_7 , в присутності залученого для проведення окремої слідчої дії захисника ОСОБА_9 , ознайомлено з постановою про відібрання біологічних зразків (слини) і запропоновано добровільно їх надати, проте останній відмовився добровільно надати вказані зразки, мотивуючи свої дії фабрикацією проти нього доказів по справі.

З врахуванням вищевикладеного та тим, що для проведення судових молекулярно-генетичних експертиз призначених 26.12.2017 року необхідні біологічні зразки слини та букального епітелію слідчий просив надати дозвіл на примусове відібрання у ОСОБА_6 біологічних зразків.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання з мотивів викладених у ньому та просив задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в клопотанні слідчого, всупереч ч.5 ст.160 КПК України не наведено значення експертиз у даному кримінальному провадженні з метою проведення яких він має намір отримати біологічні зразки у ОСОБА_7 , а у клопотанні слідчого про продовження строку досудового розслідування не згадується про необхідність проведення судових молекулярно-генетичних експертиз. Відповідно до клопотання слідчого примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7 має здійснюватись співробітниками Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області, при цьому ані Законом України «Про національну поліцію», ані КПК України не визначено, що до компетенції поліції відноситься право здійснювати відбір біологічних зразків. Крім того, коли ОСОБА_7 слідчий пропонував добровільно надати біологічні зразки, а останній відмовився, слідчим не складався протокол відмови, відеофіксація, яка має бути долучена до такого протоколу не здійснювалась. Поряд з цим, адвокат зазначає, що примусове відібрання біологічних зразків є порущенням КПК України та ст.6 Ковенціії про захист прав людини, відповідно до практики Європейського суду особа може не свідчити проти себе, а примус для надання біологічних зразків і свідчить про порушення цього права.

Особа у якої знаходяться біологічні зразки ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання з підстав наведених адвокатом, поряд з цим, пояснив, що автомобіль потерпілого у даному кримінальному провадженні, у нападі на якого він підозрюється знаходиться на території Іванківського ВП Вишгородського ВП не опечатаний, а тому, до нього у будь-який час можна потрапити та будь-яким чином помістити його біологічні зразки.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя встановив наступне.

СВ Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110180000236 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.

В рамках даного кримінального провадження прокурором Іванківського відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_10 прийнято постанову про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 23.12.2017 року, згідно з якою вирішено відібрати у ОСОБА_7 біологічні зразки для проведення молекулярно-генетичної експертизи, а саме: зразки слини, виконання вказаної постанови доручено працівникам Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області.

26.12.2017 ОСОБА_7 було ознайомлено із даною постановою. Від надання зразків ОСОБА_7 відмовився у присутності залученого на окрему процесуальну дію адвоката ОСОБА_9 .

26.12.2017 року слідчим Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Таким чином, станом на час прийняття прокурором постанови про відібрання біологічних зразків експертиза у кримінальному провадженні ще не була призначена.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з цим, ч.1 ст.8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно до вимог ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160 - 166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надатибіологічні зразкислідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Аналізуючи вимоги п.п. 56 ч. 2 ст. 160 КПК України у взаємозв`язку з ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне клопотання сторони кримінального провадження може бути задоволено у разі, якщо така сторона обґрунтує та доведе суттєве значення біологічних зразків особи для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також можливість використання як доказів відомостей, що можуть бути отримані за допомогою біологічних зразків, та неможливість іншими способами довести такі обставини.

Разом із тим, вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що у даному випадку не у повній мірі доведені вищезазначені обставини. Зокрема, звертаючись із даним клопотанням, слідчий не обґрунтував неможливість іншими способами довести обставини, на які він посилається.

Крім того, заявляючи вимогу про надання дозволу на примусове відібрання зразків папілярних узорів пальців та долонь рук, слідчий не зазначив, як ця вимога узгоджується із приписами ч. 3 ст. 245 КПК України, якою передбачається можливість надання дозволу на примусове відібрання лише біологічних зразків.

При цьому, ст. 18 КПК України передбачено, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім`ї кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Біологічні зразки в ОСОБА_7 слідчий бажає вилучити з метою встановлення причетності його до вчинення злочину, але примусове їх надання суперечитиме положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже право не свідчити проти себе та близьких родичів має будь-яка особа. Враховуючи прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Яллох проти Германії» (№ 5481/00), доцільно зауважити на тому, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.

Таким чином, задоволення клопотання про надання дозволу всупереч волі особи на відібрання біологічних зразків слини та букального епітелію для проведення судово-біологічної експертизи, порушуватиме кримінальний процесуальний принцип свободи від самовикриття.

Також суд вважає слушними посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що чинним законодавством України не передбачено порядку примусового відібрання біологічних зразків.

За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов`язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.

Європейський суд з прав людини допускає можливість здійснення примусового отримання зразків для дослідження, водночас регламентуючи чіткі умови та порядок здійснення такого втручання, наголошуючи, що отримання біологічних зразків можна проводити тільки за розпорядженням уповноваженої на це посадової особи, його може робити тільки акредитований лікар, котрий вправі відмовитися від виконання аналізу з огляду на виняткові причини медичного характеру. Згідно практики ЄСПЛ обов`язковою умовою отримання біологічних зразків є проведення його акредитованим лікарем, оскільки такі маніпуляції потребують спеціальних медичних знань.

Разом із тим, у клопотанні слідчим не конкретизовано порядку відібрання біологічних зразків, який належить застосувати у даному випадку. Поряд із цим, постановою прокурора від 23.12.2017 року таке відібрання біологічних зразків доручалося слідчим.

Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання слідчого, з огляду на що у задоволенні клопотання відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,8,9,93,160-166,245 КПК України, ст.63 Конституції України, слідчий суддя

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого Іванківського ВП Вишгородського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя