Вирок

від 23.01.2018 по справі 610/4197/16-к

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

№ 610/4197/16-к

№ 1-кп/610/14/2018

м. Балаклія 23.01.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

прокурорів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

секретарів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця, зареєстрованого, жителя АДРЕСА_1 ; громадянина України; з професійно-технічною освітою; офіційно не працевлаштованого ; одруженого, має неповнолітнього сина 2003р.н.; рнокпп НОМЕР_1 ; засудженого:

28.10.2016р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання з випробуванням, вирок скасований в частині призначеного покарання 02.11.2017р. апеляційним судом Харківської області з призначенням покарання 5р. 6міс. позбавлення волі. Під вартою з 28.10.2016р.,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

В період часу з 22.00 години 5 серпня 2016 року до 06.30 години 6 серпня 2016 року в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з господарчої будівлі таємно викрав належні ОСОБА_16 : болгарку «Makita» GA9020S б/к вартістю 1485грн., акумуляторний шуруповерт «Югра» АШ-2018 б/к вартістю 383грн., всього на 1868 гривень, розпорядившись ними на власний розсуд.

20 серпня 2016 року, приблизно о 00.30 годині, в АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., діючи з корисливих мотивів та умислом на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), маючи при собі ніж, через огорожу проник на територію ферми та до незачиненого сараю з худобою, що належить Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Савинський елеватор», з метою викрадення вівці, середня вартість якої складає 800 гривень.

При цьому був викритий охоронцем підприємства ОСОБА_17

ОСОБА_4 , який забезпечував безпеку особи, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., з метою подачі сигналу небезпеки у разі її виникнення задля унеможливлення його викриття, вийшовши за межі домовленості щодо обсягу вчинення злочинних дій та таємно від останнього, усвідомлюючи, що охоронець ОСОБА_17 може чинити йому опір в заволодінні чужим майном, а також зможе в послідуючому викрити його, перебуваючи біля вхідних дверей у приміщенні вказаного сараю, умисно вчинив напад на ОСОБА_17 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_17 та заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень за допомогою ножа, яким наніс один удар в область живота ОСОБА_17 , заподіявши йому: сліпе проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пошкодженням шлунку та кишківника, яке ускладнилось дифузним флегмонозним запаленням шкіри, шлунку та кишківника в ділянці післяопераційних ран, а також флегмонозно-гнійним перитонітом й флегмоною передньої черевної стінки, тобто тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

При цьому, злочинні дії ОСОБА_4 , спрямовані на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_17 та заподіяння йому умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, не охоплювалися умислом особи, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р.

Після виконання вищевказаних дій, ОСОБА_4 , разом з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., зникли з місця скоєння злочину, не заволодівши запланованим для викрадення майном.

Під час лікування в КЗОЗ БРР «БЦРКЛ» 4 вересня 2016 року о 21.00 годині настала фізіологічна смерть ОСОБА_17 , причиною якої стало проникаюче колото-різане поранення живота на фоні ускладнення раннього післяопераційного періоду, заподіяне вищевказаними діями ОСОБА_4 .

В жовтні 2016 року, в денний час, більш точні дата і час не встановлені, в АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , який проживав там на законних підставах, реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно, повторно викрав належні ОСОБА_18 : мікрохвильову піч «Gorenje МО20 MV» вартістю 817грн., телевізор «DAEWOO DMT 21U7K» вартістю 800грн., відеопрогравач «LG L 417» вартістю 250грн., відеопрогравач «HYUNDAI H-DVD5041-N» вартістю 250грн., масляний обігрівач «UPON-8510» вартістю 249грн., холодильник «NORD NRT 141-030» вартістю 3598грн., всього на 5964 гривні, телевізор «INFRA-RED», відеопрогравач «DVD DC-8510», тумбу під телевізор, кухонну стінку, колекцію марок, колекцію монет, нагородну медаль «За мужество», православну книгу «Біблія» кінця 18 сторіччя, перше видання Г. Сковороди, два томи книг У. Шекспіра в оригіналі, колекцію паперових грошей, вартість яких не встановлена, розпорядившись ними на власний розсуд.

Потерпілі за епізодами крадіжок - ОСОБА_16 і ОСОБА_18 , за епізодом розбою - Філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Савинський елеватор» просили розглянути справу за їхньої відсутності (т. 1 а.с. 176, 177, 181). В порядку ст. 325 КПК України клопотання задоволено.

Цивільний позивач - Фінансове управління Балаклійської РДА Харківської області підтримав позов прокурора про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, просив провести розгляд справа за їхньої відсутності (т. 1 а.с. 44-46, 180).

Обвинувачений у вчиненні інкримінованих йому злочинів за епізодами крадіжок винним себе визнав повністю і підтвердив факт вчинення злочинів при обставинах, викладених у даному вироку.

Тому суд прийняв рішення обмежитись дослідженням письмових доказів за обома визнаними епізодами.

Вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав. Цивільний позов не визнав. Пояснив, що злочини вчинив не він, а ОСОБА_19 .

Того дня, в ніч на 21.08.2016р. зустрівся з ОСОБА_19 , який запропонував пожарити м`яса і сказав, що знає де його знайти у такий пізній час і повів до елеватора. Казав, що знає чоловіка, у якого можно взяти м`яса. Перелізли через огорожу на територію ферми. Зайшовши до сараю ОСОБА_20 півшов вперед, а він залишився на вході і заховався праворуч від нього, побачивши тінь сторожа. Сторож окликнув ОСОБА_20 і пішов до нього. Розенталь побіг назустріч, вирішив що той вдарив сторожа, оскільки той пошатнувся. Ножа у Розенталя не бачив. Поломанний підхватив сторожа ззаду, оскільки той почав падати. Поклав його на підлогу і запитав чи все у нього нормально, той відповів, що так. Тікали разом повз будинку брата постраждалого. Розійшлися на березі річки, а потім прийшов до ОСОБА_20 додому. Там на вогниці спалили свої речі, ОСОБА_20 дав йому інші штани. Пізніше ОСОБА_20 розповідав, що сторож помер.

Перед проведенням слідчого експерименту поліцейські били його і застосовували психологічне насильство, надавали вказівки визнати вину і які показання давати.

Визнав, що жодних скарг до допиту в суді 27.11.2017р. не подавав, при надходженні до слідчого ізолятора скарг на стан здоров`я також не пред 'являв. До цього бачився з прокурором, однак скарг йому не подавав.

Також боявся ОСОБА_20 , з яким зустрічався після події, і той давав вказівки, що йому говорити в поліції. До того ж мав перед ним боргові зобов`язання.

Не заперечував, що після застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був позбавлений впливу на нього з боку Розенталя.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочинів за наведених у цьому вироку обставин повністю підтверджується достатньою сукупністю та взаємозв`язком належних і допустимих доказів.

Епізод крадіжки (потерпілий ОСОБА_16 )

06.08.2016р. ОСОБА_16 заявив до поліції про викладення його майна в ніч з 5 на 06.08.2016р. (т. 2 а.с. 4),

05.10.2016р. ОСОБА_16 подав до поліції заяву про те, що ОСОБА_4 повністю відшкодував йому завдану вищевказаною крадіжкою шкоду (т. 2 а.с. 10),

08.08.2016р. при огляді місця події була вилучена зазначена в обвинуваченні болгарка, яка згодом була оглянута, визнана речовим доказом, передана на зберігання потерпілому (т. 2 а.с. 11-16),

за висновком товарознавчої експертизи вартість вказаної болгарки склала 1485 гривень (т. 2 а.с. 20-22),

01.10.2016р. при проведенні слідчого експерименту обвинувачений на місці пояснив і показав, що приїхав до будинку потерпілого з метою крадіжки, власним ключем відкрив замок хвіртки, оскільки раніше робив там ремонт і мав вільний доступ, викрав електроінструмент, який продав (т. 2 а.с. 23-27).

Епізод крадіжки (потерпілий ОСОБА_18 )

02.11.2016р. ОСОБА_21 заявив до поліції про викладення майна з квартири в період жовтня-листопада 2016р. (т. 2 а.с. 31),

02.11.2016р. при огляді місця події були вилучені зазначені в обвинуваченні мікрохвильова піч, телевізор «DAEWOO», масляний обігрівач, холодильник, тумба під телевізор, які згодом були визнані речовими доказами, передані на зберігання потерпілому (т. 2 а.с. 37-40),

10.02.2016р. при пред`явленні речей для впізнання за фотознімками потерпілий впізнав мікрохвильову піч, яка раніше була вилучена, а до цього у нього викрадена (т. 2 а.с. 52-53),

за висновком товарознавчої експертизи вартість вказаної мікрохвильової печі склала 817 гривень (т. 2 а.с. 56-59).

Епізоди розбою, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого

Потерпілий ОСОБА_8 в суді пояснив, що його брат ОСОБА_17 працював охоронцем підсобного господарства ОСОБА_22 19.08.2016р. пішов на нічну зміну. Вночі 20.08.2016р. приблизно о 01.00 годині його розбудив стук у хвіртку. Коли вийшов з двору, то побачив брата, який поруч лежав на землі і рукою тримався за живіт, ближче до лівого боку. Рука і одяг у тій частині були скривавлені, він благав про допомогу. Перебуваючи у свідомості розповів, що на роботі його поранили ножом. Викликав медиків та поліцію, брата госпіталізували. Вже в лікарні, після проведеної операції, брат розповів, що на територію ферми пройшли двоє чоловіків, запитали як пройти до залізничного вокзалу. Він розповів і вони пішли. У нього виникли підозри і він вирішив перевірити збереження худоби. Один з чоловіків вискочив із-за будівлі і ножом наніс йому удар в живіт. В порівняння з іншим цей чоловік був невеликий, плотний, одягнений в шорти та футболку. Інший чоловік перебував поодаль, біля овець. Він був високий і худорлявий у порівнянні з іншим. Коли його поранили, то високий чоловік підскочив до нього. Його вдарили під коліна та посадили на землю. Брат показував, що ніж був довгий. Помер у лікарні, приблизно через 2 тижні.

Потерпілий ОСОБА_9 в суді пояснив, що є рідним сином ОСОБА_17 , проживали разом. Батько працював нічним охоронцем підсобного господарства ОСОБА_23 елеватора. В ніч на 20.08.2016р. до нього додому приїхав дядько ОСОБА_8 та розповів, що батько прийшов до нього, повідомивши про ножове поранення. Батько був госпіталізований до лікарні. Після проведеної операції, через пару днів батько розповів, що на роботі до нього підійшли двоє чоловіків і поцікавилися дорогою до залізничного вокзалу, після чого пішли. Один з них худий та високий, а інший нижче, але міцніший. Коли він пішов до сараю, то високого чоловіка побачив в кінці сараю, біля овець. Менший чоловік заподіяв йому поранення ножем. Це сталося на вході до сараю. Високий чоловік підбіг, закрив йому очі, ударив під колінки і батька звалив на землю. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер у лікарні.

20.08.2016р. о 03.00 годині по поліції з Балаклійської лікарні телефоном повідомили про госпіталізацію ОСОБА_17 з сел. Савинці (т. 2 а.с. 79).

За результатом токсилогічного дослідження в крові ОСОБА_17 при госпіталізації до лікарні алкоголю виявлено не було (т. 2 а.с. 151).

04.09.2016р. після смерті ОСОБА_17 в лікарні його труп був оглянутий слідчим за участі судово-медичного експерта (т. 2 а.с. 156-160).

За висновком судово-медичної експертизи від 12.10.2016р. у ОСОБА_17 були встановлені прижиттєві тілесні ушкодження: сліпе проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пошкодженням шлунку та кишківника, яке ускладнилось дифузним флегмонозним запаленням шкіри, шлунку та кишківника в ділянці післяопераційних ран, а також флегмонозно-гнійним перитонітом й флегмоною передньої черевної стінки, тобто тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Це поранення виникло від дії гострого предмета з колюче-ріжучими властивостями (т. 2 а.с. 162-165).

ОСОБА_19 , на якого вказує обвинувачений, як на особу яка одноосібно вчинила цей злочин, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 3 а.с. 19).

Ще 27.10.2016р. ОСОБА_19 письмово заявив до поліції про те, що 20.08.2016р. разом з обвинуваченим намагався вчинити крадіжку барана з території ферми (т. 3 а.с. 17). Ці відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 3 а.с. 16). 14.01.2017р. кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки майно не викрали (т. 3 а.с. 20).

За життя, 27.10.2016р. ОСОБА_19 був допитаний слідчим в якості свідка і пояснив, що 19.08.2016р. протягом дня вживали алкоголь разом з обвинуваченим. Запропонував обвинуваченому викрасти барана з ферми, кожен взяв з собою по ножу. Вночі, на початку наступної доби прийшли до ферми. Обвинувачений сховався, а він з метою перевірки наявності охорони гучно крикнув. Вийшов сторож, у нього запитав як пройти до вокзалу. На територію ферми через огорожу перелізли в іншому місці. Зайшовши до сараю обвинувачений сховався праворуч від входу, а він пішов вглиб ловити барана. В цей час його окрикнув сторож та почав наближатися до нього. У цей момент обвинувачений вийшов із схованки і ножом наніс сторожу один удар в область живота спереду. Потім втекли, зустрілися вдома у Розенталь. Обвинувачений сказав, що ніж викинув у місці, де його не знайдуть, десь поблизу болота. Свій одяг спалили посеред двору. Домовленість між ними була тільки на викрадення одного барана (т. 2 а.с. 169-170).

Того ж дня із свідком ОСОБА_19 було проведено слідчий експеримент із застосуванням відеозйомки. На місці він підтвердив та відтворив обставини події, з приводу якої раніше був допитаний. Суть зведена до того, що з обвинуваченим існувала домовленість про вчинення крадіжки барана з території ферми, однак коли його в сараї при спробі впіймати барана викрив сторож, то обвинувачений наніс сторожу удар ножом (т. 2 а.с. 172-173, т. 3 а.с. 44).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_17 . За життя, 20.08.2016р., в день нападу на нього, він був допитаний слідчим в якості потерпілого. Пояснив, що працює сторожем ферми, а ввечері 19.08.2016р. заступив на зміну. Вночі, на початку наступної доби почув голоси, побачив худорлявого чоловіка, який запитав де знаходиться вокзал, після чого пішов. Через деякий час при обході в протилежному кінці сараю побачив чоловіка і окрикнув його. З правої сторони при входів в сарай до нього підскочив інший чоловік і він одразу відчув різкий біль в животі. В правій руці у нього був ніж. Чоловіки розбіглися. Він підвівся і побоюючись за своє життя пішов до брата ОСОБА_24 , який проживає неподалік. Йому викликали медичну допомогу. У чоловіка, який наніс йому поранення, було відсутнє волосся на голові, зростом він нижче нього, приблизно 170см. (т. 2 а.с. 110-111).

Суд визнає належними доказами показання свідка ОСОБА_19 і на той час потерпілого ОСОБА_17 , надані слідчому при здійсненні досудового розслідування, так-як не може допитати їх під час судового засідання і безпосередньо сприйняти їх показання, оскільки вони померли до цього. Їх показання є вирішальними доказами по даній справі.

Відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (Рішення від 16.12.2014 року у справі Хорнкастл та інші проти Об'єднаного королівства, Рішення від 15.12.2011 року у справі Аль-Хавайа і ТахеріпротиСполученого Королівства) письмові показання свідків, потерпілих (без їх допиту у суді) можуть бути визнані судом належним доказом у кримінальній справі за умови, що вони є єдиним чи вирішальним доказом.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повиннізастосовуватиКонвенцію та практику Європейського суду як джерело права. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальнепроцесуальнезаконодавство Українизастосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При виникненніколізії між практикою Європейського суду та національним законодавством України повинна застосовуватися практика суду, оскільки ст. 8 КПК Українипередбачаєвикористання принципу верховенства права у кримінальномупровадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За довідкою Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Савинський елеватор» станом на 20.08.2016р. середня вага вівці з їхнього господарства складала 40кг по ціні 20грн./кг, на 800 гривень (т. 2 а.с. 178).

За довідкою КЗОЗ БРР «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня» ОСОБА_17 перебував на лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділеннях з 20.08 по 04.09.2016р., відповідно 9 койкоднів х888,84грн. = 7999,56грн. та 7 койкоднів х 121,90грн. = 853,30грн. Вартість лікування склала 8852,86 гривень (т. 2 а.с. 199).

Протокол слідчого експерименту від 28.10.2016р. за участю ОСОБА_4 в статусі підозрюваного і висновок проведеної за його наслідками додаткової судово-медичної експертизи суд вважає недопустимими доказами, оскільки в суді обвинувачений відмовився від цих показань, наданих на досудовому розслідуванні. По своїй суті слідчий експеримент є показаннями (т. 2 а.с. 188-191, 201-202, т. 3 а.с. 43).

Обвинувачений саме ці показання визначав, як отримані від нього в результаті застосування до нього незаконних методів досудового розслідування і жорстокого поводження з боку працівників поліції.

Самооговор обвинуваченого під час проведення досудового розслідування не підтверджений проведеною за зверненням суду перевіркою, підстав для внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування прокуратура не знайшла (т. 3 а.с. 40-47, 56-62, 65). Сам обвинувачений заяв про вчинене кримінальне правопорушення відносно нього не подавав.

Більш того, жодні докази, які ґрунтуються на визнавальних показаннях обвинуваченого під час досудового розслідування за епізодами ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України показання з протоколів допиту підозрюваного, слідчого експерименту, не покладені в основу цього вироку, оскільки суд безпосередньо не сприймав їх під час судового засідання та не підтверджуються самим обвинуваченим в суді.

Отримання інших доказів обвинувачений під сумнів не ставив.

На переконання суду досліджені докази свідчать про наступне. Приблизно за півтори години до злочину обвинувачений зустрівся з нині померлим ОСОБА_19 і вирішили вчинити крадіжку вівці з ферми. Це визнали обидва. Для цього взяли з собою ножі, це визнав ОСОБА_19 , а виходячи із встановленого судом заподіяння ножового поранення саме обвинуваченим, то і він мав ніж. Вже на фермі, обвинувачений сховався праворуч від входу в сарай, а ОСОБА_19 пройшов всередину до 10м, де намагався впіймати вівцю. Коли сторож ОСОБА_17 , зайшовши до сараю і викривши спробу ОСОБА_19 викрасти охоронюване ним майно, то окрикнув його. Це визнали обвинувачений, ОСОБА_19 і нині померлий ОСОБА_17 .

Оскільки ОСОБА_19 перебував вглибині сараю, на значній відстані від сторожа ОСОБА_17 , а саме обвинувачений перебував у схованці, розташованій у безпосередній близькості із сторожем і на одній лінії з ним, не був ним викритий та перебував по за зоною його уваги та зору, то саме обвинувачений здійснив напад і завдав єдине поранення ножом. Про це прямо вказував ОСОБА_19 , а в лікарні сторож ОСОБА_17 описав обставини події та прикмети двох чоловіків. Більш того, через несподіваність нападу обвинуваченого із схованки сторож і не встиг вжити заходів самозахисту, оскільки таких слідів на місці і його тілі виявлено не було. Як сам визнав обвинувачений, він сховався справа від сторожа, а Розенталь був вглибині сараю. А сторож так і вказав, що напад на нього був здійснений справа чоловіком схожої комплекції з обвинуваченим, коли інший чоловік знаходився глибоко всередині сараю.

Ці ж обставини стали відомі обом потерпілим від ОСОБА_17 в лікарні.

Позиція обвинуваченого з невизнання вини і обставин злочинів за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України не підтверджена об`єктивними доказами і розцінюється судом як обраний спосіб захисту і бажання уникнути відповідальності.

Наведені докази спростовують посилання обвинуваченого на непричетність до злочинів. Не вірити показанням допитаних у судовому засіданні потерпілих, допитаних під час здійснення досудового розслідування загиблого в результаті злочину ОСОБА_17 і свідка ОСОБА_19 , який також помер до початку судового розгляду, підстав немає. Причин оговорити обвинуваченого у зазначених осіб не було. Сукупність досліджених судом допустимих і належних доказів є достатньою для ухвалення обвинувального вироку.

Згідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», якщо під час розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 і частиною другою статті 121 або пунктом 6 частини другої статті 115 КК.

Оскільки при формулюванні обвинувачення за епізодом крадіжки з 5-6.08.2016р. у ОСОБА_16 не було зазначено кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 185 КК України «повторність», внаслідок чого воно не відповідає наведеній правовій кваліфікації, то необхідно змінити кваліфікацію злочину на ч. 1, виключивши вказану ознаку.

Також при формулюванні обвинувачення за епізодом розбою не було зазначено кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 187 КК України «розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій», внаслідок чого воно не відповідає наведеній правовій кваліфікації, тому необхідно виключити вказану кваліфікуючу ознаку.

Натомість при формулюванні обвинувачення зазначено про «повторність» дій обвинуваченого, однак такої кваліфікуючої ознаки ст. 187 КК України не містить і вона не зазначена у правовій кваліфікації кримінального правопорушення, тому зазначення про «повторність» необхідно виключити з формулювання обвинувачення.

Ще зазначено, що обвинувачений забезпечував безпеку ОСОБА_19 при вчиненні злочину (крадіжки, яка потім для обвинуваченого переросла у розбій). Оскільки вина останнього у вчиненні крадіжки судовим рішенням, яке б набрало законної сили, встановлена не була, а кримінальне провадження за фактом замаху на крадіжку було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, то з формулювання обвинувачення необхідно виключити посилання на вчинення злочину (крадіжки) та на його анкетні дані.

Обвинуваченому інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, однак цей стан сукупністю допустимих доказів не підтверджений, медичного висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння, висновку наркологічної експертизи тощо суду не надано, а показань свідка ОСОБА_19 про вживання разом з обвинуваченим алкогольних напоїв перед вчиненням злочину, є очевидно недостатнім.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:

ч. 1 ст. 185 КК України, як

таємне викрадення чужого майна (крадіжка)

(епізод потерпілий ОСОБА_16 ).

ч. 4 ст. 187 КК України, як

напад з метою заволодіння чужим майном,

поєднаний із насильством, небезпечним для

життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу

(розбій), поєднаний з проникненням у

приміщення і заподіянням тяжких тілесних

ушкоджень,

ч. 2 ст. 121 КК України, як

умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого,

ч. 2 ст. 185 КК України, як

таємне викрадення чужого майна

(крадіжка), вчинена повторно

(епізод потерпілий ОСОБА_18 ).

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Як убачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_4 : раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності; офіційно не працевлаштований; за місцем проживання характеризується позитивно; на обліках у нарколога і психіатра не перебуває; одружений, має сина 2003р.н.; за висновком амбулаторної психіатричної експертизи ознак психозу, слабоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляє, перебував поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; інших відомостей не добуто, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не надано (т 2 а.с. 196-198, 212-225, т. 3 а.с. 21, 23-28).

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, суд не убачає.

Визначаючи вид та міру покарання суд також виходить з того, що: вчинено два злочини середньої тяжкості крадіжки, вина у вчиненні яких визнана, тяжкий і особливо тяжкий злочини, вина у вчиненні яких не визнана, а всього чотири епізоду злочинів, враховує особу обвинуваченого, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, внаслідок чого має злочинний досвід, але продовжує вчиняти нові злочини, що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте не бажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, відсутність щирого каяття та підстав для призначення мінімального покарання і необхідність утримання його виключно в умовах ізоляції від суспільства.

Внаслідок того, що має місце сукупність злочинів, суд вважає можливим визначити покарання за вчинені злочини шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за правилами ч. 1 ст. 70 КК України.

Ці злочини вчинені до ухвалення вироку від 28.10.2016р., з урахуванням вироку апеляційного суду від 02.11.2017р. Має місце сукупність злочинів, тому суд вважає можливим визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, т.я. ці злочини не були враховані при призначенні покарання, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів.

Ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, не зменшились та існують на даний час, та з урахуванням покарання, що призначається, запобіжний захід необхідно продовжити.

Зарахування строку попереднього ув`язнення по 20.06.2017р. включно проводиться за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року).

На підставі ст. 1206 ЦК України цивільний позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочинупідлягає задоволенню.

Судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз, стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України,

з а с у д и в:

1. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання за:

oч. 1 ст. 185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

oч. 4 ст. 187 КК України 10 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна,

oч. 2 ст. 121 КК України 9 років позбавлення волі,

oч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі.

2.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання 10 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

3.На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком і за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 28.10.2016р., з урахуванням вироку апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017р., призначити ОСОБА_4 остаточне покарання 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

4.Початок строку відбування даного покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з 28.10.2016р. по 20.06.2017р. включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017р. з розрахунку день за день.

5.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили.

6.Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фінансового управління Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області 8852,86 гривень (т. 1 а.с. 43).

7.Судові витрати в сумі 4138,56 гривень стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

8.Речові докази: предмет злочину, що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_16 вважати повернутим законному володільцю; предмети злочину, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_18 вважати повернутими законному володільцю; які зберігаються в Балаклійському ВП ГУНП в Харківській області за квитанцією № 005726 від 13.12.2016р. знищити; диски з відеозаписом слідчих дій зберігати в кримінальному провадженні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення. Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, його копію вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3