Постанова

від 18.01.2018 по справі 14/17-4268-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 14/17-4268-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

(згідно розпорядження керівника апарату від 06.12.2017р. №1366 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1;

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - ОСОБА_2;

від відповідача-3 - не з'явився;

від третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2017р.

по справі № 14/17-4268-2011

за позовом: Керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1. Виконавчого комітету Одеської міської ради;

2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

3. ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтва та визнання права власності,

головуючий суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5, судді: Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.

час та місце ухвалення рішення: 14.11.2017 р., м.Одеса, пр. Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань № 15, судове засідання тривало з 12.30 год. до 12.55 год.

повний текст рішення складений 17.11.2017 р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.01.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року Прокурор Київського району м. Одеси звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165 ;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво №010076 від 20.10.2000р. про право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі загальною площею 14449м2 за адресою: м.Одеса Фонтанська дорога,165;

- визнати за державою в особі Фонду Державного майна України право власності на нежитлові будівлі загальною площею 14449м2, зазначені у свідоцтві №010076 від 20.10.2000р. за адресою м.Одеса, Фонтанська дорога, 165.

30.01.2012р. заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду з остаточною заявою про уточнення позовних вимог, відповідно якої просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. „Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво №010076 від 25.10.2000р. про право власності ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» на будівлі загальною площею 14449м2 за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 165;

- визнати незаконним та скасувати Розпорядження ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради №434 від 26.05.2008р. „Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165» ;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії САВ№823069 від 05.06.2008р. на будівлі санаторію ім. Горького, які складаються з будівель за літ. „А» , літ. „А1» , літ. „Б» , літ. „В» , літ. „Г» , літ. „Д» , літ. „Е» , літ. „Е1» , літ. „Е» , літ. „ЕЗ» , літ »Е4» , літ. »Е5» , літ. „Є» , літ. „Є2» , літ. „Є3» , літ. »Є4» , літ.»Є6» , літ. „Ж» , літ. „З» , літ. „З1» , літ. „И» , літ. „Й» , літ. „К» , літ. „Л» , літ. „М» , літ. „Н» , літ. „Н1» , літ. „Н2» , літ. „О» , літ. „П» , літ. „Р» , літ. „С» , літ. „Ф» , літ. „Щ» , літ. „Щ3» , літ. „Ъ» , літ. „Ъ1» , літ. „Ъ2» , літ. „Ь» , літ. „Ь1» , літ. „Ю» , літ. „Ю1» , літ. „Ю2» , літ. „Ю3» , літ. „Ю4» , літ. „Ю5» , літ. „Ю6» , літ. „Я» , літ. „Я1» , літ. „Я2» , загальною площею 15986,5м2 розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;

- визнати за державою в особі Фонду Державного майна України право власності на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 15986,5м2, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, зазначені у свідоцтві серії САВ№823069 від 05.06.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірочних дій за завданням прокуратури Одеської області щодо проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства стосовно використання державного майна, до прокуратури Київського району м. Одеси надійшов лист Юридичного департаменту ОМР від 13.10.2011 року №43346вих з примирниками, у яких було виявлено рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р., яким оформлено право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165. Посилаючись на те, що відчуження державного майна - об'єктів нерухомого майна санаторію ім. Горького - відбулося поза волею власника, без згоди ФДМУ, прокурор просив задовольнити позов.

Заступник прокурора Київського районну м. Одеси вважає, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. „Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ „Укрпрофоздоровниця на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, та видане ЗАТ „Укрпрофоздоровниця на його підставі свідоцтво №010076 від 25.10.2000р., а також похідні від нього Розпорядження ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради №434 від 26.05.2008р. „Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165 та свідоцтво про право власності серії САВ№823069 від 05.06.2008р., є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки спірне нерухоме майно є державним майном, яке, у свою чергу, неправомірно без, згоди уповноваженого на це державою органу (а саме Фонду державного майна України) передано у власність ЗАТ „Укрпрофоздоровниця з порушенням норм законодавства.

30.01.2012р. прокурор Київського району м. Одеси звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 67 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.), відповідно якого просив суд накласти арешт на нерухоме майно-будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 15986,5м2, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» (код 02583780) розташовані, за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, згідно свідоцтва про право власності серії САВ№823069 від 05.06.2008р.

Судом було відмовлено в задоволенні заяви прокурора з підстав необґрунтованості.

01.02.2012р. представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надав заперечення на позов, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

09.02.2012р. прокурор звернувся до суду із заявою про залучення в якості відповідача ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради.

10.02.2012р. представник третьої особи надав заперечення на позов, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях.

Також, 10.02.2012р. представник третьої особи звернувся до суду із заявою, відповідно якої просив суд застосувати строки позовної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2012 року до участі у справі №14/17-4268-2011 в якості відповідача залучено ОСОБА_4 районну адміністрацію Одеської міської ради.

13.11.2017р. Одеська місцева прокуратура №1 звернулась до суду із заявою в порядку ст. 25 ГПК України відповідно якої просила суд замінити прокуратуру Київського району м. Одеси її правонаступником - Одеською місцевою прокуратурою №1.

Судом вищевказана заява була задоволена та зазначено, що Одеська місцева прокуратура № 1 є правонаступником прокуратури Київського району м. Одеси.

Провадження по справі №14/17-4268-2011 неодноразово зупинялось у зв'язку з призначенням комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, а також розглядами скарг у суді апеляційної та касаційної інстанції.

В процесі розгляду справи учасниками судового процесу надавалися додаткові докази та письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. (головуючий суддя Літвінов С.В., судді: Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.) у задоволенні позову Керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що виконавчий комітет Одеської міської ради діяв в межах наданих йому повноважень, оскільки спірне майно передано ЗАТ Укрпрофоздоровниця при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-1-1 від 22.11.91р. Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , а пунктом 3.1 Статуту ЗАТ Укрпрофоздоровниця (в редакції 1991 року), встановлено що статутний капітал ЗАТ створений з основних фондів і оборотних коштів санаторно-корортних установ, підприємств і організацій профспілок і пайового внеску Фонду соціального страхування України, які були передані Радою Федерації незалежних профспілок України, при цьому заступник прокурора всупереч вимогам ст.33 ГПК України не довів факт неправомірності та незаконності рішень виконавчого комітету ОМР на час оформлення и надання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" свідоцтв про право власності на спірне майно.

Оскільки на час оформлення право власності на спірне майно, установчі документи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з тих підстав, що до статутного фонду відповідача було передано основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів, що є державною власністю (рішення Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі № 137/7), не було визнано недійсними, суд дійшов висновку, що посилання заступника прокурора на безпідставність та неправомірність засвідчення права власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. та виданим на його підставі свідоцтвом №010076 від 25.10.2000р., а також похідними від нього Розпорядженням ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради №434 від 26.05.2008р. та свідоцтвом про право власності серії САВ№823069 від 05.06.2008р., суперечить наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд першої інстанції відмовив прокурору в задоволенні позову через пропуск строку на звернення до суду з відповідним позовом.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення господарського суду від 14.11.2017р., позов прокурора задовольнити.

Також прокурор просить вжити заходи до забезпечення позову - накласти арешт на нерухоме майно - будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 14449 кв.м., розташовані по вул. Фонтанська дорога,165 у м. Одесі.

Заступник прокурора Одеської області не погоджується з підставами відмови у позові, викладеними в рішенні господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. по справі №14/17-4268-2011 та вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме:

- господарський суд Одеської області через порушення вимог ст.ст.4,4-3,4-7,43,111-28 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.), дійшов неправильного висновку про те, що спірне майно державі не належало. Майно санаторію незаконним шляхом вибуло з державної власності, а суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність права власності у держави на це майно;

- оскаржуване рішення винесено в порушення ст. 257 ч.1 ст. 261 ЦК України, а також у порушення вимог ст.11-128 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.), висновки Верховного суду України не враховано щодо строків позовної давності;

- суд першої інстанції в порушення ст.66,67 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.) безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову та дійшов неправильного висновку, що вказана заява необґрунтована.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі головуючого судді Величко Т.А. суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г., призначено її до розгляду, зобов'язано прокурора надати письмове обґрунтування до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу від 07.12.2017р. ДП "Клінічний санаторій ім. Горького" ЗАТ ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" просило залишити рішення господарського суду Одеської області від 14.1.2017р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав необґрунтованості та безпідставності, тоді як рішення суду від 14.11.2017р. ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми матеріального так і процесуального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, яка ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

05.01.2018р. від прокуратури надійшли додаткові пояснення щодо заяви про забезпечення позову, відповідно до яких прокурор зазначив, що 08.04.2004р. між ДП "Клінічний санаторій ім. Горького" ЗАТ ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було укладено договір купівлі-продажу №5113167/2004-12а частини майна санаторію. На підставі цього договору ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" здійснило відчуження спірного майна на користь ТОВ МАРС , а у подальшому, на підставі договору дарування від 16.02.2008р., право власності на 8/10000 частин цього майна перейшло до ОСОБА_6 та інших громадян. Тобто, не маючи права власності та розпорядження ЗАТ ЛОЗ "Укрпрофоздоровниця" незаконно розпорядилося державним майном.

Ці обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що сторони договорів, на підставі яких здійснювалось відчуження спірного майна, не визнають права держави на нього та здійснюють дії, спрямовані на його вибуття з державної власності. Відчуження сторонніми особами державного майна свідчить про можливе подальше незаконне розпорядження майном санаторію, що ускладнить його повернення до державної власності та зробить неможливим виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову та доповнення до неї, дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки як вбачається із змісту поданої заяви, прокурор належним чином не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Посилання прокурора на те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, має характер припущення та не підтверджено відповідними доказами.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача-2 та третя особа заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено господарським судом, прокуратурою Київського району м. Одеси в ході проведеної перевірки було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі санаторію ім.Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога,165 оформлено та видано ЗАТ Укрпрофоздоровниця свідоцтво про право власності на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , відповідно до ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.10.2011р., перейменовано у Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця» .

Рішення вмотивовано тим, що згідно установчому договору від 04.12.1991р. Федерацією профспілок України та Фондом соціального страхування України створено ЗАТ Укрпрофоздоровниця .

Федерація профспілок України, як співзасновник ЗАТ Укрпрофоздоровниця , передала до статутного фонду товариства основні фонди санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок, до складу яких входять будівлі санаторію ім.Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165.

На підставі вищевказаного рішення, виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво №010076 від 20.10.2000р. про право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі загальною площею 14449м2 за адресою: м.Одеса Фонтанська дорога, 165.

Далі, на підставі розпорядження ОСОБА_4 районної адміністрації №4343 від 26.05.2008р. №434 від 26.05.2008р. Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165 , замість свідоцтва №010076 від 20.10.2000р., виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.06.2008р. Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця видано свідоцтво серії САВ №823069 про право власності на будівлі санаторію ім.Горького, які в цілому складаються з будівель літ. А ,літ. А1 ,літ. Б ,літ. В ,літ. Г ,літ. Д ,літ. Е ,літ. Е1 ,літ. Е2 ,літ. Е3 ,літ . Е4 ,літ. Е5 ,літ. Є ,літ. Є2 ,літ. Є3 ,літ. Є4 ,літ. Є6 ,літ. Ж ,літ. З ,літ. 31 ,лі т. И ,літ. Й ,літ. К ,літ. Л ,літ. М ,літ. Н ,літ. НІ ,літ. Н2 літ. О ,літ. П .,літ. Р ,літ. С ,літ. Ф ,літ. ЕЦ ,літ. ЕЦЗ ,літ. Б ,літ. Б1 ,літ. Б 2 ,літ. Б ,літ. Ь1 ,літ. Ю ,літ. Ю1 ,літ. Ю2 ,літ. ЮЗ ,літ. Ю4 ,літ. Ю5 ,літ. Ю6 ,літ. Я ,літ. Я1 ,літ. Я2 загальною площею 15986,5м2.

Прокурор вважає, що прийняття рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога,165 та видане ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» на його підставі свідоцтво про право власності №010076 від 20.10.2000р., а також похідні від нього розпорядження ОСОБА_4 районної адміністрації №434 від 26.05.2008р. Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165 та свідоцтва серії САВ №823069 від 05.06.2008р. є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки спірне нерухоме майно є державним майном, яке, у свою чергу, неправомірно без, згоди уповноваженого на це державою органу (а саме Фонду державного майна України) передано у власність ЗАТ „Укрпрофоздоровниця з порушенням норм законодавства.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова N 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії (згідно з додатком до постанови N606), будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови N 606 майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Положення цієї постанови розповсюджується на вищезазначене спірне майно, оскільки передача майнових комплексів у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього СРСР як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком за собою зміну форми власності переданого майна.

Після проголошення 24.08.1991р. України незалежною демократичною державою, відповідно до ст.1 ЗУ №1540-XXII Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991р., встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування (у т.ч. профспілок), які розташовані на території України є державною власністю.

Судами різних інстанцій неодноразово розглядались спори за участю Фонду державного майна України та ЗАТ „Укрпрофоздоровниця» (зокрема постанова ОАГС від 27.10.2009р. у справі №20-3-30/475-05-11719, постанови судової палати у господарських справах ВСУ від 25.09.2007р. та від 16.09.2008р.) при вирішенні яких встановлено, що після розпаду СРСР, правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, стала Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. N 971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Водночас профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірні об'єкти були майновими комплексами громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

За таких обставин на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.

Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників такого майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України Постановою від 04.02.1994р. N 3943-XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", з прийняттям якого наведене положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.

Отже, оскільки спірне майно розташовано на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України, що і зумовило прокурора звернутись до господарського суду із відповідним позовом.

Господарський суд відмовляючи в задоволені позовних вимог послався на наступне:

- виконавчий комітет Одеської міської ради діяв в межах наданих йому повноважень, оскільки спірне майно передано ЗАТ Укрпрофоздоровниця при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-1-1 від 22.11.91р. Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , а пунктом 3.1 Статуту ЗАТ Укрпрофоздоровниця (в редакції 1991 року), встановлено що статутний капітал ЗАТ створений з основних фондів і оборотних коштів санаторно-корортних установ, підприємств і організацій профспілок і пайового внеску Фонду соціального страхування України, які були передані Радою Федерації незалежних профспілок України, при цьому заступник прокурора всупереч вимогам ст.33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.) не довів факт неправомірності та незаконності рішень виконавчого комітету ОМР на час оформлення и надання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" свідоцтв про право власності на спірне майно;

- наявні в матеріалах вказаної судової справи докази, та існування самої справи свідчать про те, що Фонду державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майна, в тому числі й спірних Об'єктів, в якості вкладу, а тому перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірні об'єкти почався з 20.01.1997 р. і, в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР, сплив 20.01.2000 року.

З обгрунтованістю висновків господарського суду можна погодитись частково.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі, яка розглядається є вимога прокурора про скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000р. Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ Укрпрофоздоровниця на будівлі санаторію ім .Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165 та видане ЗАТ Укрпрофоздоровниця на його підставі свідоцтва про право власності №010076 від 20.10.2000р., а також Розпорядження ОСОБА_4 районної адміністрації Одеської міської ради №434 від 26.05.2008р. Про упорядкування адреси будівель санаторію ім..Горького по вул.Фонтанська дорога,165 , свідоцтва серії САВ №823069 від 05.06.2008р. та визнання за державою в особі Фонду Державного майна України право власності на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 15986,5м2, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Після проголошення 24.08.1991р. України незалежною демократичною державою, відповідно до ст.1 ЗУ №1540-XXII Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України , від 10.09.1991р., встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування (у т.ч. профспілок), які розташовані на території України є державною власністю.

Після розпаду СРСР, правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, стала Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Києва від 23.12.991р. №1971 було зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської Ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751234350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Постановою Верховної ради України від 04.02.1994р. №3943-XII Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про ФДМУ, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), ФДМУ здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. За правилами статті 4, частини першої статті 7 Закону України Про управління об'єктами державної власності ФДМУ є суб'єктом управління об'єктами державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього Союзу РСР, яке має статус державного.

Отже, зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним та передавалось виключно у відання.

А передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення цих форм управління майном так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України , висловленої у постановах від 16.09.2014р. у справі №3-107гс14, від 28.10.2014р. у справі №3-142гс14, від 04.11.2014р. у справі №3-166гс14, від 18.11.2014р. у справі №3-172гс14 , відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 .04.1960 р. №606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" зобов'язано Міністерство охорони здоров'я Української РСР передати до 1 травня 1960р. Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії , будинки відпочинку та пансіонати з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Пунктом 2 постанови встановлено, що вказане майно передається профспілковим організаціям у відання.

Таким чином, спірне майно - є державним майном, яке в свою чергу, неправомірно без згоди уповноваженого на це державою органу (а саме Фонду державного майна України) передано у власність ЗАТ ЛОЗ профспілок України Укрпрофздравниця .

Вирішуючи питання щодо позовної давності, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірні об'єкти почався з 20.01.1997 р. і, в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР, сплив 20.01.2000 року. Наявні в матеріалах вказаної судової справи докази та існування самої справи свідчать про те, що Фонду державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майна, в тому числі й спірних об'єктів, в якості вкладу.

Положеннями статті 15 ЦК закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (статті 71, 76), за винятком положення, закріпленого у статті 267 ЦК, про застосування позовної давності лише за заявою сторони.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі ФДМУ, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15.

З матеріалів справи вбачається, що Фонд державного майна України не надав заяву про поновлення строку позовної давності, набувши статусу позивача, питання про поновлення строку позовної давності не порушав, а також не надав доказів поважності причин пропуску звернення до суду.

Судом правомірно не було прийнято до уваги твердження позивача щодо його обізнаності стосовно порушення прав та інтересів лише з 2011 року, з моменту подання позову Прокурором Київського району м. Одеси, оскільки в даному випадку ФДМУ не міг не знати про факт вибуття з його володіння спірного майна раніше 2011 року.

Окремо, колегія суддів зазначає, що неправильний висновок суду щодо визначення статусу спірного майна, не призвів до неправильного ухвалення рішення суду, а саме про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Ураховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цього суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи апеляційної скарги по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на заступника прокурора Одеської області, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275,276, 281-283 ГПК України, суд постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. по справі №14/17-4268-2011 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на заступника прокурора Одеської області.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.01.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя І.Г. Філінюк